|
Мамонтенятко Діма |
Відомо, що майже вся територія Сибіру знаходиться у зоні вічної мерзлоти. Під шаром грунту, що відтаює влітку, лежить товстий (іноді до 300-400 метрів завтовшки) шар змерзлої породи, що є такою багато тисячьоліть. З давих-давен великі сибірські річки, підмиваючи круті береги, вивільняли з льоду цілі туши мамонтів, волохатих носорогів, або інших тварин, що збереглися в мерзлоті з доісторичних часів.Знахідки цілих туш мамонтів і носорогів в усі часи справляли величезне враження на людей. Древні китайці, наприклад, в V в. до нової эри вважали, що величезні бивні мамонтів належать велетенській підземній тварині, яку вони називали «велика миша, що ховається». Російський географ В. Н. Татіщев, якого цар Петро I в 1720 році відправив до Сибіру «для розыскания рудных мест, размножения промыслов и устроения заводов», повідомив у виданих 1725 і 1736 років роботах, що в Сибиру, добуваючи слонову кістку, знаходять в мерзлому грунті не тольки бивні, але й цілі туши мамонтів». М. В. Ломоносов теж згадував про знахідки в Сибиру туш мамонтів, що добре збереглися.
В 1901 р. стало відомо про знахідку туши майже цілого мамонта, що чудово зберіглася, в долині р. Березовки — правого притока р. Колими. Ця знахідка «Березовського мамонта» надалі отримала всесвітню відомість. Спеціально споряджена экспедиція под керівництвом зоолога О. Ф. Герца відкопала тушу мамонта, і після доставки до Петербргу в 1902 р. опудало мамонта в природній позі його загибелі было экспоновано в Зоологічному музеї Академії наук. І до цих пір воно знаходиться в цьому музеї в Петербурзі. А 23 червня 1977 року біля струмка Киргилях, що біля Магадану, на глибині 2 метрів знайдена туша мамонтеняти, опудало і модель якого зберігається нині у Зоологічному музеї Зоологічного інституту РАН. Тут його назвали «мамонтенятко Діма».
Вважається, що мамонти жили по всьому Сибіру, де і в ті часи грунт був вічно мерзлий, але влітку поверхневий шар відтавав краще, ніж в наші часи, було тепліше і рослинність була багатша. Тіла тварин зазвичай залегають серед нашарувань дуже насичених кригою відкладень або просто чистої криги. Враховуючи те, шо за весь період спостережень розмито річками лише зовсім маленьку частку всіх Сибірських територій, а туш мамонтів та носорогів вимито чимало, можна впевнено припустити, що в підземній кризі поховане майже все поголів’я мамонтовой фауни, що мешкала на території Сибіру в моменти «масових поховань». Вважається, що в мерзлотному грунті Сибіру поховано близько 10 мільйонів туш різних великих тварин тогочасної фауни.
Вивчаючі різними способами можливі дати масових поховань тварин в мерзлоті, вчені встановили, що дат наймасовішої загибелі було принаймні дві, перша — приблизно 40 тисяч, друга — 12 тисяч років тому. Але інколи називають і інші дати. Мамонти в обох випадках гинули раптово й у великій кількості. Смерть наставала так швидко, що з’їдена ними рослинність лишилася неперетравленою. В їхніх ротових порожнинах та шлунках були знайдені трава, дзвоники, лютики, осока та дикі бобові. Замерзали їхні туши на протязі декількох годин після загибелі.
Єдине правдоподібне пояснення такого швидкого замерзання — це припущення, що величезна кількість великих тварин зкотилася в довжелезні, глибокі й широкі тріщини, що раптово утворилися внаслідок планетотрусу надзвичайної сили в мерзлотному грунті під час проходження надпотужної тектонічної хвилі одночасно майже на всій території Сибіру, а потім були залиті страшною зливою, вода від якої замерзла майже одночасно з тушами — на протязі декількох годин після катастрофи.
 |
Арізонський кратер |
Не менш вражаючими були наслідки цих катастроф на північно-американському материку. Вздовж полярного круга знайдено величезну кількість великих тварин, в тому числі багато туш з непошкодженими м’якими тканинами і безліч бивнів мамонтів, що чудово збереглися в мерзлоті. Подейкують, що у Сибіру і на Алясці туши мамонтів навіть спеціально відтоплювали, щоб нагодувати їздових собак а біфштекси з мамонтів час від часу з’являлись у ресторанних меню.
