У Кремлі явно нервують, тупо видаючи бажане за дійсне

Автор/джерело -  © УНІАН

Майбутня роль газотранспортної системи України з урахуванням будівництва газопроводу «Південний потік» повністю залежить від позиції української сторони.

Про це заявив голова правління ВАТ «Газпром» Алєксєй Міллер, відповідаючи на запитання журналістів про те, яке місце «Газпром» відводить ГТС України з урахуванням будівництва морського газопроводу «Південний потік».

«Це повністю залежить від тієї ролі, яку відводить газотранспортній системі сама українська сторона. Якщо, як можна почути на Україні, ГТС - це історичний скарб, то, мабуть, її місце в музеї», - сказав Міллер.

Як повідомлялося раніше, 11 січня президент Росії Дмітрій Медвєдєв на зустрічі з главою «Газпрому» Міллером заявив, що просування щодо «Південному потоку» потрібно використовувати на переговорах з Україною

«Мені здається, що всі ці чинники, Алєксєй Борісович (Міллер), необхідно враховувати при ухваленні великих рішень, у тому числі і з Україною. І наші партнери мають розуміти, що існують багато різних можливостей для того, щоб «Газпром» поставляв газ до Європи», - сказав Медвєдєв.

Раніше Туреччина дала дозвіл на прокладання «Південного потоку» у своїй винятковій економічній зоні.

Довідка. Проект "Південний потік" передбачає будівництво газопроводу через акваторію Чорного моря з Росії до країн Південної і Центральної Європи. Передбачається, що він складатиметься з чотирьох ниток по 15,57 мільярда кубометрів кожна. Перша має бути введена в експлуатацію у грудні 2015 року, виведення газопроводу на повну потужність (63 мільярди кубометрів) очікується до 2018 року.

Орієнтовна вартість створення "Південного потоку" становить 15,5 мільярда євро, з яких 10 мільярдів припадає на морську ділянку, а 5,5 мільярда - на сухопутну.

«Газпром» має намір перенести початок будівництва газопроводу «Південний потік» з початку 2013 року на кінець 2012 року.

Від “Аратти”: навіть українському школяреві вже відомо, що потужність української ГТС як мінімум вдвічі більша, ніж у російських "потоків", а собівартість прокачки - нижча у рази. До того ж нові морські комунікації суттєво програють існуючим у надійності й безпеці експлуатації тощо.

Ми впевнені, що все це добре розуміють у Москві. Проте, традиційно вішають пропагандистську локшину власному електорату, розраховуючи, принагідно, розіграти "дурника" з українськими посадовцями.

Але попри всі зусилля тільки один очевидний факт спростовує дешеву пропаганду: якщо для Кремля українська ГТС нічого не значить, то чому вони так настирливо її домагаються? Будували б собі "потоки" мовчки, якщо це так вигідно. Але ж ні, вже більше десяти років триває свистопляска навколо української труби.