X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

21 червня 2018, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Два протести, одна ознака надії

Інший погляд 15578 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 17.04.2007 | Всі публікації | Версія для друку

 Два протести, одна ознака надії
А тепер, мої уважні читачі, прийшов час для невеличкого іспиту. Дано: дві демонстрації, які представляють два політичних рухи, які проходили в двох сусідніх країнах. Питання: яку з них прихильники “демократизації” повинні вітати гучніше?

Приклад номер 1: демонстрація відбувалася в Москві в суботу. А саме, на Пушкінській площі, легендарному місці дисидентських виступів радянської епохи. 2-3 тис. осіб прийшли, щоб висловити свій протест Кремлю, і їх зустріла 9-тисячна армія озброєних кийками омоновців. Близько 200 осіб були заарештовані, у тому числі Гаррі Каспаров, екс-чемпіон світу з шахів, названий на сторінках російської газети "Правда" "політичним пішаком, який продав душу зрадникам, які задумують знищити Росію". Пізніше Каспарову поставили в провину "вигукування антиурядових гасел серед великої групи людей".

Приклад номер 2: ця демонстрація почалася в Києві декількома днями раніше і дотепер продовжується. Якщо бути точніше, вона проходить на Майдані, також відомому як площа Незалежності, легендарному місці "помаранчевої революції" 2004 року. Цього разу організаторами виступає "антипомаранчева", проросійська "Партія регіонів". Її мета - не допустити, щоб президент України Віктор Ющенко скликав нові вибори. На піку свого виступу на минулому тижні організатори збирали від 35 до 70 тисяч демонстрантів - у залежності від того, чиї підрахунки вам більше подобаються. ОМОН їх не атакував. Арештованих не було.

Отже, необхідно сказати, що оцінка достоїнств цих двох демонстрацій поєднується з певними, пов’язаними з їхньою природою, труднощами, особливо якщо, як це любимо робити ми, американці, ви намагаєтеся визначити, де тут погані хлопці, а де гарні. Адже, з одного боку, російські демонстранти, як вони самі говорять, дійсно виходять на вулиці для боротьби за свободу слова, преси та зібрання; вони справді протистоять зростаючому авторитаризму президента Володимира Путіна; вони справді висловлюють своє обурення практично повним знищенням опозиції за період його правління. Правда і те, що в їхніх лавах є і добре відомі люди, які володіють величезними зв’язками, і люди, які чудово володіють англійською мовою. І ще те, що в Росії вони користуються вкрай слабкою підтримкою, частково через те, що в російській пресі їх зображають, як це зробила газета "Вести", крихітною купкою незадоволених, очевидно, які отримують гроші з-за кордону, навмисно провокуючої бійки з мирною владою.

Київські демонстранти, навпаки, протестують проти прозахідного курсу країни, заперечують проти зближення України з НАТО та ЄС і в цілому хочуть повернення тих днів, коли їхня країна була "клієнтом" Росії. Більшість їхніх прихильників - провінційні жителі без будь-яких зв’язків і, швидше за все, не знають англійської мови. У їхніх лавах немає жодного чемпіона світу з шахів. Проте, вони користуються великою народною підтримкою: хоча може видатися, що їхня демонстрація далеко не така весела, як "помаранчева революція" - один з оглядачів описав демонстрантів як "колони мовчазних погано одягнених людей, переважно молодих чоловіків, які крокують під блакитними прапорами", - але їхній лідер Віктор Янукович є законно обраним прем’єр-міністром країни, і вони справді за нього проголосували на демократичних виборах.
Це непростий вибір. Я розумію, інтуїтивно хочеться вірити, що перед російською демократією відкриваються більш яскравіші перспективи. Російські опозиціонери відважні, їхня мета гідна захоплення, їхні лідери і методи добре відомі. На жаль, протести опозиції не є доказом демократизації, а скоріше свідчать про її відсутність. Правда в тому, що російська влада шляхом цензури, залякування і навіть убивств практично знищили в країні справжні політичні дебати. Реакція поліції на суботню демонстрацію в Москві жваво ілюструє, що навіть невеликі групи людей, які бажають виступити з якоюсь публічною заявою, відмінною від політики влади, повинні бути готові зіштовхнутися з насильством.

З іншого боку, Україна, яка часто зазнавала суворої критики за політичну неорганізованість і безпорадність, хоча і повільно, але трансформується в державу, де люди принаймні можуть вибирати з двох зрозумілих політичних варіантів у ході більш-менш відкритих дебатів. Рішення президента Ющенка про призначення повторних виборів, звичайно, досить неоднозначне. Однак його в даний момент розглядає Конституційний суд України, і всі сторони висловили готовність підкоритися рішенню суду. Заклик прем’єр-міністра Януковича до проведення акції протесту на площі являв собою політичний трюк. Однак цей трюк законний, ненасильницький, і в кожного є право вдатися до таких хитрощів.

Іншими словами, якщо говорити просто, використовуючи усім зрозумілу мову, то груба правда полягає в наступному: Україна, з усіма своїми численними недоліках, є вільною країною, у якій антидемократичні сили мають можливість виражати протест шляхом демонстрацій. Росія залишається авторитарною країною, у якій представників демократичних сил б’ють і поміщають під варту.

Особисто я бажаю Росії успіху, але в даний момент я гучно вітаю Україну.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Інший погляд»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Відберіть у народу все, і все він може повернути, але відберіть мову, і він ніколи її більше не створить... Нову батьківщину може створити народ, але мову - ніколи; вмерла мова в устах народу - вмер і народ...”
Костянтин Ушинський

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 
Internet Map Счётчик тиц и PR

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2018.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.