Професор Хіббен із Університета Нью-Мехіко повідомляв про збережені в мерзлоті безліч зкручених частин дерев та тварин, серед яких тіла бізонів, коней, вовків, ведмедів, левів, тощо, а також давніх людей та їхніх знарядь праці і полювання. Але все це страшенно покручене і розірвано на частки. Припускається, що спочатку всі вони вмерзли у мерзлотний грунт, як мамонти Сибіру, а потім цей грунт щось знову перемолотило…
Планетотрус стався, природньо, не лише в мерзлотних зонах, а й в інших місцях. Тисячі тварин і рослин одночасно загрузли й втопилися в бітумних озерах Ла-Бред під Лос-Анджелесом, Карпінтерія і Мак-Кіттрик: бізони, коні, верблюди, лінивці, мамонти, мастодонти, близько 700 шаблезубих тигрів. А у долині Сан-Педро Знайдені у стоячому положенні скелети мастодонтів, що були завалені шаром вулканічного попелу й піску.
Катаклізм зпровокував підсилення вулканічної діяльності в масштабах всієї планети. Геологічні дані показують, що 12 000 років тому були активні дуже багато потужних вулканів, що за масштабами вивержень подібні до виверження на Кракатау. В ті часи вивергалися такі вулкани, як Казбек, Ельбрус на Кавказі, декілька вулканів карпатського вулканічного хребта. Эльбрус в минулому був надзвичайно потужним і небезпечним. Попіл від цього вулкану завтовшки 70 см знайдено в 700 кілометрах від самого вулкану — біля нинішньої Астрахані!
Важко уявити, якої сили були ці астероїдні планетотруси. На фотографіях великого місяця-супутника планети Юпітера — Калісто, який весь вкритий товстим мерзлотно-крижаним грунтом є цікавий об’єкт, який називають «око бика». З космосу це утворення дійсно схоже на коров’яче око... Це місце падіння великого астероїду, яке окружене величезною враженою територією, що вкрита щільною мережею концентрічних мерзлотних тріщин. Приблизно таких, в які, за нашим припущенням на Землі масово падали мамонти 12 та 40 тисяч літ тому... Відомо, що чималі території Сибіру вкритї таким специфічним рельєфом, що нагадує сліди від гігантського гребінця.
Де саме на земній поверхні падали ті астероїди, зараз ще сказати важко, принаймні один з них міг впасти в Арктичному океані. Також відомо, що 40 тисяч років тому величезний астероїд вагою 2 мілліона тонн впав в Америці на території нинішньої Аризони. Тоді там утворився великий кратер 1200 метрів завширшки та глибиной 175 метрів. Цей кратер нині називають «Каньйоном диявола». Мабуть, цей астероїд і призвів до планетарної тектонічної хвилі і «поховання» значної частини поголів’я мамонтової фауни Сибіру та в Америці 40 тисяч років тому. Тоді суттєво змінився клімат Європи, північної Америки і Сибіру. В Європу, де до цього більше трьох сотен тисяч років жили лище древні неандертальці, саме 40 тисяч років тому проникли перші кроманьонці.
12 тисяч років тому після другого страшенного астероїдного землетрусу, що знову вбив і заморозив в мерзлоті величезну кількість мамонтів та інших тварин, змінився напрям течії Гольф-Стриму. Арктичний океан вкрився кригою, в Сибіру стало значно холодніше, а у Європі та північній Америці потепліло й почали швидко танути льодовики. Сибірські мамонти відтоді вже не змогли повністю відновити свою популяцію, а декілька тисячоліть потому поступово повністю вимерли від холоду й недоїдання. Одночасно з мамонтами, вимерли американські мастодонти, теж великі волохаті слони, причому, відомо, що мастодонти ще й усі захворіли на туберкульоз...
Мабуть, нема потреби гадати, що сталося б з нинішньою земною цивілізацією при астероїдному планетотрусі такого масштабу... Всі будівлі і комунікації на площі цілої павкулі, або й усієї земної поверхні було б знищено вщент за декілька десятків хвилин. Потім на береги материків накотилися б величезні цунамі, прокинулися б майже всі сплячі вулкани, в тому числі й у нас в Карпатах… А згодом наступила б багаторічна «астероїдна зима» на всій планеті від гігантської кількості пилу й попелу, що злітала б у верхні шари атмосфери... Отже, можливе падіння навіть відносно невеликого астероїда, метрів 200-300 в діаметрі — смертельне для людства, а таких і навіть більших за розмірами об’єктів, що час від часу пролітають небезпечно близько від Землі, вже відомо досить багато. Тривога і чималі зусилля багатьох вчених в розвинутих країнах щодо астероїдної небезпеки мають дуже серйозні підстави. Добре розуміємо це й ми, українці.
Актуально
30422 перегляди
Публiкацiї за темою «Цивілізаційні процеси»:
