Аратта - На головну

21 січня 2017, субота

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


За законом мала пролитися кров?

Правопорядок 15650 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 16.06.2007 | Всі публікації | Версія для друку | Коментарі (0)

За законом мала пролитися кров?
З одного боку, апелювати до закону в якійсь конкретній точці правового хаосу, куди зіштовхнули країну українські політики, — справа марна. З іншого, якщо ця точка могла стати для країни критичною, — необхідна. Події в Генеральній прокуратурі стали тестом для всіх, починаючи з перших осіб держави і закінчуючи прапорщиками «Беркута» чи Управління держохорони.

Кожен зробив свій вибір, котрий, слава богу, тільки завдяки сприятливому збігу обставин та ухваленому в ніч із 24 на 25 травня рішенню Ющенка не допустити подальшої ескалації конфлікту, пов’язаного з провокаціями «Беркута» у Генпрокуратурі, не призвів до кровопролиття.

Показово, що в цьому зв’язку в Україні навіть з’явилися нові «герої». Попри те що оперативники СБУ та прокуратури, котрі розслідують кримінальну справу, порушену за фактами подій, вказують на явні порушення закону міністром внутрішніх справ, соціалісти і коаліція кетгутом вишили ім’я Василя Цушка на своєму передвиборному прапорі. А Валерій Гелетей зажив репутації людини, котра здатна виконати будь-який наказ Президента й отримати кар’єрну вигоду з будь-якої, навіть із неприємним душком, ситуації. До того ж у середовищі працівників Управління державної охорони доволі поширеною є думка: якщо новий начальник так посилено піариться в ЗМІ — вважай, прийшов ненадовго. Народ чекає офіційних списків «НУ».


Безперечно, розмова на тему «героїв» і «злочинців» із ключовими учасниками подій у Генеральній прокуратурі передбачалася синхронна. Як того й вимагає журналістська етика. Проте відсутність Цушка за ситуації, коли ось уже третій тиждень триває масмедійний натиск Гелетея, забезпечила начальникові УДО пріоритетний доступ до нашого диктофона.

— Валерію Вікторовичу, кажуть, вірного Петра Плюту Президент звільнив від обов’язків одразу після інциденту в КС, аби не бруднити чистого імені екс-начальника власної особистої охорони. Потім хитрий генерал Опанасенко, пробувши на посаді шефа УДО всього один день, різко зліг на лікарняний. А Гелетей прийшов, тому що був готовий виконати будь-який наказ чи просто не зрозумів ролі, яку мав зіграти?

— Давайте про все своєю чергою. Що стосується інциденту в КС, то там усе законно. Президент звільнив суддів своїм Указом, що в межах його повноважень. Це по-перше. По-друге, є офіційне роз’яснення голови судової палати, надіслане голові Вищого адміністративного суду, що рішення про звільнення судді КС може оскаржити тільки сам суддя, а не народні депутати, як це сталося. Крім того, є апеляційні рішення кількох судів, де сказано, що обов’язок не допускати на пленарні засідання КС звільнених Президентом суддів, щодо яких розслідуються кримінальні справи, покладений на УДО.

— Не забуваймо, що районні суди ухвалювали рішення синхронно з розвитком подій. А з певного часу це в нас стало невід’ємним атрибутом політичної боротьби.

— Ми не можемо трактувати рішення суду. Ми можемо його лише виконувати.

— Виходить, що ваші поперед­ники в цій політичній ситуації вирішили інакше?

— Про мотиви звільнення Плюти судити не буду. Опанасенко ж затверджувався на перспективу. Однак того дня, коли його призначили, ми сиділи з ним до вечора, і він сказав, що має серйозні проблеми зі здоров’ям.

— А що, Президент призначає керівників на такі відповідальні пости без їхнього відома?

— Президент призначає відповідно до закону.

— Тоді генерал приховав свою хворобу від Президента?

— Я не розмовляв про це з Опанасенком. Але я розмовляв із його лікарем, котрий порадив пожаліти хвору людину. Давати ж якусь оцінку, чому Президент згодом вибрав саме Гелетея, із мого боку буде некоректно. Але, можливо, це пов’язано і з тими заявами, які я озвучив напередодні.

— Про підготовку замахів на українських політиків?

— Так.

