Стратегічний партнер і міжнародний гарант Путін, погрожував знищити Україну. За зачиненими дверима

Автор/джерело -  © Ольга Алленова, Олена Геда, Воладимир Новіков, Комерсант  

Президент Росії Путін не вважає Україну державою і переконаний, що більша частина її території - подарована “з панського плеча”. А відтак - пан дав, пан забрав: така цивілізована логіка керівника наддержави.

У минулі вихідні в країнах, що брали участь в саміті НАТО в Бухаресті, підсумовували здобутки. У Європі переживали з приводу загрози зростання напруженості на Балканах з-за відмови прийняти в НАТО Македонію. У Афганістані оцінювали обіцяну НАТО допомогу. У Грузії святкували перемогу, вважаючи, що гарантію вступу до альянсу Тбілісі вже отримав. А в Києві думали, як реагувати на попередження, зроблене Володимиром Путіним, який, за інформацією "Ъ", на закритій зустрічі ради РОСІЯ—НАТО натякнув, що у разі вступу до альянсу Україна може припинити існування як єдина держава.

Загроза Кремля

Сенсацією саміту став виступ Президента РФ на закритому засіданні ради РОСІЯ—НАТО. За даними "Ъ", Володимир Путін повідомив колег, що Москва сприймає наближення НАТО до російських кордонів, як реальну загрозу інтересам держави, і пообіцяв адекватні заходи. Так, Президент Росії натякнув, що якщо НАТО надасть план дій по членству (ПДЧ) в НАТО Грузії, то Росія визнає Абхазію і Південну Осетію, спираючись на косовський прецедент, і тим самим створить буферну зону між силами НАТО і своїми кордонами.

"Втім, про Грузію російський Президент говорив абсолютно спокійно і нібито, як між іншим, - розповідає джерело "Ъ" в делегації одній з країн НАТО.— Коли ж мова зайшла про Україну, Путін розлютився. Звертаючись до Буша, він сказав: "Ти ж розумієш, Джордж, що Україна — це навіть не держава! Що таке Україна? Частина її територій — це Східна Європа, а частина, і значна, подарована нами!" І тут він дуже прозоро натякнув, що у разі, якщо Україну все ж таки приймуть у НАТО, ця держава просто припинить існування. Тобто фактично він погрозив, що Росія може почати відторгнення Криму і Східної України".

Тим часом, вже в суботу низка навколокремлівських політологів і експертів в ефірі російських телеканалів заговорили про те, що вступ України в НАТО загрожує розвалом країни і що, мовляв, саме тому Україна ніколи не вступить в НАТО. Таким чином, бухарестський натяк Президента Путіна пішов в маси.

Щоправда, в Києві, схоже, чи то пізно про це дізналися, чи то поки не вирішили, як на це реагувати.

— Україна приєднається до ПДЧ, це очевидний факт, - заявив "Ъ" заступник розділу фракції "Наша Україна — Народна самооборона" Тарас Стецьків.— І ніякого розколу не буде, це не те питання, яке може розколоти країну. Мета цих розмов — залякати, напустити страшилок. А Росії я б порадив прийняти, як реальність, що Україна буде в НАТО.

Інший депутат з комітету з питань євроінтеграції верховної ради України Андрій Шкіль заявив "Ъ", що подібні заяви українські власті розцінюють, як втручання у внутрішні справи України. "Мета у цих погроз одна — не випустити Україну із зовнішньополітичної орбіти Російської Федерації, - упевнений пан Шкіль.— Але якщо ми знайдемо хоч би одне підтвердження того, що Росія втручається в наші справи не тільки на вербальному рівні, наша реакція буде адекватною".

