јратта - Ќа головну

26 березн€ 2017, нед≥л€

«ј–ј““ј. ¬≥кно в ”крањну» - домашн€ стор≥нка  Ћист до редакц≥њ  ≤нформац≥€ про портал

јктуально
ћузей «јратта»
Ќев≥дома јратта
”крањнськ≥ ф≥льми
”крањнськ≥ мультф≥льми
’то ти?
  јратта у Facebook јратта у twitter јратта ¬ онтакт≥ јратта в YouTube
  ”крањнськ≥ словники on-line ¬ерс≥€ дл€ моб≥льних пристроњв RSS
„и знаЇте ¬и, що:
- в ”крањн≥ знаходитьс€ ун≥кальний м≥ст, що прол€гаЇ м≥ж правим берегом одн≥Їњ р≥чки. Ќе в≥рите? ћожете переконатис€ на власн≥ оч≥, €кщо в≥дв≥даЇте  амТ€нець-ѕод≥льську фортецю, що на ’мельниччин≥. —тара фортец€ розташована на скел€стому остров≥, охопленому петлею каньйону р≥чки —мотрич. “аким чином, м≥ст, що веде до фортец≥, прол€гаЇ м≥ж двома точками правого берегу одн≥Їњ р≥чки.  р≥м того, ми не знайшли б≥льше приклад≥в у св≥т≥, коли б м≥ст тримавс€ без ус≥л€ких п≥дпор, а спиравс€ б т≥льки на скел≥. «а одн≥Їю з г≥потез, цей м≥ст було зведено римл€нами ще у II стол≥тт≥ п≥д час походу “ра€нового в≥йська на ƒак≥ю. Ќин≥  амТ€нецька фортиф≥кац≥€ включена до перел≥ку ёЌ≈— ќ

Ќаш партнер - ƒата-центр Ђќб`Їднан≥ ћереж≥ ”крањниї

 урс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

√алере€ дизайну Ђјраттаї Ч арх≥тектура, бренд≥нг, пол≥граф≥€, веб

 луб украњнськоњ культури Ђјраттаї (м.Ќововолинськ)


–Ш—Б—В–Њ—З–љ–Є–Ї http://doska19rus.ru/
ѕогода в ”крањн≥:
 

Ќаш банер

Ќаш банер


”пир≥. У—пецотр€д Ќ ¬ƒФ

≤стор≥€ 25605 перегл€д≥в —истема Orphus: вид≥л≥ть орфограф≥чну помилку мишею ≥ натисн≥ть Ctrl+Enter

ќпубл≥ковано - 9.12.2007 | ¬с≥ публ≥кац≥њ | ¬ерс≥€ дл€ друку

—пецзаг≥н Ќ ¬ƒ разом ≥з кер≥вниками-чек≥стами
—пецзаг≥н Ќ ¬ƒ разом ≥з кер≥вниками-чек≥стами
ћи, нин≥ жив≥, можемо ≥ повинн≥ нарешт≥ сказати правду своЇму народов≥ ≥ св≥тов≥ про загиблих, €к≥ прийн€ли мученицьку смерть лише тому, що любили ”крањну. —ьогодн≥ наш народ д€куЇ Ѕогу за те, що ми маЇмо свою р≥дну ”крањнську державу, €ка стала самост≥йною ≥ незалежною, д€куЇмо за те, що роз≥рвав нев≥льницьк≥ пута московсько-б≥льшовицького деспота.

ясна р≥ч, не все поки що гаразд у наш≥й ƒержав≥, котру ми, немов з≥ницю ока, мусимо обер≥гати в≥д одв≥чних ворог≥в ≥ н≥коли не забувати кривавих рок≥в б≥льшовицького терору.

« нашоњ ≥сторичноњ криниц≥ треба вичерпати багато солоноњ води в≥д людських сл≥з. “реба скликати живих до тих криниць та сп≥льних €м-могил, куди лют≥ недолюдки скидали дес€тки, а то й сотн≥ покал≥чених т≥л наших батьк≥в ≥ матер≥в, брат≥в ≥ сестер, д≥д≥в ≥ бабусь, ≥ розпов≥дати правду люд€м. Ѕо вороги наскидали њх понад с≥м м≥льйон≥в - ц≥л≥ Їгипетськ≥ п≥рам≥ди гор€ та мук на родючих чорноземах ”крањни! ≤ хоч €к би дехто вол≥в не згадувати про них, про ц≥ жертви нашого народу, цього не дають зробити р≥ки невинно пролитоњ кров≥ украњнського люду, загачен≥ трупами наших р≥дних криниц≥. —кручен≥ колючим дротом, по-садистськи замордован≥ жертви нелюд≥в-енкаведист≥в - вТ€зн≥ дрогобицькоњ, дубн≥вськоњ, льв≥вськоњ, луцькоњ ≥ терноп≥льськоњ тюрем.

Ќе дають нам н≥чого забути сотн≥ жертв ≥з в≥друбаними головами над самим берегом ƒн≥стра, що на —амб≥рщин≥, води €кого й нин≥ вимивають к≥стки та несуть у своњй каламут≥ хтозна-куди. ≤ н≥хто н≥коли не дов≥даЇтьс€, до €кого берега вони прибТютьс€, де знайдуть в≥чний спок≥й. –≥ка говорити не вм≥Ї. «емл€ ж сьогодн≥ заговорила! «аговорили ≥ криниц≥, загачен≥ трупами, заговорила сумнов≥дома —афатова долина - страшна "ƒолина смерт≥", що на ћлин≥вщин≥ –≥вненськоњ област≥. «аговорили врешт≥ люди, €к≥ були очевидц€ми й нав≥ть учасниками тих уже далеких кривавих под≥й у часи в≥дьомського розгулу б≥льшовицьких вамп≥р≥в. ѕ≥встол≥тт€ мовчала наша земл€. ѕТ€тдес€т рок≥в паплюжили нас ≥ наш рух на наш≥й земл≥ московськ≥ зайди ≥ м≥сцев≥ €ничари-запроданц≥. ѕТ€тдес€т рок≥в мовчав цей страшний клаптик земл≥, €кий люди прозвали —афатовою долиною, - долиною смерт≥ ≥ нелюдських мук. ћовчали глибок≥ холодн≥ криниц≥ людського гор€ ≥ сл≥з. ћовчали вс≥, бо такий був час.

јле героњчна боротьба ≥ траг≥чна нов≥тн€ ≥стор≥€ украњнського народу зберегла г≥рк≥ св≥дченн€ про под≥њ тих рок≥в, коли п≥д личиною бандер≥вц≥в енкаведисти катували ≥ знищували невинне населенн€. ÷е були загони зрадник≥в украњнського народу - озброЇних до зуб≥в молодик≥в ≥з навколишн≥х с≥л - так зван≥ "спЇцотр€ди", створен≥ дл€ винищенн€ украњнського населенн€, дл€ очорненн€ ”ѕј й дискредитац≥њ нац≥онально-визвольного руху в ”крањн≥.

“акий "спЇцотр€д" н≥чних упир≥в був зокрема орган≥зований на терен≥ ƒемид≥вського району –≥вненщини.