— Тобто ви виявилися таким поінформованим, рішучим і принциповим керівником правоохоронного напряму в секретаріаті, що забезпечили собі прохідний бал на посаду начальника УДО?

— Я такого не казав.

— Вам не здається все ж таки дивним такий збіг обставин: перший день на посаді — і головна роль у бойовику?

— Коли ми їхали до Генпрокуратури, то й гадки не мали, що там будуть якісь наслідки. Я, до речі, був при тому, коли востаннє за рішенням суду призначали Піскуна. Тоді Медведько був відсутній, було зачитано Указ, Піскун зайняв своє місце, провів нараду — і жодних проблем. Зняття ж Піскуна обернулося інакше.

— Ну, місія Плюща, котрий зачитав Указ, зрозуміла, а ваша в чому полягала?

— Представити охорону нового Генерального прокурора, що цілком відповідає нормам закону про державну охорону. Плющ зачитав цей Указ.

— Це правда, що його було роздруковано з Інтернету?

— Він був в оригіналі.

— Тобто Піскун брехав, заявляючи протилежне?

— Так. Після того як Плющ прочитав Указ, Піскун зробив невеличку ремарку на предмет «незаконності дій Президента». Потім ми вчотирьох — Піскун, Шемчук, Плющ і я — спокійно піднялися до кабінету генерального прокурора.

— Але ввечері на «Свободі слова» Піскун заявив, що поверх був оточений сотнями людей і він не міг пройти в кабінет, і навіть співробітниці були зачинені, котрі й зателефонували в міліцію, повідомивши, що будинок захопили невідомі люди.

— Це брехня. Крім прибулої зі мною охорони, на поверсі нікого не було. Все це є на плівках операторів телеканалів, які йшли за нами по п’ятах. Мені надходять десятки дзвінків від журналістів, які готові надати копії плівок, де все чітко видно — хто бреше, а хто ні.

— Чому тоді новопризначений прокурор Шемчук не спростував заяв Піскуна, адже Шустер надав йому таку можливість. Та й сам Піскун єхидно запитав у Шемчука, чи не хоче той щось уточнити чи спростувати.

— Про це краще запитати в Шемчука. Я не дивився тієї передачі. Але, повторюю, у нас усе є на відео. Ми піднялися в кабінет. Хвилин п’ятнадцять жартували й розповідали анекдоти. Потім подивилися Указ. Піскун запитав, чому його знімають саме в такий спосіб, адже можна було й інакше. Потім він сказав, що знову сюди повернеться. Ми не заперечували. Святослав Михайлович зібрав речі в пакети і спокійно пішов. Пішов і секретар РНБО. Я провів Піскуна, поінформувавши, що відповідно до закону охорона в нього залишається. Потім Шемчук вирішив провести нараду із заступниками. Що в цей час робить Піскун? Мені повідомили мої підлеглі, що він починає телефонувати депутатам. Депутати заїхали на транспорті прокуратури. Вони під руки повели Піскуна в кабінет. Мені подзвонили і сказали, що Піскун повертається. Причому не сам. На той момент я сидів на нараді в Шемчука.
— Даруйте, а що робив на нараді в нового Генерального прокурора начальник УДО. Хто й навіщо наділив вас такими повноваженнями, якщо, як ви сказали, Піскун спокійно пішов, і жодних підстав хвилюватися не було?

— Моя присутність була епізодичною. Я був у кабінеті, поки всі збиралися, — ми обговорювали питання охорони генпрокурора. Потім, на прохання Шемчука, я вийшов до журналістів і попросив почекати, коли вийде прокурор і відповість на всі запитання. За великим рахунком, ця нарада так і не відбулася. Піскун безперешкодно пройшов у кабінет із групою депутатів. Однак усі бажаючі народні обранці пройти в кабінет генпрокурора не могли фізично. Тим більше разом з охороною та своїми журналістами. Але вони на наші прохання трохи зачекати не реагували. Почалася словесна перепалка. У цей же час я по телефону отримав інформацію про початок штурму силами «Беркута». Але коли побачив міністра Цушка, заспокоївся. Подумав, що він просто не зорієнтувався. Потім хлопці з «Беркута» почали вибивати двері. Процесом керував сам Цушко. Почався масовий рух людей. Я доповів у приймальню Президента про те, що відбувається напад на будинок Генпрокуратури і що в будинку перебуває Цушко. Передусім я віддав наказ не застосовувати сили та зброї. Хоча за інструкцією ми мали право застосувати зброю.

— Ви охороняли і прокурора, і будинок? Потім виникло безліч юридичних колізій із цього приводу? Принаймні за словами Піскуна.

— Ми охороняємо прокуратуру з 1998 року. Ось архівна копія наказу начальника управління, відповідно до якого ми охороняли і будинок. Був лист генпрокурора Потебенька. Після чого був Указ Л.Кучми. Існують інструкції з охорони, затверджені вже Медведьком. Є навіть план дій, що їх мають виконувати УДО, СБУ і МВС у разі, якщо вчинено напад на об’єкт охорони (якщо не справляємося самі, підтягуємо ці підрозділи). У бюджеті було закладено кошти на охоронні цілі. У нас там організовано робочі місця.

— Що було потім?

— Я перший підійшов до Цушка, котрий ішов на чолі «Беркута», який фізично відтискав працівників УДО. Я попросив не провокувати процесу. У міністра була неадекватна реакція. Постійно був увімкнений мобільний телефон. Ми спілкувалися 15 хвилин. Я спробував йому пояснити, що підстав заходити на територію Генпрокуратури у підрозділів МВС немає.

— А дзвінок із прокуратури в «02»? На нього сьогодні посилаються ваші опоненти. За законом міліція має право заходити в будь-яке приміщення, щоб запобігти правопорушенню.

— Я не можу сказати точно: був цей дзвінок чи ні.

— Дивно, що ви досі цього не з’ясували...

— Я не займаюся розслідуваннями. Але сам Піскун сказав, що Цушкові зателефонував його помічник. Однак у подібних ситуаціях питання вирішується ще на рівні чергових у тісній взаємодії і з узгодженням дій з УДО. Такі інструкції. Припустімо, пролунав би схожий дзвінок із Секретаріату Президента. Міліція не має права реагувати на нього без попереднього контакту з нами — службою, котра, відповідно до повноважень, вже охороняє об’єкт. З цього приводу є інструкції. Або, якщо пам’ятаєте, колись був реальний сигнал про те, що заміновано ВР. Міліція справді приїхала. Ми розділилися і працювали спільно. УДО — всередині будинку, тому що це наш об’єкт. Міліція — ззовні, бо не мала права заходити всередину. Таким правом наділений лише міністр. Та й він може пройти тільки через КПП і за посвідченням, а не через паркан і силою авторитету. Тобто в такій ситуації черговий МВС телефонує нашому, потім попереджають усе керівництво, і тільки потім уже починаються якісь спільні дії. До того ж є ще один залізний аргумент — якщо охорону об’єкта чи особи ввірено УДО, то всі підрозділи міліції, в силу тих чи інших причин залучені до процесу, підпорядковуються УДО!

Таким чином, будучи цілковито впевненим у своїй правоті — навіть тоді, коли «Беркут» вдерся в кабінет прокурора, я і далі сподівався, що нам удасться розібратися, виходячи з юридичних підстав.

— Але «Альфу» ви все ж таки викликали?

— Я діяв за інструкцією. Парадокс, але відповідно до плану дій при нападі на об’єкт, ми повинні звернутися як до МВС, так і до СБУ. У нашому випадку напад здійснило МВС, і я звернувся до СБУ. На той момент Піскун із сотнею народних депутатів розташувався в кабінеті генпрокурора на четвертому поверсі, а Шемчук і ми перемістилися на третій поверх, який згодом був заблокований «Беркутом». На той час влада вже була в руках народних депутатів, які керували діями і Цушка, і Піскуна. Виникло запитання: що робити? Порушено закон. При цьому УДО — теж правоохоронний орган спеціального призначення. Потім з’явився наказ Піскуна про звільнення Шемчука і розірвання договору про охорону будинку з УДО.

— Таким чином ваша юридична правота опинилася під загрозою?

— У жодному разі. Намага­ючись знайти хоч якісь підстави для дій Цушка, депутати порадили Піскуну такий хід. Проте він не мав права розривати договір хоча б із тієї причини, що був уже звільнений. Це, по-перше. По-друге, ДСО це напівкомерційна охоронна організація, і їй довелося б платити гроші, яких у бюджеті прокуратури не передбачено. По-третє, про подібні речі попереджають за місяць.

— Навіщо ви підняли вночі своїх людей і відправили в прокуратуру без чіткої інформації, з якою метою вони туди їдуть? Дехто такий, м’яко кажучи, дивний наказ списує на ваш перший день на посаді, дехто називає провокацією.

— Я ніколи не віддаю і не віддавав наказів, які дивують. Тим більше незаконні. Я в органах 20 років. І віддавав різні накази у своєму житті. У тому числі й на ураження.

— Однак неозброєні люди за вашою командою вирушили до прокуратури, не знаючи навіщо. А там, до речі, був озброєний «Беркут»...

— По-перше, я не знав, до яких дій вдаватимуться підлеглі Цушка. І не тільки щодо працівників УДО. По-друге, на третьому поверсі було заблоковано 60 людей.
— Тобто ви хотіли просто вивести своїх людей?

— Так. Нам треба було забрати нового прокурора і людей УДО, які стали заручниками. Перший раз я залишив прокуратуру лише о 12-й ночі. Відразу пішов до Секретаріату Президента й особисто поінформував його співробітників про події, що відбуваються в прокуратурі. Там перебував і керівник СБУ Наливайченко. Згодом мій лист став однією з підстав для того, щоб думати, як у разі повторення подібних інцидентів захистити режимні державні об’єкти. Як показала ситуація, сил УДО для цього явно не досить. Тим самим, вочевидь, було дано поштовх до можливого залучення внутрішніх військ.

— Отже, сутичка було реальною?

— Повторюся, юридичні підстави були на нашому боці. Однак проблема була й у тому, що попереду міліції стояли депутати зі своєю депутатською недоторканністю. На той момент Шемчук уже порушив кримінальну справу. Працювала оперативно-слідча група, яка фіксувала все, що відбувалося. Я вирішив повернутися на третій поверх. Зайшов, дав вказівки й о другій годині ночі вийшов назад, після чого був заблокований депутатами на території внутрішнього дворика. Мене не пускали ні всередину, ні на вулицю. Я чув постійні телефонні розмови. Щось на кшталт «давайте йому дамо по нирках, давайте його закопаємо»... Мене провокували.

— Навіщо?

— Вочевидь, для того, щоб «Альфа» пішла на визволення начальника УДО. Це була чистої води провокація силового варіанта.

— Як, по-вашому, можна було запобігти цій ситуації, щоб не починати підтягувати ВВ і «Альфу»?

— Взагалі, коли люди чинять такі протизаконні дії, їх заарештовують.

— Чому тоді не заарештували Цушка?

— По-перше, очевидною була реальна загроза силового протистояння. А цим ризикувати не можна. По-друге, у розпорядженні УДО на той момент виявилося надто мало людей. Політичні сили, які керували Цушком і Піскуном, уже вийшли з правового поля. Вони зважилися на відкритий конфлікт. Ще ввечері, до мого листа президентові, у нас відбулася коротка розмова з Цушком. Його мобільний був вимкнений. Я йому сказав, що все зафільмовано і задокументовано, що він порушив закон, і за це доведеться відповідати. Знаєте, що він мені відповів? «Валерію Вікторовичу, я вас дуже прошу, не накручуйте президента, я просто не зорієнтувався».

Тобто міністр чудово розумів, що порушив закон. А всі навколо розуміли, що Цушка підставили. У коаліції виникло запитання: або цей конфлікт якось згладжувати, але тоді Цушко однаково відповідатиме, або грати свій сценарій і робити з Цушка героя. Нардепи обрали другий варіант. Сам Цушко на контакт уже не йшов. Наскільки мені відомо, Президент його запрошував на нараду РНБО. Почалося відкрите ігнорування президентської влади.

— Виходить, дозволивши в результаті спустити себе зі сходів, ваші підлеглі не захистили не лише режимний об’єкт, а й президентську владу? Я, звичайно, розумію всі ускладнення можливого захисту, але питання напрошується.

— По-перше, їх не спускали зі сходів, а штовхали, застосовуючи фізичну силу й завдаючи тілесних ушкоджень. По-друге, за законом справді підлеглі не повинні були цього допустити.

