Актуально
30839 переглядів
 |
От зовсім нещодавно побачив в одному поважному виданні матеріал такого собі Валіда Арфуша, громадянина Лівану, що мешкає наразі в Україні. Цей, з дозволу сказати, "діяч", в притаманний йому манері написав, що в Україні все частіше й частіше трапляються випадки проявів расової нетерпимості, відбуваються напади та вбивства на расовому грунті і т.д. Тут же він згадує темношкірих студентів ВНЗ міста Києва, на яких було скоєно напади. Цікаво, що ці злочини були розкриті українськими правоохоронними органами, а винуватці покарані.
Втім, пан Арфуш все одно чимось незадоволений. Виявляється, нападників треба було судити за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, а не за хуліганство! Що ж, схоже, що цей любитель жіночих принад вважає себе більш компетентним, ніж наші правохоронні органи, і він, вочевидь, краще знає, за що і у яких випадках карати. І щоб поглибити якось свою "значущість" в суспільстві, надумав він створити такий собі "громадянський рух" "SOS!Расизм!", під прапорами якого зібралося дуже багато різних неоднозначних постатей. Переважна їх частина взагалі не є громадянами України! Валід Арфуш, за деякою інформацію, платить чималі кошти, аби ЗМІ в Україні роздували проблему расизму, таким чином "піарячи" і ліванця, і його дітище.
Дуже шкода, що цей поборник "прав чєловєка" оминає своєю увагою прояви українофобії у східних регіонах країни, ігнорує проблему активізації анти державницьких формувань в Україні, таких, як ЄСМ, НБП чи "Русский блок", закриває очі на кримську проблему. Натомість пропонує ввести чималенький штраф, а той кримінальну відповідальність за публічне вживання слова "негр". Таке відчуття, що в країні немає більш нагальних проблем, якими мають займатися законодавці й правоохоронні органи!
Припускаємо, що Арфуш, вимагаючи більш жорстких методів покарання проявів міжнаціональної ворожнечі, просто хоче забезпечити собі імунітет в разі якихось порушень з його боку. Уявімо собі таку ситуацію: зафіксовано факт правопорушення з боку пана Арфуша. Приходять до нього правоохоронні органи, вимагають арешту, а він закричить на весь Київ: "SOS! Расизм! Мене переслідують через мою національну приналежність! Ганьба! Хіба це допустимо в країні, яка задекларувала свій європейський вибір?!" Тут одразу збіжиться преса, телебачення, піднімуть ґвалт, правоохоронні органи під тиском громадськості відпустять Арфуша, а він і далі може безкарно проводити свої чорні "оборутки" в Україні.
Шкода, що такі особи як цей громадянин Лівану не розуміють, що нормальне ставлення до них з боку українців буде тоді, коли вони будуть поважати закони, традиції України та її народу, а не нав'язувати всім свої правила життя. Поки що, на жаль, з боку пана Валіда цієї поваги ми не помітили.
Взагалі то, приклад Арфуша і його громадського руху вказує на те, що в нашій країні все частіше й частіше люди починають проявляти абсолютно нездорові ініціативи в боротьбі за "права людини". Приклад? Ось, наприкінці минулого року після скандалу в одній з київських приватних шкіл щодо вчителя, який задав дітям "втілити образ Адольфа Гітлера", Міносвіти висунув ідею ввести в усіх школах урок толерантності. Поки що як факультатив.
А незабаром в столиці з'явилися біг-борди, на яких зображено людей, що закликають обговорити питання толерантності. Так і написано: "Толерантність – це...Обговоримо?" Один з образів цієї так званої "соціальної реклами" схожий на гомосексуаліста. Цей образ підсвідомо наштовхує на висновок, що нас, киян, закликають "толерантно" ставитися і до секс-меншин. Скоро, схоже, у нас будуть боротися з проявами "гомофобії" на офіційному рівні (хотів же мер Києва офіційно дозволити провести гей-парад по вулицях столиці), потім легалізують одностатеві шлюби. Що далі? У нас легалізують проституцію і легкі наркотики. Так до повій і наркоманів теж треба ставитися "толерантно"?
Складається враження, що ми в усьому хочемо копіювати своїх сусідів – чи то східних, чи то західних. От і хворобу "толерастії" (так в народі почали називати нездорові прояви боротьби за рівність всіх і вся, яку проводять ліберальні чиновники та громадська думка західних країн) наше суспільство "підчепило" саме з-за кордону. Щоб якнайкраще проілюструвати цю тезу, візьму як приклад кінематограф в США. Так от, деякі кінострічки вже аж занадто перейшли межу здорового глузду. Те, що, наприклад, єврей не може бути в кінофільмі негативним героєм – ще півбіди. Півбіди і те, що в американських фільмах мають в рівному ступені залучати як білих, так і темношкірих акторів. Але коли крайнощі "толерастів" від кіноіндустрії доходять до того, що, на догоду так званій "політкоректності" зухвало переінакшується трактування історії, міняються сюжети стрічок, знятих за мотивами творів європейських класиків... Як вам сподобається, наприклад, та обставина, що римського легіонера, при чому офіцера, в фільмі "Останній легіон" крає афро-американець з типово растаманською зачіскою? Чи китайське трактування роману Жуля Верна "Навколо Світу за 80 днів"? Маразм! І таких прикладів багато. А саме огидне, що заокеанська кіноіндустрія вже у відкриту пропагує таке явище, як гомосексуалізм (кінострічка "Горбата гора"). От і думаймо тепер, чи така от "толерантність" не є синонімом клінічної шизофренії.
А нашим чиновникам порадимо не звертати увагу на "апологетів" боротьби з "расизмом" (у арфушівському розумінні цього слова, звичайно), а займатися вирішенням більш нагальних проблем українського суспільства. Боротися з корупцією, долати бідність, припиняти "деребан" землі, готуватися до Чемпіонату Європи з футболу-2012. І зробити все можливе, аби вірус "толерастії" остаточно не знищив наше суспільство.
Публiкацiї за темою «Громадянська позиція»:
