День соборності: ретроспектива і перспектива

Автор/джерело -  © Радіо Свобода



Дата публiкацiї - 22.01.2013 11:49 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=19580

22 січня – День Соборності та Свободи України. Саме цього дня минає 94 річниця проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

23 роки тому. Живий ланцюг об’єднав Україців

23 роки тому українці продемонстрували свою єдність, з’єднавшись у «живий ланцюг» від Львова до Києва. Символічні «живі ланцюги» відбудуться і цього разу в українських містах.

1990 року не було ані мобільних телефонів, ані інтернету, ані соціальних мереж, через які можна було б закликати людей вийти на вулиці, але мільйони людей у містах і сілах з’єднались у живий ланцюг від Львова до Києва. У них була мотивація – мати власну державу, була мрія й ейфорія, а ще була велика довіра до політичних лідерів, українських дисидентів. Синя і жовта тканини миттєво зникли з усіх львівських крамниць, люди шили українські прапори і стрічки .

Три місяці рухівці готували акцію, залучили всі осередки партії і люди відгукнулись на ідею «живого ланцюга», яка належала нині вже покійному дисидентові Михайлу Гориню, пригадує ці події львів’янин Михайло Косів.

«І організація Михайлова, багато хто сумнівався, чи це вдасться, але Михайло спокійно і виважено, цілеспрямовано казав, що ми це зробимо. Тоді могло бути ще по всякому, було КДБ», – говорить учасник акції.

«Живий ланцюг» був символічним жестом, це був вияв бажання українців бути єдиною сформованою нацією. Головним аргументом вдалого заходу стало те, що це було потрібно не державі, а передусім самим людям. Якби тоді закликали продовжити ланцюг до Харкова, то і це б вдалося, переконаний історик Микола Посівнич.

«Люди не думали про економічні блага, а думали про вищі речі об’єднавчі. Прихована соціологія показала, що нас багато і ми хочемо власної держави. Наслідування соборності прадідів Грушевського, Винниченка, Петлюри, до цієї держави апелювали, що її хочемо відроджувати. На тій пам’яті УНР був відтворений той ланцюг», ­– розповідає Микола Посівнич.

22 січня 1918 року у приміщенні Будинку вчителя у Києві було підписано Четвертий Універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною державою, а рівно через рік, 19 січня 1919 року, на Софіївській площі столиці було проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР. Відтак здійснилась мрія про Соборну Самостійну Україну, але українська держава проіснувала лише до 1920 року. Війська київського уряду були не спроможні протистояти Червоній армії, на сході був ворог – Денікінська російська армія, на Заході наступала польська армія, а українці були надто слабкі, щоб вистояти.

Як і у 1919 році, так і в сучасній Україні зовнішні чинники працюють на роз’єднання українців

Як і у 1919 році, так і в сучасній Україні зовнішні чинники працювали і працюють на роз’єднання українців. Як і тоді, так і тепер можновладці не довіряють і не дослухаються до людей, наголошує історик Микола Посівнич, а українські політики й надалі повторюють помилки попередників майже столітньої давності – амбіції та інтереси ставлять вище національних. Зрештою, 94 роки тому нічого не сприяло реалізації українського проекту.

Та попри це Соборність і Акт Злуки важливі події в історії України, бо дві держави добровільно об’єднались попри відмінності, які існували між ними і які надалі є й ще підсилююся українськими політиками та владою, каже політолог Юрій Шведа.

Розлам, який існує, ще більше актуалізується

«Не бачити тих відмінностей, які формувались специфікою історичного розвитку, то треба бути великим оптимістом, щоб не бачити очевидне. Але за 20 років почала формуватись політична нація, як окремішня єдність. Тут формуються ті речі, які формують Україну в єдине політичне ціле. Але останнім часом, ті суперечності, які нібито відійшли на задній план, тим не менше починають ставати першими у порядку дня політиків і державна влада мала здійснювати політику на применшення суперечностей, на консолідацію. Тим не менше ведеться така державна політика, що розлам, який існує, ще більше актуалізується і на цьому будується політика», – констатує політолог.

На недолугість політиків, які лише загострюють протистояння поміж українськими регіонами, львів’яни вирішили відповісти гостинністю. І 22 січня громадські активісти пончиками пригощатимуть гостей зі Східної України на вокзалі, а також роздаватимуть синьо-жовті стрічки і листівки.

У День Соборності у Львові також вшанують діячів ЗУНР, які поховані на львівських цвинтарях і у центрі міста відбудеться віче.


 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.