–озгл€даЇмо стар≥ зн≥мки, де сфотографован≥ "упир≥" з≥ "спЇцотр€да Ќ ¬ƒ".  олишн≥й учасник ц≥Їњ боњвки ‘ед≥р Ѕурець каже:

- “ак! ÷е в≥н, начальник в≥дд≥лу по боротьб≥ з бандитизмом, допитував мене в бункер≥ та приймав в цей "спЇцотр€д". ÷≥лу зиму мене тримали в ньому ≥ до др≥бниць випитували моЇ минуле. Ќарешт≥ вир≥шили, мабуть, що € "дозр≥в" дл€ кањновоњ роботи. ћен≥ дали псевдо "Ўишка", вз€ли розписку про нерозголошенн€ таЇмниц≥, що € Ї б≥йцем "спЇцотр€да Ќ ¬ƒ"...

ўоранку ми €к звичайно молилис€, в≥талис€ вигуком - "—лава ”крањн≥!" ≥ в≥дпов≥дали - "√еро€м —лава!", сп≥вали "Ѕоже великий Їдиний, нам ”крањну храни", розмовл€ли по-украњнськи. Ќ≥хто не м≥г нав≥ть зап≥дозрити, що ми не бандер≥вц≥.

Ќа ц≥й фотограф≥њ, - продовжуЇ дал≥ ‘ед≥р Ѕурець, - стоњть бойовик ≥з села —вищева, а перед ним јндр≥й  руць, €кого воњни ”ѕј розстр≥л€ли за грабунки та вбивства мирного населенн€. ” задньому р€ду стоњть жорстокий садист ≥ вбивц€ украњнських людей —афат ѕанасюк. ƒонин≥ його ≥мТ€ викликаЇ жах у жител≥в с≥л  алин≥вка, ≤льнибоки, ћиколањвка, ѕащиха, ≤гнат≥вка та ≥нших.

- Ќа моњх очах, - згадуЇ житель села ƒемид≥вка ѕавло ѕекарський, - убивц€ —афат жорстоко замордував у сел≥ –удках јндр≥€  равчука та його р≥дного брата, у сел≥ Ћ≥шн€ замучив сина яковчука, а на хутор≥ ƒубл≥нському замордував пол≥тичного референта ”ѕј "Ѕайду" (√ригор≥й  равчук з –удок).

ѕТ€тсот людей своњми руками вбив цей нелюд, - говорить з≥ сльозами на очах —оф≥€ ¬олошкова. «амучив в≥н ≥ мого р≥дного брата јнтона √удзюка, воњна ”ѕј. –азом з ним закатував ще јртема —идорука, ѕанаса ѕащука, ¬≥ру ѕащук та ≤вана √утюка. ”с≥ вони були воњнами ”ѕј, скерованими в цю боњвку, щоб зТ€сувати причини масових убивств мирного населенн€, але н≥хто з них не повернувс€ живим. ѓх роззброњли, повиколювали оч≥, вир≥зали €зики, вуха та носи, поламали руки й ноги ≥ нап≥вживих повкидали у криницю в "ƒолин≥ смерт≥". “≥льки в одному сел≥ ѕарис≥ цей "спЇцотр€д", очолений —афатом ѕанасюком, умертвив тридц€ть чотири людини упродовж 1944 - 1946 рок≥в. ќсь ≥мена цих жертв: ѕавло Ѕорделюк, —оф≥€ Ѕорделюк, Ћюбомир ¬ол€нюк, ѕавло ¬дович, јндр≥й ¬дович, ѕетро «аморотько, ≤ван √утюк, Ѕогдан «боровський, Ќад≥€ ѕащук, ќлександр ѕащук, ¬≥ра ѕащук, ¬олодимир ѕавлюк, ѕантел≥й ѕащук, ќлекс≥й ѕриндецький, ѕавло ѕриндецький, ћар≥€ ѕащук, ѕанас ѕащук, ћихайло ѕащук, ¬асиль Ћевонтюк, Ѕорис Ћевонтюк, √ригор≥й Ћевонтюк, ёл≥€ —тол€рчук, ѕилип —амолюк, ¬олодимир —идорчук, јртем —идорчук, ћаксим  рим≥нський, ¬асиль “селюк, ≤ван “селюк, ¬олодимир „ижук, јнтон √удзюк, ќлекс≥й √ундзюк, ѕетро яшковський, ™вген „иж...

¬ "спЇцотр€де Ќ ¬ƒ" нал≥чувалось б≥льше пТ€тдес€ти чолов≥к≥в, добре озброЇних, од€гнених в обмундируванн€ ”ѕј ≥з тризубами на шапках. ƒе€к≥ ≥з них ще сьогодн≥ жив≥.

ўо ж це за "ƒолина смерт≥" ≥ чому н≥чн≥ упир≥ обрали це м≥сце дл€ захороненн€ своњх жертв?

Ќедалеко в≥д ƒемид≥вки, п≥д самим л≥сом, на меж≥  алин≥вки та ѕащихи, проживали с≥мТњ польських колон≥ст≥в. ¬они й не гадали, що колись настануть жахлив≥ часи, коли њхн≥ садиби будуть спален≥, вони разом з д≥тьми знищен≥, а њхн≥ криниц≥ з джерельною водою стануть братськими могилами, в €ких недолюдки ховатимуть сл≥ди своњх мерзенних злочин≥в.

—тарш≥ люди добре памТ€тають, €к фашисти в т≥ роки спровокували кровопролитт€ м≥ж украњнц€ми ≥ пол€ками. “од≥ лилис€ р≥ки кров≥ в ≥мТ€ фашизму, а 1944 року, коли повернулис€ б≥льшовики, полилас€ невинна кров в ≥мТ€ комун≥зму. “епер руками тих самих зрадник≥в ”крањни - —афат≥в, „апель ≥ њм под≥бних - вороги безжал≥сно нищили наших людей ≥ загачували ними дес€тки страшних "долин смерт≥". ’ай Ѕог вам буде суддею, прокл€т≥ матер€ми ≥ сиротами убивц≥ нашого народу.

- Ќе торкайс€, сину, цих речей, - розпов≥даЇ дал≥ ‘ед≥р Ѕурець. - ÷е людськ≥ сльози ≥ прокльони! “ак≥ слова сказала мен≥ мати, коли побачила награбоване «боровським людське добро. я в≥ддав йому все награбоване, ≥ на душ≥ стало легше. јле запамТ€тав страшний погл€д ¬олодимира ≥ знав, чим усе це зак≥нчитьс€. “ак воно ≥ сталос€. „ерез к≥лька дн≥в по мен≥ вдарила автоматна черга —афата. я дивом залишивс€ живий. ћабуть, сам Ѕог мене вр€тував, бо моњ руки чист≥, на них нема невинноњ людськоњ кров≥. Ѕоротис€ за ”крањну € почав ще з 1942 року в загон≥ командира "ёрка", де воювали не т≥льки украњнц≥, а й узбеки, в≥рмени, грузини, рос≥€ни, Їврењ. ” загон≥ була зал≥зна дисципл≥на. «а будь-€ку нечесну повед≥нку чи самочинне в≥длученн€ з ”ѕј карали розстр≥лом, не кажучи вже про покаранн€ за грабунки, вимаганн€ харч≥в чи од€гу. «аг≥н базувавс€ на “ерноп≥льщин≥, але ми весь час перебували в рейдах не т≥льки по «ах≥дн≥й, а й по —х≥дн≥й ”крањн≥, ведучи безперервн≥ боњ з фашистами, а пот≥м з червоними партизанами... ‘ронт наближавс€ все ближче. ќдного разу нас з≥брали ≥ зачитали наказ - заг≥н розформовано. ¬с≥м воњнам малими групами треба добиратис€ у своњ населен≥ пункти ≥ там приЇднуватис€ до м≥сцевих боњвок ”ѕј. я повернувс€ в р≥дне село –удки, що на ƒемид≥вщин≥, з≥ зброЇю в руках. ƒовго переховувавс€. ѕо селах нишпорили енкаведисти. ќдночасно таЇмно формувались "спЇцотр€ди Ќ ¬ƒ" п≥д вигл€дом бандер≥вських боњвок.  ерували ними добре вишколен≥ убивц≥. ¬ одну ≥з таких боњвок попав ≥ €, в той час зовс≥м не п≥дозрюючи, що це енкаведистський заг≥н. —ьогодн≥, - говорить ‘ед≥р Ѕурець, - € не можу соб≥ простити, що св≥й важкий шл€х боротьби за ”крањну € зганьбив перебуванн€м у ц≥й "боњвц≥" упир≥в, €к≥ безжал≥сно нищили м≥й народ.  оли ж зрозум≥в усе, то назад воротт€ не було. Ќа моњх очах убивали невинних людей, щоб спаплюжити воњн≥в ”ѕј, кинути т≥нь на всю нац≥онально-визвольну боротьбу...

Ѕойовики "спЇцотр€да", щоб не викликати п≥дозри, убивали й рад€нських актив≥ст≥в, ≥ м≥сцевих гол≥в с≥льрад, д≥вчат-учител≥в та медичних сестер з≥ —х≥дноњ ”крањни, а пот≥м вже воњн≥в ”ѕј ≥ њхн≥ родини".

—в≥дком тих страшних под≥й був ≥ фотограф ѕавло ѕекарський. ” 1944 роц≥ б≥льшовики забрали його в д≥ючу арм≥ю. Ѕув важко поранений. ѕ≥сл€ в≥йни демоб≥л≥зувавс€. Ќа фронт≥ в≥н був особистим фотографом полковника-грузина на пр≥звище ƒжуашв≥л≥. ќдразу ж п≥сл€ демоб≥л≥зац≥њ ѕавла ѕекарського викликали в районний в≥дд≥л, а пот≥м в обласне управл≥нн€ Ќ ¬—. ѕ≥дпис полковника ƒжуашв≥л≥ викликав дов≥ру до ѕавла. ≈нкаведисти почали використовувати його €к свого фотографа п≥д час операц≥й. якось ѕекарського терм≥ново викликали до –≥вного, наказавши вз€ти з собою фотоапарат. ¬ обласному управл≥нн≥ Ќ ¬— йому показали к≥мнату, де в≥н повинен був заночувати, ≥ сказали:

- Ќа рассвете надо будет провести очень важное меропри€тие!
”досв≥та його розбудили ≥ вивели на подв≥рТ€. “ут фотограф побачив заг≥н озброЇних, а серед них знайом≥ обличч€ начальника ƒемид≥вського Ќ ¬—, бандюгу —афата ≥ майже вс≥х во€к≥в з його "спЇцотр€да". Ќеподал≥к сто€ло в≥с≥м воз≥в, запр€жених к≥ньми. ”с≥ пос≥паки готувалис€ до фотографуванн€. Ѕуло њх 38, перед обТЇктивом фотоапарата стало 23, а 15 вир≥шили, мабуть, "не засв≥чуватис€". Ѕуло це 20 листопада 1945 року. –азом ≥з бойовиками —афата вир≥шили сфотографуватис€ (мабуть, дл€ зв≥тност≥) прац≥вники обласного ≥ районного Ќ ¬—.

- ѕ≥сл€ фотографуванн€, - розпов≥даЇ ѕавло ѕекарський, - € в≥ддав негатив ≥ написав розписку про нерозголошенн€ таЇмниц≥. јле один негатив € усе таки залишив ≥ збер≥г дотепер. ‘отографував € цю так звану "бандер≥вську боњвку" на честь виходу њх з повинною, €к вони казали.

–озпов≥даЇ колишн≥й "бойовик" сафат≥вського "спЇцотр€да" ћикола ѕачковський з села –удки:

- „есно кажучи, € по своњй нерозторопност≥ попав у це зв≥р€че л≥гво, але цього уже не повернути. як ≥ ‘ед≥р Ѕурець, € до сл≥з шкодую ≥ не можу соб≥ простити зради свого народу, кл€тви, €ку € давав в лавах ”ѕј.

¬ час фашистськоњ окупац≥њ (з 1942 року) € пройшов уп≥вський вишк≥л ≥ попав у бойовий заг≥н ”ѕј ёр≥€ „айковського (псевдо "ёра"). ћи вели пост≥йн≥ боњ з фашистами. ћав пораненн€. ѕот≥м, коли фронт перем≥стивс€ на «ах≥д, ми почали боротис€ з московськими окупантами. ¬ останньому бою (сотн€ ’мари) € був т€жко поранений енкаведистами. ѕо сьогодн≥ кул€ Ї в моњх леген€х. ƒруз≥ доставили мене на л≥куванн€ в крињвку до с≥льськоњ ж≥нки ’аритонюк ¬асилини, €ка мене виходила.

 оли мен≥ стало легше, до мене в бункер зайшли двоЇ, н≥би уп≥вц≥: ‘ед≥р ‘ондюк та √ригор≥й –оманюк, €ких € добре знав.  ерував ними јндр≥й ќстапюк. ¬ноч≥ вони завели мене до л≥су в заг≥н ”ѕј. ¬ загон≥ нал≥чувалос€ 20 во€к≥в. ѕро те, що це був "спЇцотр€д Ќ ¬ƒ", € нав≥ть не м≥г подумати...

ќдного разу посеред б≥лого дн€ нас вивели на край л≥су. Ќевеличка гал€вина була застелена р€днами, на €ких сто€ла в бутл€х гор≥лка та њжа. «а весь час перебуванн€ в ”ѕј под≥бного € не бачив. ћене це здивувало. –аптом долину почали оточувати червонопогонники. я автоматично схопивс€ за зброю, але рука ќстапюка зупинила мене. јж тепер € зрозум≥в, з ким маю справу. „ервонопогонники п≥д≥йшли зовс≥м близько, прив≥талис€. ѕот≥м вс≥лис€ пом≥ж нас за гостинним столом. —еред них € вп≥знав “р≥фонова, „Їрнова ≥ лейтенанта √олубцова. ѕ≥д час розмови € зрозум≥в, що знаходжусь в "спЇцотр€дЇ" —афата. ќзброЇнн€ в нас було погане - стар≥ обр≥зи, н≥мецьк≥ караб≥ни, пара автомат≥в та обмаль патрон≥в. ќд€г жалюг≥дний, в б≥льшост≥ цив≥льний, лише на головних уборах виблискували тризуби.

–озмову в≥в „Їрнов. Ѕуло сказано, що завтра л≥с будуть проч≥сувати загони Ќ ¬—. ћи маЇмо з ними зустр≥тис€ ≥ прийн€ти несправжн≥й б≥й. ¬с≥ повинн≥ стр≥л€ти в пов≥тр€, а жител≥ сус≥дн≥х населених пункт≥в мають сприйн€ти все €к справжн≥й б≥й.

Ќам показали м≥сце, де буде захована збро€, амун≥ц≥€. Ќа другий день так воно ≥ сталос€. ѕ≥сл€ так званого бою ми добре озброњлис€. ƒал≥ ночами бродили селами, грабували, убивали, пи€чили ≥ виловлювали молодих симпатичних д≥вчат на пот≥ху ќстапюку, €кий п≥сл€ івалтуванн€ нап≥вживих кидав у криниц≥ —афатовоњ долини смерт≥. ќстанн€ наша вилазка була на  озирщину, де за вказ≥вкою “р≥фонова ми мали заготовити зерно н≥би дл€ бандер≥вц≥в. ¬ нашому п≥дрозд≥л≥ часто по€вл€вс€ —афат. ¬с≥ ми його остер≥галис€...

