Аратта - На головну

24 березня 2017, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- передтечею кінотворчості італійськіх неореалістів була стрічка, знята українською кіностудією. Цією кінострічкою фахівці вважають фільм Марка Донського “Веселка” (1943 рік) за однойменною повістю Ванди Василевської. Фільм був знятий на київській кіностудії, яка в роки Другої світової війни була евакуйована в Середню Азію. Він розповідає про українське село під час війни. Президент Рузвельт, переглянувши фільм, надіслав режисерові телеграму з подякою, а у 1944 році картина була відзначена Асоціацією кіно і радіо США.

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Народний майстер Людмила Смолякова: “Я мрію, щоб у кожному кіоску замість журналів про Барбі були журнали про мою трипільську ляльку...”

Аратта - прадавня Україна 43730 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 18.12.2007 | Всі публікації | Версія для друку

Людмила Смолякова навчає сімферопольських гімназистів
Людмила Смолякова навчає сімферопольських гімназистів
110 років тому - а саме 1897-го - український археолог Вікентій Хвойка вперше знайшов і дослідив пам'ятки Трипільської культури. Понад століття вивчаючи їх, вчені-археологи нині датують вік цих пам'яток 7-ма тисячами років.

Про Трипільську культуру - розмова з членом Спілки народних майстрів України Людмилою Смоляковою. Вона першою почала працювати над реконструкцією трипільської кераміки: предметів гончарства з малюнками місячного календаря, тварин, людей. А ще надзвичайної краси дрібної пластики - керамічних фігурок, що зображують тварин і людей.

У її доробку понад тисячу першозразків різноманітних предметів Трипільської культури, якою вона захоплюється, відколи 6 років тому вперше взяла в руки глину. І вона переконана, що Трипільською культурою, а завдяки їй і Україною, можна зацікавити світ...

-...Отже, оці керамічні фігурки з Трипілля є для нас те саме, що піраміди - для Єгипта?

- І вони не менш цікаві за піраміди, та ще й виникли набагато раніше - аж на тисячу років.

- Людмило Іванівно, чи справді ідентичні ці речі, виготовлені вами, оригіналам, що їх зробили майстри Трипільської цивілізації 7 тисяч років тому?

- Я працюю тільки за матеріалами археологічних розкопок, раджуся з археологами, скажімо з Михайлом Відейком, Галиною Бузян, намагаючись уявити предмети в усіх проекціях, деталях. І саме в цій тісній співпраці народжуються мої роботи. За формою, розмірами, знаковою системою вони є повторенням, власне, реконструкцією тих, які створювали древні трипільці. До того ж зроблені з тих же глин і розмальовані глиною - 18-ма її відтінками, і жодної фарби. Так що різниця між ними - тільки в часі.

- Археологи стверджують, що глина є універсальною матрицею, яка крізь тисячоліття донесла до нас інформацію про Трипільську цивілізацію. І саме завдяки глині ми знаємо, що трипільці мали двоповерхові житла-мазанки - і це було унікальним для того часу. І ще багато надзвичайно цікавих речей.

- До цього часу ще в Україні хати будують, як будували трипільці. Археологія дає нам досконалі знання, і глина, багато тисячоліть пролежавши в землі, зберігає і колір, і форму, і відтінки розпису - знаю це, оскільки сама від 2002 року разом з археологами беру участь у розкопках.

А трипільці абсолютно все нам залишили в глині: креслення будинків, їхні інтер'єри, ужиткові речі, навіть хліб - яким він був тоді. Ми бачимо, як виглядали сани, в які впряжені бички, - в них можна було і влітку їздити по траві.

Це справді дивовижні речі. Ось тендітна жіноча фігурка - перша, зроблена мною за розкопками, - ну хіба не краса! Ось дуже рідкісна - чоловіча, бо на тисячу жіночих статуеток знаходять тільки десяток чоловічих. Горщик, малюнок на якому багато чого нам розшифровує з уявлення трипільців про світ.

Мені подобається, коли люди приходять до мене в майстерню і кажуть: "Воно на мене дивиться - невже це жінка?" От гляньте: насправді це великий горщик, але разом - і жінка, яка однаково дивиться на вас, як би її не повертали. Цікаво, що й вівтарі в Трипіллі, і всі композиції також були на чотири сторони світу.

Ось глиняний макет двоповерхового будиночка - а, до речі, трипільці мали гарно розфарбовані і ззовні, і всередині житла.

- ... І висувається припущення, що ці макети будиночків є точними копіями тих великих, у яких вони стояли, - й, імовірно, були переносними олтарями трипільців.

