Аратта - На головну

29 березня 2017, середа

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта у twitter Аратта ВКонтакті Аратта в YouTube
  Українські словники on-line Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- свій шлях до Місяця радянський «Луноход» розпочав в Україні. Для підготовки команди, що ним керувала, та для випробовувань самого апарата в кримських горах під Сімферополем було створено спеціальний «місяцедром». У 70-х на Місяць було запущено всього два «трактори» — «Луноход-1» та «Луноход-2». Під час виконання місячної місії «трактористи» теж знаходилися в Криму — у центрі керування в селищі Шкільне. Пізніше зі Шкільного керували роботою космічних кораблів «Союз», брали участь у здійсненні першої міжнародної стиковки «Союз»-«Аполон», відстежували перший, і єдиний, політ радянського «човника» «Буран». Після проголошення незалежності України центр у Криму було майже повністю знищено...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Небезпечні зв`язки Андрія Білоуса

Театр 37693 перегляди Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 7.02.2008 | Всі публікації | Версія для друку

Андрій Білоус в ролі Михайла Гурмана у власній постановці п`єси Івана Франко «Украдене щастя»
Андрій Білоус в ролі Михайла Гурмана у власній постановці п`єси Івана Франко «Украдене щастя»
29 лютого - прем’єра в київському Театрі драми та комедії на Лівому березі Дніпра. Андрій Білоус ставитиме за президентським грантом «Лоліту». Після «Небезпечних зв’язків» знову тема кохання…

- Андрію, чи вважаєш ти, що актор повинен у всьому слухати режисера?

- Актор – мій співавтор. Якщо він не переймається болем теми, не палає бажанням розкрити її, створити образ, він не є моїм співрозмовником. Я не сприймаю актора-маріонетку, яким би вправним він не був. Якщо актор запитує куди йому повернути голову, швидше тут чи голосніше, він перестає існувати для мене. Це принципово.

- Ти прислухаєшся до думки акторів?

- Завжди. Усі мої вистави на 90 відсотків складаються з думок артистів. Я лише відбираю, компілюю, складаю в мозаїку. Моє завдання зробити так, щоб в артиста народилось саме те рішення, та ідея, які потрібні виставі. Тоді він ніколи не забуде їх, не відмовиться від них, не спотворить. Це така режисерська хитрість – актори повинні бути впевненими, що все в виставі придумали вони.

- Легко знаходиш спільну мову з акторами?

- Байдужість і слухняність - вороги будь-якої репетиції. Я завжди провокую конфлікт, мистецький, звісно ж. Змушую актора доводити мені, що я помиляюсь, що правий він. Інакше ніяк. Актора треба „розкачати”, „запалити”. Тому суперечки неминучі. Усяке бувало... й жбурляли в мене, і ролі кидали, і дверима грюкали і ревіли мов діти... Так, артисти - це діти. І ставлюся я до них виключно як до дітей в дитсадочку. Я на них ніколи не ображаюсь. Не маю права. Бо в театрі головні вони...

- Тобі важче працювати з молодими акторами чи з більш досвідченими?

- Важко працювати з малообдарованими акторами. Театральний досвід річ досить умовна. Немає готових відповідей, прийомів. І кожен, навіть найдосвідченіший актор, якщо він творча людина, на першій репетиції безпорадний, мов немовля. І знову треба вчитися ходити, говорити, думати... незалежно від віку і досвіду.
Так само й режисер. Я абсолютно не знаю як ставити нову виставу. Кожного разу немов вперше. Між нами – це жахливе відчуття!

- Як ти підбираєш п’єсу для постановки?

- Дуже багато факторів впливають на вибір п’єси. Це найболючіший момент у творчому процесі. Спершу визріває тема. Тема що мені болить, хвилює... Це може бути соціальна, естетична, етична проблема. Але вона обов’язково має тремтіти в мені. І тоді я шукаю матеріал, який допоміг би розкрити цю тему. Автора, що міг би стати співрозмовником на цю тему. П’єсу, яка б дала привід говорити про те, про що вже не можу мовчати.