¬ к≥нц≥ 1945 року вс≥х нас з≥брали в одному м≥сц≥, вручили червон≥ прапори, дали в руки портрети ЋЇн≥на ≥ —тал≥на, €к≥ були прикр≥плен≥, мабуть, до тих самих деревин, €кими розривали т≥ла зівалтованих д≥вчат-сх≥дн€чок. « новою зброЇю ми направились з московськими п≥сн€ми в ƒемид≥вське Ќ ¬—. “ут нас зустр≥ли €к героњв-переможц≥в з гучним м≥тингом та чаркуванн€м. ¬ноч≥ на возах нас направили в –≥вненське Ќ ¬—. ѕ≥сл€ фотографуванн€ проведено ≥нструктаж..."

Ќайб≥льш жорстокого ката —афата призначили в сел≥ ≤льпибоках головою с≥льради, а решту убивць, при повному озброЇнн≥, послали з тим самим завданн€м - убивати, убивати ≥ ще раз убивати - на хут≥р ƒубл€ни, що п≥д ƒ≥бровою, дл€ п≥дсиленн€ такоњ самоњ "бандер≥вськоњ боњвки". ўе довго оплакували люди своњх р≥дних та близьких, криниц≥ приймали в своњ глибини людськ≥ т≥ла аж до 1948 року. ј —афат ѕанасюк тепер уже ≥накше глумивс€ з односельчан. Ќепок≥рних висилав до —иб≥ру, ≥з сел€н здирав непосильн≥ контигенти, аж поки не попавс€ в чеському сел≥ ¬овковињ...

якось уноч≥ постукали в його двер≥. ”бивц€ здогадавс€ - настав час розплати. ¬≥н гадиною виповзаЇ з хати... ≥ опин€Їтьс€ на —ход≥ ”крањни.  азали, десь в ’арк≥вськ≥й област≥. ƒоходили чутки, що протрусивс€, про≥снував головний упир десь дес€ток рок≥в ≥ помер чи то в≥д прокльон≥в, чи, може, д≥стала його рука народних месник≥в ќ”Ќ-”ѕј, чи й сам≥ енкаведисти прибрали його €к живого св≥дка ≥ учасника злочин≥в.  ата украњнського й польського народ≥в не стало аж рок≥в пТ€ть тому назад. «алишилас€ за ним недобра памТ€ть, море людських сл≥з ≥ гори труп≥в у м≥сцевост≥, що маЇ назву "ƒолина смерт≥".

“ут кожен сантиметр земл≥ окроплений людською кровТю, тут усе св≥дчить про злочини кат≥в проти мирного населенн€. ѕекучий б≥ль донин≥ лежить каменем у серц€х тих, котр≥ пережили т≥ жахлив≥ ноч≥ в≥дв≥дин упир≥в й оч≥ виплакали за своњми р≥дними ≥ близькими. ўе й нин≥, здаЇтьс€, ≥з 90-метровоњ глибини "сафатових криниць" долинають плач ≥ стог≥н зівалтованих д≥вчат, закатованих воњн≥в ”ѕј та њхн≥х р≥дних, старих людей ≥ немовл€т. “ам стоњть хрест, кожного року в≥дправл€ютьс€ панахиди. «емл€ розпов≥даЇ живим про злочини упир≥в, а в пов≥тр≥ ще до сьогодн≥ висить нудотний запах людськоњ кров≥.
÷ю страшну нов≥тню ≥стор≥ю треба розпов≥дати, щоб увесь св≥т знав, через €к≥ стражданн€ та голготи пройшов наш добрий ≥ щирий народ, €кого геноциду в≥н зазнав в≥д рук стал≥нських пос≥пак, керованих парт≥Їю б≥льшовик≥в. ѕамТ€таймо про невинно замордованих! Ѕудьмо пильн≥!...

¬с€ боротьба украњнського народу проти окупант≥в в основному велас€ в селах. “ому туди засилали не т≥льки "спЇцотр€ди", а й окремих терорист≥в п≥д маркою ф≥нансових агент≥в, збирач≥в позик, контигент≥в ≥
т. ≥н. з головним завданн€м вбивати невинних сел€н ≥ все приписувати бандер≥вц€м.

ќсь що розпов≥даЇ колишн≥й стрибок ‘≥л≥мон –емесник з села –удки (ћлин≥вщина):

- ћене в той час завербували вз€ти зброю в руки ≥ виступити проти свого народу. ¬с≥ злочини над моњм народом проходили на моњх очах. јле те, що € побачив на одному ≥з хутор≥в села –удки, - пов≥к не забути. ¬ наше село €кось прибивс€ ф≥нансовий агент ћикола √ерасимчук. ƒек≥лька дн≥в пригл€давс€, рознюхував, а пот≥м добравс€ до хутора, де переховувалась с≥мТ€ Ѕаб≥€ ћиколи, воњна ”ѕј, €кий загинув у бою з енкаведистами. …ого хату спалили, все майно пограбували. Ќещасн≥ сироти з мат≥рТю переховувалис€ в≥д помсти так званих правоохоронц≥в.
ћикола н≥би закохавс€ в свою жертву - ще малол≥тню д≥вчину —ав≥ну ≥ шл€хом погроз та зал€куванн€ женивс€ на н≥й. «давалос€, побит≥й горем с≥мТњ не потр≥бно
б≥льше ховатис€ в≥д енкаведист≥в. ћикола зайн€вс€ господаркою, —ав≥на заваг≥тн≥ла... «давалос€, горе залишилос€ позаду... “а де там... ќдн≥Їњ ноч≥ ћикола шул≥кою зриваЇтьс€ з л≥жка, бере в руки наперед п≥дготовлену сокиру ≥... гостре в≥стр€ немилосердно впинаЇтьс€ в т≥ло —ав≥ни, а пот≥м безжально с≥че стару мат≥р та дв≥ сестрички.

¬есь у кров≥ садист ногами вибиваЇ в≥кно, вискакуЇ з хати ≥ б≥жить в село –удки до стрибк≥в н≥би за пор€тунком, божев≥льно кричучи у розпач≥:

- Ѕандер≥вц≥ зарубали всю мою с≥мТю!..

¬есь заг≥н стрибк≥в п≥дн€то по тривоз≥. ѕро трагед≥ю зразу пов≥домили районний в≥дд≥л Ќ ¬—. ƒо хутора ми не йшли, а б≥гли, намагаючись застати бандер≥вц≥в на м≥сц≥ злочину.  оли заб≥гли в хату, перед нами постало жахливе видовище... Ќа земл≥ лежить порубана старша дочка Ћюба... ¬ хат≥ пахне людською кровТю... ћи сто€ли, наче вкопан≥. ћикола в розпач≥ б≥гав по хат≥ ≥ весь час проклинав бандер≥вц≥в. ” кожного з нас кип≥ла в душ≥ ненависть до цих головор≥з≥в.

ƒесь п≥д ранок з району прињхало дв≥ машини енкаведист≥в з л≥кар€ми. ћикола розпов≥дав, €к бандер≥вц≥ вдерлис€ в хату, €к в≥н вт≥к через в≥кно...

Ћ≥кар≥ тим часом огл€дали порубаних, прощупували пульс...

Ќеспод≥вано один ≥з них ви€вив, що пульс у матер≥ ≥ старшоњ дочки Ћюби прощупуЇтьс€. ¬ районн≥й л≥карн≥ њх привели до т€ми. „ерез пару дн≥в п≥сл€ тоњ страшноњ трагед≥њ л≥куючий л≥кар запитав у потерп≥лоњ матер≥:

- ’то ж це над вами так познущавс€?

“а, в≥дкривши запал≥ оч≥, тихенько в≥дпов≥ла:

- ÷е з€ть наш ћикола...

—удили н≥чного упир€ показовим судом, в≥д людського ока, ≥ присудили жорстокому садисту дес€ть рок≥в тюрми. јле п≥сл€ того суду, подейкували люди, що бачили його, €к в≥н знову бродив селами –≥вненськоњ област≥, вишукуючи нов≥ жертви...

ƒл€ чого було вбивати с≥мТю? яка мета цього злочину? як ви€вилось п≥зн≥ше, таких, €к ћикола √ерасимчук, на той час бродило багато. «авданн€ в них було одне - жорстоко вбивати ≥ знущатис€ над тими с≥мТ€ми, €к≥ були проти них. ј вс≥ злочини приписувати бандер≥вц€м.

јле, незважаючи на всю жорсток≥сть тод≥шнього режиму та паплюженн€ нац≥онально-визвольного руху в ”крањн≥, населенн€ жертовно п≥дтримувало його, €к т≥льки могло. ÷е дуже добре розум≥ли окупанти, а тому весь час намагалис€ за вс€ку ц≥ну роз≥рвати звТ€зки украњнських громад€н з визвольним рухом. ўоб дос€гти своЇњ мети, кр≥м терору проти населенн€, вони другого виходу не бачили. —аме тому по селах, м≥стах проводилис€ масов≥ облави ≥з участю багатотис€чних загон≥в спецв≥йськ Ќ ¬—, озброЇних найнов≥шою зброЇю та в≥йськовою техн≥кою. ѕри цьому проводились масов≥ арешти, застосовувались жорсток≥ садистськ≥ побоњ, тортури, розстр≥ли, спалюванн€ с≥л, грабеж≥ та івалтуванн€. “аких страх≥ть в св≥тов≥й ≥стор≥њ не зазнала жодна крањна св≥ту. ѕор≥вн€но з тим страх≥тт€м, €ке творилос€ тод≥ в ”крањн≥, бл≥днуть страх≥тт€ татарських орд, що на той час складали найкривав≥шу стор≥нку ≥стор≥њ —х≥дноњ ™вропи. ќсь приклад лише одного украњнського села Ќ... на «ах≥дн≥й ”крањн≥ в той жорстокий розгул б≥льшовицькоњ орди, описаний у "Ћ≥топис≥ ”ѕј", 9-й том, стор. 188 - 189.

- "—в≥таЇ. —ело Ќ... обступлене сотн€ми спецв≥дд≥л≥в Ќ ¬ƒ. ƒовкола села гор€ть вогн≥. ѕри них гр≥ютьс€, спл€ть, сид€ть чек≥сти. ¬с≥ виходи з села блокують сильн≥ застави. Ќа вс≥х дом≥нуючих над тереном пунктах кулеметн≥ гн≥зда. —ело оточуЇ один ланцюг енкаведист≥в. “ам, дал≥, п≥д л≥сом, зал≥г другий ланцюг. ƒесь у корчах, замаскован≥, заведен≥, глухо гуд€ть 2-3 легк≥ танки, бронетранспортери. ѕо вс≥х стежках ≥ дорогах снують густ≥ патрул≥. « ними - спец≥ально вишколен≥ собаки. ўе к≥лька хвилин - ≥ вс€ ц€ причаЇна банда, нацькована пол≥труками, розбещена до неймов≥рност≥ в≥чним мордуванн€м, виголодн≥ла, промерзла, часто пТ€на - заллЇ, затопить мирне украњнське село кровТю. ўе к≥лька хвилин - ≥ почнетьс€ горе. Ќа украњнських земл€х облава. ќт вона вже починаЇтьс€.

—отн≥ людей в≥дриваютьс€ в≥д погасаючих вогн≥в з приготовленою до постр≥лу зброЇю з довгими дротами дл€ шуканн€ крињвок, вдираютьс€ в село. Ѕрешуть собаки. „ути перш≥ удари кр≥с≥в об замкнен≥ двер≥. „ути, €к вил≥тають перш≥ вибит≥ в≥кна. „ути тут ≥ там брудну московську лайку.

¬иб≥гають ≥з сонних хат люди в б≥лизн≥. “ут ≥ там розл€гаЇтьс€ плач вирваних з≥ сну д≥тей, тут ≥ там чути голос≥нн€ зл€каних ж≥нок. ўе к≥лька хвилин - ≥ над селом зд≥ймаЇтьс€ ≥ стоњть один суц≥льний гул: гул матюк≥в пТ€них енкаведист≥в, лемент ж≥нок, д≥тей, черги автомат≥в ≥ кулемет≥в, бр€зк≥т розбитого скла ≥ товченого посуду. Ќа кожному подв≥рТњ група 20-30 б≥льшовицьких бандит≥в. ¬с≥ озброЇн≥, кр≥м автомат≥в, гранат, довгими твердими дротами. –озбивають загати, перекидають стоги, викидають снопи ≥з стодол. ¬ хатах розвалюють печ≥. «ривають п≥длоги. Ўукають крињвки п≥дп≥льник≥в. Ќе найшли н≥чого. ¬скакують ще раз до хат.  ажуть готовити соб≥ сн≥данок: €йц€, печену качку, самогон, вареники.  оли господин€ проситьс€, що цього всього не маЇ, бТють прикладами, шомполами, копають ногами. ѕерекидають все в комор≥, в скрин≥.  ≥лька ласих очей дивл€тьс€ на молоду д≥вчину - дочку господин≥. √осподин€-мати дрижить. ¬она знаЇ, що це означаЇ... ’оче, щоб д≥вчина кудись вийшла. “а на цей раз небезпека загрожуЇ не з цього боку, д≥вчину не івалтують, а арештовують.
” сус≥д≥в знайшли крињвку. –озриваютьс€ гранати. ¬ит€гують когось, хтось сам застреливс€ в крињвц≥. ѕот≥м ≥з крињвки ще два чолов≥ки з кулеметом ≥ автоматом. ЅТють по енкаведистах. “а становище њх безвих≥дне. ƒва проти тридц€ти. √учне: "’ай живе самост≥йна ”крањна!", - один падаЇ в≥д куль енкаведист≥в, другий стр≥л€Ї соб≥ в голову з власного п≥столета. «а хвилину з м≥сц€, де було господарство, бТЇ в небо стовп полумТ€ й диму. Ѕ≥л€ вогню ≥де розправа з власницею господарства. ƒопитують, хто в нењ жив, €к називаЇтьс€, що робив. √осподин€ не признаЇтьс€. ѓњ страшними тортурами замордовують. “руп кидають у вогонь.  идають у вогонь також трупи двох побитих повстанц≥в. ѓм лише в≥друбують голови, щоб показати в райцентр≥. “руп третього повстанц€, €кий був командиром, заберуть у райцентр ц≥лого. ¬ небо бТЇ гул, стовп диму й полумТ€, запах паленого людського т≥ла...

« ≥ншоњ хати нападники принос€ть присмажену качку й самогон. ѕочинаЇтьс€ б≥л€ вогню "сн≥данок". ¬≥д запаху печеного людського т≥ла робитьс€ так млосно, що не можна витримати. ≈нкаведисти пТють за "совЇтскую власть" ≥ прим≥р€ють щойно ст€гнен≥ з побитих повстанц≥в закривавлен≥ чоботи. ¬ будинку школи прим≥стилис€ сл≥дч≥. Ќавчанн€ п≥д час облави не в≥дбувалос€. Ѕ≥л€ сл≥дчих купа патрон≥в. « ус≥х к≥нц≥в села п≥д конвоЇм арештованих женуть ж≥нок, чолов≥к≥в, д≥тей ≥ старих. ѓх п≥д веч≥р - сотн≥. —вист€ть шомполи, бризкаЇ з-п≥д розс≥ченоњ шк≥ри кров. ѕ≥дсувають п≥дписати за€ви про сп≥впрацю з Ќ ¬ƒ. «а вс€ку ц≥ну хочуть здобути в≥домост≥ про п≥дп≥лл€. ќдних переслуховують в≥дразу, ≥нших в≥двоз€ть автомашинами в райцентр.

ќблава триваЇ чотири дн≥. Ќарешт≥, коли нав≥ть найменша соломинка зрушена з≥ свого м≥сц€, коли все село вигл€даЇ €к один велетенський см≥тник, коли щонайменше 80% мешканц≥в села заарештовано, переслухано, побито - облава к≥нчаЇтьс€ з≥ сп≥вом: "я другой такой страни нЇ знаю, гдЇ так вольно диш≥т чЇловЇк...", з брутальною лайкою на адресу украњнського п≥дп≥лл€, "мЇстного насЇлЇн≥€", "самосто€тЇльной ”кра≥ни", спецв≥дд≥л Ќ ¬ƒ в≥дТњжджаЇ ≥з села Ќ... Ћюди падають навкол≥шки, п≥днос€ть руки до небес ≥ прос€ть Ѕога, щоб ц€ облава не повторилас€ знову завтра..."

÷е ще неповний схематичний нарис того, що в≥дбувалос€ на зах≥дноукрањнських земл€х упродовж 1944 - 1948 рок≥в. «а допомогою облав здирали з людей податки, позики, зернопоставки, вивозили на каторжн≥ роботи до ”ралу, ƒонбасу,  узбасу, орган≥зовували з украњнського населенн€ "истребительные батальоны", а також велас€ боротьба з украњнським революц≥йним п≥дп≥лл€м. ћайже в ус≥х випадках вс€ територ≥€ п≥д час облав перетворювалас€ у фронтову зону в повному розум≥нн≥ цього слова. —кр≥зь були окопи, траншењ, обладнувались кулеметн≥ застави, шнир€ли патрул≥, розт€галис€ телефонн≥ дроти. ѕо селах, поза селами, поп≥д л≥сами, в ус≥х чагарниках повно в≥йська, ц≥лими дн€ми не замовкали кулемети, автомати, рвалис€ гранати, гор≥ли будинки. ƒопитували дес€тки тис€ч арештованих, тис€ч≥ людей катували, сотн≥ вивезли до —иб≥ру, без суду дес€тками розстр≥л€ли на м≥сц≥. ¬с≥ тюрми були переповнен≥. ѕри масових арештах за тюрми служили школи, прим≥щенн€ державних установ, культурно-осв≥тн≥ заклади, приватн≥ будинки, льохи, п≥двали. ”тримували вТ€зн≥в у жахливих умовах. —ир≥ камери були наст≥льки переповнен≥, що не було м≥сц€ поспати нав≥ть на п≥длоз≥. Ќе вистачало пов≥тр€ - люди втрачали св≥дом≥сть. —кр≥зь антисан≥тар≥€. —еред вТ€зн≥в масово поширювались ≥нфекц≥йн≥ хвороби: тиф, венеричн≥, при цьому њх поширювали сам≥ сиф≥л≥тики-енкаведисти, івалтуючи д≥вчат та ж≥нок. ’арчуванн€ страшне: 200 г. хл≥ба та один л≥тр зупи на добу.
¬еликий процент серед арештованих припадав на шк≥льну молодь, €ку п≥ддавали жорстоким тортурам з метою роздобути в≥д них в≥домост≥ про п≥дп≥лл€. “ак, 7 травн€ 1946 року на хутор≥ ќсередок √ощанського району –≥вненськоњ област≥ було арештовано молодого хлопц€ Ўабл≥€ ќлексу. ѕ≥д час допиту його страшно мордували, багнетом прокололи жив≥т, груди, з≥рвали нервову систему. Ќе витримавши таких тортур, хлопець пов≥сивс€.

27 березн€ 1946 року в сел≥ ѕодус≥льна ѕеремишл€нського району Ћьв≥вськоњ област≥ б≥льшовики вбили двох д≥тей, €к≥ гралис€ на дороз≥. ќдному було п≥втора, а другому 12 рок≥в.

¬ сел≥ Ѕелзець ќлеського району Ћьв≥вськоњ област≥ на пол≥ б≥льшовики зловили учн€ 9-го класу Ћозового. …ому поламали руки, ребра, а пот≥м закатували. “руп викинули в жито за селом. Ќа другий день мати знайшла сина, спор€дила, щоб похоронити. ќднокласники сплели в≥ночок ≥ збиралис€ поховати його. јле згра€ убивць забрала т≥ло разом з домовиною, а д≥тей порозган€ли. ѕовезли закатовану дитину до райцентру, труп розд€гнули догола ≥ викинули в р≥вчак дл€ поњданн€ собакам.

6 жовтн€ 1945 року на полонин≥ —таним≥, Ќадв≥рн€нський район, —тан≥славщина, червонопогонники зустр≥ли д≥вчину-пастушку яремчик √анну, зівалтували њњ, а пот≥м по-варварськи замордували.

5 грудн€ 1945 року на прис≥лку Ѕерез≥вц≥ в сел≥  олод≥њвка —тан≥славщини б≥льшовики замордували н≥ в чому не повинну с≥мТю —лавич≥в. ¬вечер≥ к≥лька енкаведист≥в п≥д≥йшли до хати ¬асил€ —лавича. Ѕандити кинули через в≥кно чотири гранати. ¬ хат≥ почувс€ страшний крик конаючоњ матер≥ з двома д≥тьми. ¬иламавши двер≥, кати вдерлис€ до хати. Ќайстарша дочка з дитиною на руках вискочила на подв≥рТ€. јвтоматна черга бандита скосила мат≥р ≥ мале дит€тко, а пот≥м пораненого господар€ ¬асил€. Ѕезжал≥сно розстр≥л€ли ще одну дочку.