- Так. І спалюючи щоп'ятдесят років свої поселення, вони забирали із собою олтарі як притулок для безсмертної душі трипільського житла. Але достоту ми цього не знаємо, як не знаємо точно, чому ж вони спалювали свої поселення. Трипільці є найбільшою таємницею у світі. І хоч вони нам залишили багато підказок, але загадок усе ж набагато більше. От, скажімо, бінокль, бачите?

- Але ж це не бінокль без скелець, хоч за формою справді дуже схожий...

- Може, це дві постаті. Я так і сприймаю, коли ліплю, - дві постаті з трьома чи двома (а іноді одною) перемичками. Їх багато розкопали - вони різні за формою, розписом. Мені здається, найцікавіше і найпростіше пояснення пропонує Вадим Мицик у своїй книжці "Священна країна хліборобів" - що це уявлення давніх хліборобів про поєднання енергій: неба й землі, чоловіка і жінки, які дають життя.

Ось такий самий, але збільшений до 5-метрового розміру, трипільський бінокль поставила місцева влада у центрі міста Ржищева - на місці пам'ятника Леніну. А біля нього - шість жіночих скульптур, серед яких одна моя.

- А де ще є ваші роботи, пані Людмило?

- У кількох музеях, які у нас почали створюватися з 2000 року. Зокрема, в Київському обласному археологічному музеї в с.Трипілля, у приватному музеї "Прадавня Україна-Аратта" - також у Трипіллі, у Ржищівському сквері Трипільської культури, де є мої скульптури і можна придбати виготовлені мною сувеніри.

- Я знаю, що ви є учасницею багатьох виставок - і в Україні, і за кордоном.

- Майже зразу, відколи взяла в руки глину і зробила перші фігурки, почала брати участь у виставках.

- А як ви, інженер-будівельник, тодішній головний інженер Будинку кіно, взяли в руки глину? З чого все почалося?

- Побачила вироби дітей, які вони виготовляли за матеріалами археологічних знахідок під керівництвом майстрів народної творчості, археологів. Це було 2000 року у майстерні-студії реконструкції Трипільської кераміки.

Це була дивовижної краси кераміка, й одразу виникло бажання мати й собі якусь таку статуетку. Але ніхто не знав, де це можна придбати, бо просто ніде було. Тоді я взяла глину, поїхала на дачу і зробила першу колекцію - майже 100 маленьких фігурок. Коли представила їх у Спілку народних майстрів України, тодішній голова спілки Володимир Прядко був вражений.

От завдяки його підтримці я протягом перших же двох років узяла участь у шести виставках: археологічних, туристичних, присвячених ткацтву, кераміці, - і отримала звання народного майстра. Від 2006-го я є членом Спілки народних майстрів.
Трипільська «мадонна» (с.Трипілля, приватний історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна”). Скульптор - Людмила Смолякова
Трипільська «мадонна» (с.Трипілля, приватний історико-археологічний музей “Прадавня Аратта – Україна”). Скульптор - Людмила Смолякова
- Але від самого початку ви є подвижником відродження Трипільської культури і заповзялися широко її розвивати.

- Спочатку займалася тільки керамікою. Потім почала розвивати її в кількох напрямках - і це підказували виставки! - у співпраці з майстрами по батіку, по костюмах, гобеленах. Вони почали переймати візерунки з моїх робіт. І навіть виготовляти їх на трипільських верстатах. /Людмила Іванівна показує ткацький верстат, всі елементи якого відповідають, як вона запевняє, тим, справжнім, що були за часів древнього Трипілля. - авт./. Скажімо, майстрині з Богуслава виткали костюм за мотивами трипільських розписів. Фотохудожник Юрій Тимочко почав знімати гарні композиції моїх робіт. Все це ми репрезентували на виставках.

- Можна впевнено сказати, що ви активно займаєтеся пропагандою Трипільської культури в Україні, а заодно і України - в світі.

- Першим кроком була Польща - Гданськ, Сопот. Туди я вперше два роки тому поїхала з виставкою. Брала участь у виставці "Експо -2005" в Японії. Ось уже майже рік в Українському культурному центрі в Москві на Арбаті експонується виставка реконструкції Трипільської кераміки - і на ній представлені 30 моїх робіт. Ще одна експозиція вже півроку демонструється в Шотландії - це перша участь трипільської кераміки в королівській виставці, яка традиційно відбувається в Единбурзі з 1784 року. Там серед робіт п'яти майстринь понад півсотні моїх. Український консул зробив пропозицію залишити їх ще хоча б на рік, і звичайно, я погодилась. Він навіть пропонує створити при експозиції майстерню, тому що відвідувачам самим цікаво щось виліпити з глини.

- Людмило Іванівно, а що це за туристичний проект, про який давно уже йдеться? Чи вдається вам його реалізувати?

- Знаєте, коли я зрозуміла, що можу показати Трипілля через туризм, пішла вчитися - закінчила факультет організації обслуговування туристичних комплексів. Тому знаю достеменно, як можна зацікавити, прийняти туриста. Розказати про Трипілля фільмом про археологію, пригостити трипільським хлібом, почастувати на трипільському посуді, з трипільськими напоями - вже є напій з 42 трав на меду, який запатентував Євген Товстуха, і називається він "Трипільське диво".

Але цю цікаву туристичну тему - "Трипільський тур" - важко заповнити. Фірми працюють, але дуже кволо, тому що бракує готелів, їх просто немає, як і майстерень біля музеїв, екскурсоводів, навчальних посібників, посуду, сувенірів...

Звичайно, що потрібна допомога держави для того, щоб зрушити справу з місця. Навіть щодо випуску тих же сувенірів, бо майже всі фігурки існують в одному примірнику, не виготовляються серії. А потрібне виробництво, потрібні технології, форми, а це дуже складно, оскільки завод, щоб йому було вигідно ці речі виготовляти, потребує замовлення хоча б на 50 тисяч штук і коштів - 100 тисяч гривень. Але ж ми не реалізуємо 50 тисяч, і де взяти гроші...

От я створюю ляльку - глиняну, у кількох варіантах, а найцікавіший - танцююча. І впевнена, що коли її зроблю, то Барбі в Україні не буде місця. Я мрію, щоб у кожному кіоску замість журналів про Барбі були журнали про мою трипільську ляльку, де були б і загадки, і костюми, і конкурси. І щоб хтось написав тексти, хтось їх озвучив. Як це зробити?..

Дуже багато проблем, і нам - власне Товариству "Коло-Ра", яке займається популяризацією, реконструкцією Трипільської культури, туристичною діяльністю, - потрібна допомога. Хоч ми вже готові до викладання, до створення навчальної бази, центру Трипільської культури, можемо готувати наочні посібники в кераміці для уроків історії. Зараз виготовляємо путівники.

- І ви вірите, що так само, як туристи з усього світу їдуть дивитися на єгипетські піраміди, вони потягнуться до нас, в Україну, аби побувати на землі Трипільської цивілізації?

- Звичайно. Хоч багато ще треба зробити. І в основному, починати треба з розкопок, біля яких усе саме по собі створиться - і музеї, і майстерні... Адже за три роки у Ржищеві ми розкопали тільки 5 будиночків трипільського поселення, а розвідка показує, що там їх - більше 100.

Справді, хіба не цікаво знати, що, скажімо, в районі Умані на Київщині за допомогою аерофотозйомки було виявлено 11 гігантських поселень - це були найдревніші міста давньої цивілізації, яка дала початок усім майбутнім євразійським культурам.

Хіба не цікаво зрозуміти, розшифрувати, про що ж нам писали древні трипільці, яку інформацію хотіли передати у своїх малюнках 7 або й більше тисячоліть тому? (Бо, можливо, за рік-два з'являться нові дослідження - і ця цифра зросте до 10 тисяч років). А може, таким чином вони спілкувалися зі своїми богами?

Чому, справді, вони не будували піраміди, а ліпили цих чоловічків, різних за формою і розписом - а їх тисячі і тисячі, і всі неповторні...

Але однак Трипілля поступово відроджується. Трипільська культура дедалі ширше з'являється не тільки в кераміці, тканинах, а й в інтер'єрах, у кіно. Відкриваються нові музеї. З 2000-го року у Ржищеві проводяться фестивалі, присвячені відкриттю Трипільської культури, - і ця традиція, за підтримки Київської обласної держадміністрації, зберігається і до сьогодні. Існують плани відбудови Трипільського поселення.

Без сумніву, це буде цікаво і для наших туристів, і для іноземних. І вже настав час ширше розказати про Трипілля і у нас, і світові. І зацікавити його Україною.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

Фотогалерея:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Аратта - прадавня Україна»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Коли я ознайомився з партіями марксистів, соціалістів, лібералів та демократів, то за спиною кожної з них я побачив хитрий писок жида”
Іван Франко

 
Знайди свою ГАРМОНІЮ!
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.