Але інколи буває й інакше. П’єсу пропонують, виставу замовляють... І тоді я радію з того, що можу відкрити для себе те, про що навіть не думав, не здогадувався...

- П’єса повинна бути тобі до душі? Або головне щоб глядачам подобалось?

- Хотіти подобатись, погодьтесь, вульгарно. Глядач не обов’язково отримує задоволення під час перегляду моїх вистав. Того, хто прагне лише задоволень, треба направляти в інші заклади. Я не сприймаю тезу, мовляв, нам і в житті вистачає проблем, ми прийшли в театр відпочити…

Перегляд вистави це не лише розвага! Це важка робота душі, чуттів, розуму. Моє завдання взяти глядача за руку, і, не відпускаючи провести важкою, інколи болісною, інколи зовсім нестерпною дорогою світом, який створений задля того, аби торкнувшись його, людина стала кращою, людянішою, світлішою. Це система координат, в якій я живу. Я не наречена, щоб усім подобатись.
«Небезпечні зв`язки»
«Небезпечні зв`язки»
>- Часто ходиш до театру?

- Вистави дивлюсь лише ті, які не можу не дивитись. Як пересічний глядач в театр вже давно не ходжу. Не тягне...

- Плануєш порадувати прихильниць поверненням на сцену або в кіно?

- Я поганий актор. Кажу це як фахівець. Це пов’язано з особливістю нервової системи, властивістю якої є здатність блокувати негативні, стресові відчуття. Я можу, без перебільшення, гарно прожити будь-яку ситуацію. Але лише один раз. Вдруге спрацьовують блоки, захисні механізми, які не дають пережити біль, страждання знову. І починається гра.

- Незабаром прем’єра. Розкажи, чому саме «Лоліта»?

- Лоліта... Після „Небезпечних зв’язків” постійно чую: навіщо нам цей бруд!? Напевно в нього якісь сексуальні проблеми! Збочинець! Тепер за „Лоліту” взявся! Знову порнографія! Знову заборонений твір... Пояснювати щось, виправдовуватись?! Не буду. Скажу лише, що найголовнішою темою для мене залишається тема кохання. Я й надалі буду шукати можливість говорити про нього. І про те, що руйнує його.

Набоков НЕ писав історію про педофіла-збочинця! Цей унікальний філософський твір, що поєднав в собі пристрасть Шекспіра, чуття Чехова, гротеск Гоголя, поезію Блока, психологізм Достоєвського, написаний в формі притчі. Дуже простої і доступної для розуміння. Жінка, на думку автора, це чаша з отрутою, німфічне зло. Набокову надзвичайно важливо було дослідити вплив цієї отрути на чоловіка в її нерозведеному, концентрованому виді. В період статевого дозрівання, в 12 років ця отрута є максимально смертельною. Це в же потім, за декілька років її розбавлять релігія, виховання, освіта, розум... Чоловіки будуть пити її, страждати але житимуть.

Гумберт не міг не випити її... Йому було 13. Він покохав. ЇЇ звали Анабелла. Вона померла і... йому так і залишилось 13. Дорослий чоловік з душею, чуттями, очима 13-річного юнака, для якого усі дорослі жінки старі і непривабливі. Хвороба! Мука! Все життя він страждав від власної біди і прагнув повернути кохання. Зустрів Ло, й побачив в ній ту саму Анабеллу. Звідки йому було знати, що ця Ло насправді німфічне з-Ло...

Білоус Андрій Федорович

Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра.
Викладач режисури та майстерності актора Національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого.