— Конкретніше.

— Аж до застосування табельної зброї.

— Тобто за законом мала пролитися кров?

— Могло бути всяке. Навіть найгірше.

— Чому зброї не застосували?

— У даному випадку спрацювала особа міністра. Усі його знають. Насамперед я сам пригальмував процес. Повірте, якби напад здійснили люди, яких ми не знаємо, ситуація могла розвиватися зовсім інакше...

— Виходить, лаври «героя», який не допустив кровопролиття в Генпрокуратурі, насправді належать вам?

— Я певен, що час усе розставить по своїх місцях.

— Лише присутність Цушка завадила вам віддати наказ застосувати зброю чи Президент теж?

— До чого тут Президент? Подібні рішення ухвалює сам керівник силового підрозділу. І відповідає самостійно як за дії, так і за бездіяльність. Було оцінено ситуацію. Був здоровий глузд. І ще — відчуття того, що протиборча сторона тільки й чекає силової відповіді на свої провокації.

— Ви відчули себе пішаком у чужій грі?

— Я спокійно реагував на те, що відбувається, і виконував свої обов’язки. Про інше не думав.

— Валерію Вікторовичу, а чи не тому генерал Опанасенко, подумавши, що йому колись доведеться відповідати на таке нелегке запитання, завбачливо зліг у шпиталь?

— Навряд чи хтось міг завбачити чи запланувати подібну ситуацію. Але повірте, якби я знав, що Піскун поведеться таким чином, то відразу б підсилив наряди. Скажу прямо, за умов гострого політичного протистояння я міг припустити можливість якихось інцидентів у КС або ЦВК. Проте пішли переговори. Майдани розійшлися... Прокуратури не очікував ніхто.

— Можливо, її очікував Президент, коли зняв у традиційному «правовому» форматі Піскуна. От тільки вам про це не сказав...

— Щоб зняти прокурора, Президент наділений законними повноваженнями. Формат же і привід для цього процесу — не моє питання. Ми охороняли об’єкт. За нерівних умов і фізичних сил. На момент початку подій двоє людей стояли на воротах, шість — зі мною і шість — біля пропускної системи прокуратури. «Беркут» же в складі 150 осіб... Усі люди, які підтягнулися вночі, перебували біля Генпрокуратури. «Альфа» зокрема.

— Як ви думаєте, а чому «Беркут» не пішов далі? Адже, за законом про міліцію, хтось із його бійців міг вистрілити, запідозривши, наприклад, що у вас у кишені пістолет і що є загроза його життю.

— Схоже, що ситуація в будь-який момент може вийти з-під контролю, не розумів тільки Цушко. Це, по-перше. А по-друге, не слід забувати, що ми постійно взаємодіємо з міліцією. Більшість бійців один одного знали. Мені ставили запитання навіть із того боку: що коїться? Що за розбірки? Нікого в результаті не заарештували, адже такі накази лунали, зокрема, й стосовно мене. Цушко давав команди, які не виконувалися. Він не контролював ситуації, але пізно це зрозумів, коли вже сліпо почав виконувати телефонні рекомендації своїх політичних партнерів.
— Борис Безпалий недавно заявив, що силовий варіант знову на порядку денному. Формат його неясний. Як будете поводитися ви?

— Офіційно заявляю: працівники управління держохорони як діяли, так і діятимуть — виключно за законом. І щодо застосування зброї зокрема. Коли ж хтось розраховує на те, що знову скористається авторитетом міністра для вчинення незаконних дій, то він глибоко помиляється. Такого більше не повториться.

— Отже, можна констатувати: ви привселюдно інформуєте Президента, що, призначивши вас, він все-таки одержав вольового й сильного начальника, який більше не схибить, оглянувшись на міністра. І діятиме за законом, попри політичні розклади? Я вас правильно зрозуміла?

— Я діятиму тільки на основі закону, у рамках своїх повноважень, засобами, передбаченими законом і Конституцією.

— Це заява, Валерію Вікто­ровичу. На яку, очевидно, ніколи не насмілилися б ваші попередники, які вирішили не лізти в політику.

— Повторюю, я не займаюся політикою. Я дію за законом.

