Аратта - На головну

22 січня 2017, неділя

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Вони – це пуп землі, а решта світу – вороже лайно

Національне питання 12793 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 16.05.2007 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

Вони – це пуп землі, а решта світу – вороже лайно
За ноутбук всівся в одному із стандартних кафе столиці. Передобідня пора. Відвідувачів ще не багато. Писати про політичну кризу політичних інвалідів дуже не хотілося. Дістали. Телевізор над баром говорив бадьоро і голосно. Як звично?!(sic) для столичного бару дивились російський РТР.

Новини. 15 хвилин про Путіна і його «бєспрєцєдєнтний і унікальний» вояж по Середній Азії, щоб каспійська нафта-газ текли лишень через Росію. Далі – якісь кадрові перетасовки у РФ і ще один подвиг ФСБ, які випередили черговий теракт «ко дню побєди». Що примушує киянина перебувати в інформаційно-пропагандистському просторі Москви і Кремля? Що такого важливого і головне – рідного у цих солодких і пафосних новинах Росії, де все звично: вони – це пуп землі, а решта світу – вороже лайно, яке посягає на їх самобутність, православіє, дорогого ВВП, могутність спецагентів та військово-промисловий комплекс?

А що тягне людей чіпляти у ці травневі дні георгіївські стрічки царської Росії? А що змушує молодняк купувати новинки «нашей» музики на збірці московської попси із чергової порції співаючих трусів? Чому «русская класика» з радянськими фільмами розпродається на Петрівці щотижня? Чому усі українські телеканали вже пів-травня у прайм-таймі вкотре крутять сталінський агітпроп із «нашими» і німцями? Чому на ТРК Україна?! вкотре несуть брехню про УПА і Нюрнберг та іншу «лапшу»? Скільки ще слухати від українських?! депутатів повчання як мають правильно жити естонці?

Чому тих, хто вижив на фронтах, у сталінській м’ясорубці і комуністичних концтаборах водять по центральних вулицях наших міст саме комуністи під кривавими прапорами? Скільки ще років слухати похвали на адресу жукових і ватутіних, які нашими дідами загатили Дніпро і затикали пащу фронтових кулеметів? Чому монополію на ветеранів і травень зберігають симоненки-морози? Чому покоління «снікерс» вдягає футболки СРСР? Чому ветерани давно вибачили нацистам, (яких і понині чомусь називають фашистами,) але так і не можуть примиритися із ветеранами УПА та комбатантами інших формувань?

Чому у підтримку «своїх» бритоголова пацанва у спортивних штанах спокійно лузгає насіння під завивання совєтських «пєсєн о главном» і їх не верне? Чому в козацькому селі на Полтавщині у травні 2007-го селяни самі собі встановлюють нового Лєніна? Чому на Артеку комуністи руйнують знак ЮНЕСКО? Чому в Криму б’ють Студентське братство за захист захоплених маяків, державні прапори топчуть і закликають не їсти таллінські шпроти?

Чому персонам нон-грата надають національний телеефір для чергової порції зневаги до всього народу? Чому мені в кінотеатрі продають квиток і навздогін вибачаються: «Ізвінітє, но фільм на украінском»? Скільки ще ФМ-ки будуть талдичити «Што всьо лучшеє вазвращаєтся»? Чому люди і далі не хочуть знати, як СОЦІАЛІСТИЧНИЙ режим Сталіна десятки років озброював і навчав націонал-СОЦІАЛІСТИЧНИЙ режим Гітлера? Чому діти тих, кого вбивали голодом і тюрмами, люблять і шанують усе те, що любили кати їх батьків? Чому вони ненавидять таких самих, як вони, але з «того» берега Дніпра, чиїх батьків ті самі так само розстрілювали і знищували у сибірських концтаборах? Чому роблять євроремонти і тікають на заробітки в Європу, але з гордістю розкажуть на пиві, як корєш звалив в Маскву і добре «запакувався»?

Відповідей на усі ці спонтанні запитання в газетах-інтернетах нині хоч відбавляй. Одні пояснюють, що у кожного СВОЯ правда, інші кажуть, що це - частина НАШОЇ історії, і тикають то на Лєніна біля київської Бессарабки, то на масові поховання. А ще говорять про духовний Чорнобиль і про нових яничар та манкуртів, інші – співчувають «темним і затурканим». Кожен, хто намагається знайти відповідь на одне з цих питань, одразу отримує тисячі проклять від хейтерів - тих, хто думає(не думає?) інакше.