Освіта
Актор драматичного театру та кіно. Майстерня Ю.С.Ткаченко. Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого.(1994–1998)
Режисер драматичного театру. Майстерня В.М.Судьїна. Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. (1999–2004)
Аспірант кафедри режисури та майстерності актора. Науковий керівник професор В.Судьїн. Національний університет театру, кіно і телебачення ім. І.К.Карпенка-Карого. (2005-2008)

Премії
Лауреат державної премії імені Олександра Довженка (2004, „Мамай”)
Лауреат премії „Київська пектораль” (2004, „Веселіться! Все гаразд!?” режисерський дебют)
Переможець конкурсу молодих митців „Старт”(2004, „Веселіться! Все гаразд!?”)
Лауреат премії „Київська пектораль” (2005, „Жінка в пісках” краща вистава камерної сцени)
Переможець конкурсу „Бієнале актуальних мистецтв” (2005, „Украдене щастя”)
Номінант премії „Київська пектораль” (2006, „Сірано де Бержерак” краща вистава драматичного театру)

Постановки
„Веселіться! Все гаразд!?” за п’єсою „Аделаїда” Є.Унгарда. Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра. (2003)
„Чоловік, дві жінки і вбивця за дверима” за п’єсою „Двері в суміжну кімнату” А. Ейкбурна. Севастопольський Академічний театр російської драми ім. А. Луначарського.(2003)
„Украдене щастя” за п’єсою І. Франка. Майстерня театрального мистецтва „Сузір’я”. (2004)
„Жінка в пісках” за романом Кобо Абе. Майстерня театрального мистецтва „Сузір’я”. (2004)
„Ріверсайд Драйв” за п’єсою Вуді Аллена. Київський театр „Ательє 16” (2004)
„Сірано де Бержерак” за п’єсою Е. Ростана. Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра. (2005)
„Закохана витівниця” за п’єсою Лопе де Вега. Київський Академічний театр для дітей на Липках.(2005)
„Навь” за п’єсою „Коли повертається дощ” Н.Неждани. Київський театр „Ательє 16” (2006)
„Чарівниця” за п’єсою „Безталанна” І. Карпенко-Карого. Миколаївський Академічний театр музичної комедії.(2006)
„Небезпечні зв’язки” за романом Шодерло де Лакло. Київський Академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра.(2007)

Постановки в учбовому театрі Національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого.
„Украдене щастя” за п’єсою І. Франка. Дипломна вистава російського курсу. Худ. керівник курсу М.М.Рушковський.(2002)
„Безталанна” за п’єсою І. Карпенко-Карого. Дипломна вистава українського курсу. Худ. керівник курсу Е.М.Митницький. (2005)

Інші проекти
Сценічні читання німецькомовної драматургії. Київський Національний театр російської драми ім. Лесі Українки.
„Арабська ніч” за п’єсою Р.Шіммельпфенніга. (2003)
„Водоманія” за п’єсою Ф.Каттера (2004)
Новітня французька п’єса. Центр Леся Курбаса.
„Репетиція в театрі злочину”. За п’єсою Ж.Моклера (2003)

Фільмографія
„Пейзаж душі після сповіді” реж. В. Політов. (Г.Сковорода). (1995 )
„Мамай” реж. О. Санін (Мамай). (2003)

Фестивалі
„Славянские встречи” м. Гомель, („Веселіться! Все гаразд!?”). (2004)
„Тернопільські театральні вечори” м. Тернополь, („Жінка в пісках”). (2005)
„Етно-діа-сфера” м. Мукачево,(„Сірано де Бержерак”).(2006)
„М.Арт Контакт” м. Могильов,(„Сірано де Бержерак”).(2007)
„Мельпомена Таврії” м. Херсон, („Чарівниця”). (2007)

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

До теми:
 
Share/Bookmark
 
Loading...
Публiкацiї за темою «Театр»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Минулі покоління лишили нам не так розв`язання проблем, як самі проблеми”
Сенека

 
Відпочинок на схилах Дніпра
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже









 

 
Яндекс цитування Internet Map Счётчик тиц и PR Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2017.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.