— Це правда, що вас підвели деякі керівники середньої ланки УДО, які банально усунулися від ситуації, не бажаючи брати на себе відповідальність за те, що відбувається? Адже за великим рахунком це хтось із них мав проінформувати й озброїти людей, піднімаючи їх уночі за тривогою.

— Не треба ставити мені такі запитання. Ніхто нікого не підводив. Ті працівники, котрі перебували зі мною в будинку прокуратури, виконували мої команди. Решта біля прокуратури теж очікували розпоряджень. (Тут Валерій Вікторович, очевидно, через якусь корпоративну етику, не договорює. Насправді майор, котрий стояв «на смерть» і не пропускав «Беркут» і депутатів (камера — свідок) уже дістав підполковника. А от багато з офіцерів, які не справилися, незабаром можуть злетіти з посади або навіть покинути УДО. До речі, перевіркою на вошивість для середньої ланки стали не тільки події в прокуратурі, але й їхні наслідки. За свідченням деяких учасників допитів (а кримінальна справа за фактом в прокуратурі розслідується), деякі командири відмовляються від авторства навіть найбезневинніших команд. «Рядові» відповідають за себе. Роблячи, до речі, з усього сказаного вище глибокодумні висновки. Отож упевненість великого начальника в тому, що надалі «все буде за законом» і коли треба, «зброю буде застосовано», м’яко кажучи, має під собою мало підстав. І не тільки тому, що люди не захочуть брати на себе кров. А ще й тому, що волітимуть відповісти за своє власне рішення, а не за наказ командира, який може підставити. Проте останнє в нашій ситуації не стосується особисто Гелетея. Підлеглі оцінили його роль і рівень відповідальності, яку взяв на себе новий начальник тоді. Від якої не відмовляється й тепер. — Авт.)
— Валерію Вікторовичу, до речі, про кадрові проблеми в управлінні заявили самі ваші підлеглі на відомій усій країні прес-конференції. Тож були ці 200 рапортів про звільнення працівників управління, які не бажають виконувати «незаконні накази», чи ні?

— Їх узагалі не було.

— А що було — галюцинація на «5 каналі»?

— Це була банальна піар-технологія.

— Хто ці люди?

— Це рядові співробітники, всього дев’ять чоловік, які написали свої рапорти ще до мого призначення. Всі вони ідуть на пенсію. Схоже, комусь пообіцяли за таку послугу високооплачувану роботу. Я дістав такі пояснення під час особистих розмов із деякими з них. При мені рапортів ніхто не писав. Процес звільнення й приймання на роботу в нас відбувається як і в будь-якому іншому силовому підрозділі. І через контрактну основу носить перманентний характер.

— Знаєте, от пан Затулін би у вас зараз запитав: і коли це ви встигаєте проводити особисті розмови з підлеглими, якщо не пропускаєте жодного політичного ток-шоу?

— Ну, по-перше, на «Свободі слова», де мені вже поставив схоже запитання пан Затулін, я був пізно ввечері. По-друге, мені смішно, що з Цушка, який порушив усі закони, нині намагаються ліпити героя. Має ж хтось розповідати правду. І знаєте, тут не треба довіряти чи не довіряти Гелетею. Є відеосюжети, на яких зафіксовано весь процес. Повірте, на телебаченні ви побачили тільки десяту частину того, що було насправді. Всі плівки є в СБУ. Поки їх не можна обнародувати. Але коли буде відкритий процес, тоді люди побачать правду. І знаєте, я думаю, депутатам на вимогу суспільства доведеться забути про те, що таке недоторканність.

До речі, представники ПР теж були з відеокамерами. Я прошу їх, якщо я або співробітники УДО порушили закон, покажіть це на якомусь каналі. Не можуть. Нічого показувати. Розумієте, питання ще й у тому, що завтра прийде наступний міністр і буде віддавати незаконні накази, вважаючи, що його вбереже політична сила. І тепер боротьба за Генпрокуратуру точиться зокрема й тому, що там хочуть закріпити людей, які погасять цю кримінальну справу. Її будуть вивчати... І Цушко буде лікуватися за кордоном, скільки треба. Поки не дістане потрібних гарантій.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Правопорядок»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос.”
Володимир Винниченко

 
Подорожуйте Україною комфортно і без обмежень!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.