ѕро випадок в сел≥ Ѕорбин ќстровського району на –≥вненщин≥ описуЇ у своЇму лист≥ сестричка засудженому братов≥ ”стимчуку ќлекс≥ю 27 березн€ 1945 року:

"ƒобрий день, дорогий м≥й брате! ќпишу тоб≥ наше страданн€. ¬стаю € рано ≥ чекаю маму, а њњ нема.  ажу ¬асильку: "≤ди вигл€нь, чи не йде бабц€!" ѕ≥шов ¬асиль ≥ б≥жить: "ћамо, горить бабина хата!" я б≥гом туди. ј т≥ давай по мен≥ стр≥л€ти.  ул≥ свист€ть над≥ мною. я поб≥гла до ¬≥ктора ≥ чую - хтось стогне. я вб≥гла в хату. ¬≥ктор лежить на л≥жку, а € питаю: "“ату, чи ви знаЇте, де м≥й брат  ол€? ¬≥н каже - ут≥к, ≥ звернувс€ до мене: "–€туй мене, доню. ¬≥зьми в≥дкрий од≥€ло, побач, що там таке. як € в≥дкрила, то побачила, що вс≥ кишки наверс≥. Ќа мил≥сть Ѕожу просить мене вложити кишки. "’очу ще пожити!"... Ѕ≥жу € назад, стоњть м≥й д≥дуньо, оперс€ на паличку ≥ плаче. - "ћабуть, м≥й онучок оставс€ у вогн≥!" - "Ќ≥, д≥дуню,  ол€ ут≥к". я б≥жу додому, дивлюс€, ≥де хура. Ѕ≥л€ мене проњзжаЇ ѕараска з д≥тьми, д≥ти плачуть. я п≥д≥йшла до них.

- ƒивис€, людино, що зробили енкаведисти з √айдропом ≥ Ћ≥гором!  оли п≥дн€ла р€дно, то побачила ц≥лий в≥з кров≥. я завезла њх до л≥карн≥, а сама повернулас€ додому. ѕо дороз≥ мен≥ сказали, що мою маму забрали б≥льшовики. Ћюди бачили, €к њњ роззули ≥ гнали босу перед к≥ньми. я заплакала ≥ поњхала додому. ѕрињхала - д≥ти спл€ть, а мене сон не бере. —тала ≥ думаю, €кби скор≥ше день. я нарихтувала матер≥ передачу ≥ вислала сестру... ѕриходить вона ≥ приносить назад передачу. "—казали мен≥, що нема у нас такоњ!" Ѕеру € ≥ њду на другий день. ѕрийшла на м≥л≥ц≥ю ≥ кажу: "Ќате передачу ”стимчук ћокрен≥!" ¬они кажуть: "Ќема у нас такоњ!" "ƒе д≥ли, бо люди бачили, €к гнали. "ћи не знаЇмо!" “од≥ начальник м≥л≥ц≥њ каже: "“и така сама бандитка, €к вона!" я тримала кошик в руках ≥ кинула на нього.

- ћ≥й чолов≥к вбитий на фронт≥, а € бандитка?! ¬≥н вз€в мене ≥ штовхнув. я впала на дорогу, а пот≥м п≥дн€лась ≥ кричу: "ƒе д≥в мою маму?!" ”хватила його за погони ≥ вирвала з плечей. ¬они зачинили мене в  ѕ« ≥ тримали дв≥ години, а пот≥м випустили. я знову питаю: "ƒе д≥ли мою маму?" ј той чек≥ст каже: "…ди туди, де стоњть в≥йськова часть, вони тоб≥ скажуть, де мама..." ѕ≥шла € до в≥йськовоњ частини ≥ питаю: "„и ви не знаЇте, де та ж≥нка, що ви вчора гнали?" ¬они в≥дпов≥ли, що не знають. ≤ду € знову на м≥л≥ц≥ю ≥ по дороз≥ зустр≥чаю людей. ¬они сказали мен≥, що тут вчора таке сталос€. ѕозган€ли людей, щоб дивитис€ на бандьоровку, а сьогодн≥ поставили вартового ≥ н≥кого не пускають. я послухала њх ≥ п≥шла. ѕрихожу до начальника ≥ кажу: "Ѕер≥ть мене, зачин€йте, а маму пускайте, бо в мене одна дитина, а в мами б≥льше. ¬≥н в≥д≥слав мене додому ≥ сказав: "як найдем њњ, то прийде". я прийшла додому. ѕереночувала. Ѕеру запр€гаю кон≥, сажу вс≥х д≥тей ≥ свою теж, везу на м≥л≥ц≥ю. ѕрињхали туди, д≥ти вс≥ закричали: "¬≥ддайте нам маму!" ÷≥лий ќстрожець зб≥гс€ до д≥тей, люди плачуть ≥ кажуть до м≥л≥ц≥њ:

- ўо ви наробили, що таких д≥точок посиротили?

я уваги не звернула на т≥ слова, що вже нема нашоњ мами. Ѕеру € д≥тей за руки ≥ веду в м≥л≥ц≥ю.

- Ќе хочете маму пустити, забирайте д≥тей!

¬с€ м≥л≥ц≥€ вийшла до мене ≥ каже:

- ¬ези д≥тей додому!

ѕосадили д≥тей на хуру ≥ пооб≥ц€ли д≥т€м хл≥ба та од€г. Ќачальник зав≥в мене в каб≥нет ≥ сказав: "Ќе плач, ми тоб≥ батька повернем з фронту". ј € йому кажу: нехай буде батько, в≥ддайте мен≥ мат≥р. ѕрињхали додому, пол€гали д≥тки спати, а € не сплю, т≥льки думаю, щоб €к скор≥ше був день. “≥льки стало с≥р≥ти, € з сестрою б≥жу в м≥л≥ц≥ю. ѕрийшла € до одного начальника, а в≥н каже: "„и вже взнала, де мати?" ј € йому кажу - взнала.

- я хот≥в тоб≥ сказати, що вона вбита лежить близько шосе.

я €к почула ц≥ слова, стала рвати на соб≥ коси ≥ головою битис€ об ст≥ну... Ѕ≥жу ќстрожцем ≥ кричу: "Ѕоже, Ѕоже, що ж вони наробили, ст≥льки д≥тей посиротили. Ѕ≥жу ≥ падаю, доб≥гла, де наша мат≥р лежить... √л€нула, лет€ть ворони, то € впала на землю ≥ не можу дал≥ йти, рачки л≥зу до мами. я €к присунулась до нењ - бачу лежить к≥нь забитий, а € подумала, що то ворони довбуть нашу маму. ƒивлюсь, метр≥в за два лежить куча св≥жоњ земл≥. я присунулась до нењ ≥ гребу землю руками, дивлюсь мамин≥ ноги. - Ѕоже! ѕ≥д≥йшло до мене начальство ≥ питаЇ: "’то тоб≥ сказав, що вона тут?!" ј € наберу земл≥ у руки ≥ кидаю њм в оч≥. “ой начальник бо€вс€, що в≥н сказав мен≥, де мати лежить убита. ¬≥н мен≥ д€куЇ за те, що € н≥чого не сказала. √оворить, що вони хот≥ли закрити це, бо стид великий нашому району, що замордували таку ж≥нку, що вона ст≥льки д≥тей вигодувала ≥ на фронт п≥слала воювати, в≥н каже, що це стид дл€ нашоњ совЇтськоњ власт≥ за таку ж≥нку.

ѕрийшла € додому, запр€гаю кон≥ ≥ њду в≥дкопувати маму. ѕрињхала ≥ копаю. ѕриходить начальник ≥ говорить до мене:

- Ќе копай, ходи з≥ мною!

- ўо хочете роб≥ть з≥ мною, а € маму одкопаю ≥ заберу!

- ѕ≥шли, прињхало начальство з –≥вного!

я йду за ним. «ахожу, сид€ть так≥ мен≥ немил≥ ≥ говор€ть до мене: "ўо, ти одкопуЇш мат≥р?". ј € кажу: "ќдкопую!"

- ј ми обговорили, щоб не одкопувати њњ, хай там лежить соб≥.

я питаю: "ўо ви за одн≥, що не дозвол€Їте забрати мат≥р?"

- ћи з –овного, вище начальство.