Я втратив бажання кому-небудь щось доводити історичними фактами, логікою чи хоча б здоровим глуздом. Ні, не боюся почути прокляття від іншодумців і схвальні відгуки від однодумців. Просто, нікого страшнішого за носія ідеологічних штампів вам не зустріти у житті. Їх не можливо у чомусь переконати, бо маючі очі не почують, а маючі вуха – не побачать...

Пригадую свої часи радянської армії. Був 1989 рік. Тоді всі все масово читали. «Огоньок», «Юность», «Іностранная література», «Жовтень», «Прапор», «Літературна Україна» і т.д. Працівниця штабу дивізії, яку радянська доля у її 50 занесла на Закарпаття, кожної вільної хвилі брала у мене свіжі журнали. Про Жданова «подвиги» вона читала мені вголос, вставляючи свої короткі ремарки «сволочі», «какіє падонкі!», показувала фото і документи в журналі і навіть розплакалась… А тоді вирекла: «Нє вєрю!» і повернула мені журнали. І портрети Лєніна та Дзержинського і далі висіли почесно за нею на стіні між вазонами квітів…

Бути совком у наші юнацькі роки було гірше, ніж прокаженим. Ми демонстрували спротив усім, чим могли: «заборонені» джинси, футболки і кросівки, не ті зачіски, пожмаканий піонерський «галстук» у кишені, у десяте перезаписані Pink Floyd, AC/DC, Deep Purple, перша платівка U2, плакати Smokie, Jesus Christ-Superstar, розмальовані вусами і ріжками портрети Політбюро на стінах школи, жувачки з-за бугра, анекдоти про тупого Брежнєва. Наївно, але ми бунтували проти системи. Що сталося з тими після нас, кого і далі неосовкова система нагинає у незручну порно-позу і вони цей совок не лише плекають, але й агресивно захищають від критики та нападок?

Я можу зрозуміти агресивну солідарність Путін-югенд з усяких «наших», «проривів» та інших фашистських неоімперських рухів, тіпа «євразійскаго саюза». Це агресія ще вчора сильного, до всіх, хто сумнівається у його силі сьогодні. Совок – це їх система самозахисту від всіх. Це їх біта і кастет. Але принижені до рівня сердючківського хахла із салом в зубах, безправні остарбайтери у себе вдома добровільно пожирають совковий секунд-хенд. Добровільно…

Чому хтось все ще лякає східняків бандерівцями Львова чи Франківська? Ви коли були там востаннє? Там, де усі партери центру міст заполонила російська Євросєть з мобілками, а нерухомість наввипередки викуповують москвичі та «нові донецькі», де з кожної маршрутки чи кав’ярні валить московська попса? Тут молодняк «нєхіло» опанував «фєню». А в Карпати заїзджали? Ви чули яку музику валять гуцули в колибах-ресторанах? Ви чули, як базарить гірська западенська молодь, жмакаючи SMS-ки на мобілках? Подивіться на гастрольні афіші Бандерштату і ви переконаєтесь, що тут «москалів» люблять аж до переповнених залів і не менше за столицю «родіни»…

У центрі Києва стоїть молодьож з прапорами і «сємєчками» і підспівує «за намі расія, масква і арбат». Вони цілуються і спльовують лушпайки. Вони вже приготували на літо футболки СРСР і радо помчать в чьорном бумєрє на Крим і там, в пластмасових кабаках під шансон для брата-2 із солнєчного Подмосков’я та старих пєсєн о главном або інших звєрєй та решти блєстящіх атдахнут. І я чомусь вірю, що Євроньюс вони дивитись не будуть, а от пригоди Путіна в Казахстані передивляться на РТР в барі і потім добре відтягнуться.

Бо вони – молоді. Бо вони - майбутнє твоє, Україно! Україно?..

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Національне питання»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Якщо народ позбавити його історії, то через покоління він перетвориться на натовп, а ще через покоління ним можна буде управляти ”
Йозеф Геббельс

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.