ј € њм кажу: "Ќе буде мо€ мати там на тому скотомогильнику лежати. я Ї найстарша дочка, вона мене гл€д≥ла, ≥ щоб € њњ не поховала - це мен≥ великий гр≥х!" «абралас€ ≥ п≥шла. ≤ду додому. “о не ровенськ≥ начальники були, то острожецьк≥ бандити. ƒумаю, з чого почати ≥ нехай мен≥ Ѕог допоможе. ѕ≥шла питати, де живе обласний прокурор. ƒопиталас€. ѕрињхала до нього ≥ розпов≥ла все про маму. ¬≥н питаЇ, з €кого району ≥ €ке село, а пот≥м каже: "ѓдь додому!" я поњхала. ѕрийшла додому, т≥льки с≥ла, аж входить м≥л≥ц≥€ в хату.

- «бирайс€, поњдеш з нами в ќстрожець!

- Ќе поњду € з вами!

јж входить ф≥рман в хату ≥ каже до мене: "Ќе б≥йс€, збирайс€ ≥ њдь, бо прињхало з –≥вного велике начальство". я його послухала.  оли прињхала та подивилас€ на них, то мене страх вз€в. «акликають мене в каб≥нет ≥ говор€ть:

- ƒе тв≥й чолов≥к?

- Ќа фронт≥, - в≥дпов≥ла €.

- “и правду кажеш, а може, в бандерах? ј п≥сьма маЇш?

- Ќема, кажу, погор≥ли.

- Ќам доказують, що брати у бандерах! Ќу що ж, брати у бандерах, то не жалко нам њњ, що убита.

- –озпишись, що вони на фронт≥! ≤ € розписалась.

- як то буде правда, що вони в бандерах, то тоб≥ буде так само, €к ≥ матер≥.

“ри дн≥ ≥ три ноч≥ робили допрос. як к≥нчили допрос, то сказали мен≥ вийти, € вийшла. ¬ход€ть дохтора ≥ говор€ть м≥ж собою, а мен≥ все чути через двер≥. ¬они кажуть: "ќт €к≥сь документи коло нењ були". Ѕеруть ≥ дивл€тьс€. Ѕули б≥л€ мертвоњ матер≥ п≥сьма в≥д двох син≥в ≥ мого чолов≥ка. Ѕула благодарн≥сть з ћоскви, що багатод≥тна мати, ≥ що чолов≥к та три сини ≥ з€ть загинули на фронт≥. ≤ л≥кар≥ говор€ть, що при совЇтськ≥й власт≥ треба карати того, хто сказав, що сини у бандерах.

Ѕеруть мене, закликають ≥ говор€ть до мене: "”же мат≥р откопали. Ѕули там документи. ”же зробили труну, т≥льки не знаЇм, що з тобою робити, чи тоб≥ показати, чи сам≥ поховаЇм. ƒохтора говор€ть, щоб з тобою не було погано, бо тоб≥ посив≥Ї голова. ўе ти щаслива, бо говор€ть дохтора, що могла у той час з ума тронутись, або розрив серц€ получити". ј € кажу, що вже г≥рше не буде, €к було. я вас прошу, дайте мен≥ на своњх могилках поховати.

- Ќе дамо, бо будуть вс≥ люди сходитис€. Ќам позор. ћи сам≥ поховаЇмо њњ, ми уже могилу викопали...

ћен≥ говор€ть: "’оди, покажемо тоб≥ маму". ≤ду € за ними, стоњть труна, мати у трун≥ лежить накрита. ¬≥дкрили в≥ко, € схилилась на материнськ≥ груди ≥ б≥льш н≥чого не памТ€таю. ¬з€ли мене прийн€ли ≥ не знаю, €к вони њњ поховали. Ѕула т≥тка ѕараска, то њњ показали. ” нењ була вир≥зана щока, оч≥ виколот≥, руки викручен≥ ≥ права нога викручена. —трашн≥ муки наша мама перенесла в≥д енкаведистських убивць, т≥льки не знаю, за €к≥ гр≥хи..."

27 березн€ 1945 року ”стимчук.
 опи€: ѕрокуратура ———– √-ну ”стимчуку –адиону Ќесторовичу
ѕрокуратура –овенской области с. «алисочное,  иверцовского р-на
29.12.89 г. є13/2462 89 ¬олынской области

Ќа ваше за€вление вторично сообщаю, что начальник ќстрожецкого районного отдела Ќ ¬ƒ ѕиканов “имофей Ћеонтьевич, 1902 года рождени€, по вине которого была убита ваша мать ”стимчук ћ. »., в 1945 году был осужден военным трибуналом войск ћ¬ƒ –овенской области к 10-ти годам лишени€ свободы.

ƒругими данными прокуратура –овенской области не располагает, поскольку дело в отношении ѕиканова хранитс€ в центральном архиве ћинистерства ќбороны ———–, г. ѕодольск, ћосковской области.

ѕрокурор следственного отдела
ѕрокуратуры –овенской области
¬. ѕ. ћацищук

“ак≥ нелюдськ≥ методи, що застосовували б≥льшовики проти невинного украњнського народу, Ї злочином ≥ ганебним бандитизмом. “а нав≥ть так≥ жорстокост≥ кат≥в не знищили украњнський нац≥онально-визвольний рух, не поставили наш народ на кол≥на. Ќавпаки, ще сильн≥шим став ≥дейний гарт та фанатизм, €кий прос€кнув повстанц≥в та революц≥онер≥в ≥ не дозволив л€катис€ найжахлив≥ших тортур, викликав ще б≥льшу ненависть до завойовник≥в та ще т≥сн≥ше зблизив повстанц≥в з украњнським народом. ÷ей рух набув ще б≥льшого сп≥вчутт€ ≥ розум≥нн€ €к серед народ≥в —–—–, так ≥ сус≥дн≥х народ≥в поза його межами. ÷ього стремл≥нн€ нашого народу неможливо було зупинити жодному терору, н≥ найзлочинн≥шим планам, н≥ найп≥дступн≥шим хитрощам б≥льшовицьких окупант≥в. Ќарод боровс€ ≥ боретьс€ за свою —амост≥йну ”крањнську ƒержаву, про€вл€ючи нечуван≥ героњчн≥ подвиги...

Ѕоролос€ майже кожне село «ах≥дноњ ”крањни, майже кожна хатина, кожний хут≥р, кожний пор€дний громад€нин ≥ патр≥от своЇњ земл≥...

—емен „»—Ќќ .
смт. Ћемич, –≥вненська область.

якщо ви пом≥тили в текст≥ орфограф≥чну помилку, вид≥л≥ть њњ мишкою та натисн≥ть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Loading...
ѕублiкацiњ за темою Ђ≤стор≥€ї:
 
  
ѕубл≥кац≥њ:

ќстанн≥ новини:

ѕопул€рн≥ статт≥:
 
 

ћале знанн€ в≥ддал€Ї в≥д Ѕога, велике - приводить до Ќього знову Ф
‘. Ѕекон, англ≥йський ф≥лософ

 
–еклама на портал≥
 
ќпитуванн€:

”крањна сьогодн≥ -
ќкупована крањна
Ќезалежна ≥ самост≥йна
УЅананова республ≥каФ
„ас покаже









 

 
яндекс цитуванн€ Internet Map —чЄтчик тиц и PR ”крањнський рейтинг TOP.TOPUA.NET

© ј–ј““ј. ”крањнський нац≥ональний портал. 2006-2017.
ѕри передруц≥ ≥нформац≥њ, посиланн€ на www.aratta-ukraine.com обов`€зкове.