Деякі українські і російські експерти упевнені, що зволікання з наданням Україні ПДЧ пов'язане, в першу чергу, з необхідністю саме на саміті в Бухаресті отримати від Росії сприяння в транспортуванні вантажів НАТО до Афганістану. "Розправа над "Талібаном" і логічне завершення операції в Афганістані надзвичайно важливі для Буша. Проте, вже восени, до виборів президента в США, ця проблема повинна бути вирішена, - вважає експерт з російського Центру вивчення сучасного Афганістану Андрій Сєренко.— А коли "Талібан" буде розгромлений, Росія втратить головний козир в своєму торзі з НАТО, і вже в грудні, на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО, в альянсу не залишиться істотних причин для відмови в ПДЧ Україні".

"Президент Буш боровся за нас як лев"

Виїжджаючи з Бухаресту, Президент Грузії Михайло Саакашвілі заявив журналістам:

— Грузія обов'язково буде в НАТО, про що чітко заявили всі європейські лідери, і це кращий результат, ніж, власне, надання плану дій.

— Але якщо Росія і далі заважатиме Грузії, то ви можете не скоро отримати ПДЧ, - сказали Президентові.

— Знаєте, Росія намагалася зробити все, щоб Грузія не отримала план вступу до Альянсу, - сказав пан Саакашвілі.— Вона вдавалася до шантажу і тиску, але все одно отримала зворотне. У підсумковому комюніке прямо позначено: глави 26 держав дали нам гарантії і узяли на себе зобов'язання прийняти Грузію і Україну в НАТО.

А вчора в ефірі грузинської телекомпанії "Руставі-2" Михайло Саакашвілі детально розповів, як Німеччина наполягала на ухваленні відносно Грузії і України формули "ПДЧ без гарантії приєднання", а потім запропонувала розробити "план дій для переходу до плану дій". Проте, за словами Михайла Саакашвілі, США, балтійські держави і Польща відстояли Грузію. "Вони боролися за нас так, як борються країни за власні інтереси, і ми цього ніколи не забудемо, - у властивій йому емоційній формі сказав грузинський Президент.— Ми вже знаємо, хто наші дійсні друзі". За словами Михайла Саакашвілі, Джордж Буш і лідери низки країн "до шостої години ранку сперечалися з лідерами Німеччини і Франції".

— Наші друзі погрозили, що якщо рішення не буде ухвалено по Україні і Грузії, то вони не підпишуть підсумкове комюніке і переглянуть свої стосунки в рамках ЄС, - ділився подробицями з телеглядачами Президент Саакашвілі.— Президент Буш боровся за нас як лев, і врешті-решт з'явився запис, що Україна і Грузія обов'язково стануть членами НАТО. Це політична гарантія. Жодна країна наперед не отримувала таку гарантію.

А пригадавши про свого головного кривдника президентові Путіна, Михайло Саакашвілі процитував грузинську приказку: "Мишка наполегливо рила ямку і врешті-решт викопала кішку".

Російські “миротворці” у Грузії

Балканське питання, як удар по НАТО

В самій Європі відмова в ПДЧ Україні і Грузії вважають не найзначнішим розчаруванням. Першим і, мабуть, найочевиднішим успіхом НАТО в Бухаресті стало розширення альянсу за рахунок Албанії і Хорватії. А потім країни—учасниці Альянсу ухвалили рішення, що вже на наступному саміті ПДЧ отримають Чорногорія і Сербія. Це означає, що дії США на Балканах отримали логічне завершення, і це, без сумніву, піде "в скарбничку добрих справ" Джорджа Буша.

Проте всю політику США в регіоні може поставити під удар відмова в прийомі в НАТО Македонії, і для членів альянсу це стало найбільшим провалом саміту.

— Македонія заслуговувала більшого, ніж Албанія і навіть Хорватія, - говорить один з членів македонської делегації.— Ми провели серйозні демократичні перетворення, реформували свою армію, а у результаті, нам сказали: "Нам не подобається ваша назва". Цей саміт показав, яким формалістом є ця організація. Македонці не виключають, що після відмови у вступі до альянсу країна отримає величезну проблему в особі могутньої албанської діаспори, яка після косовського прецеденту цілком може заявити про бажання приєднатися до Албанії, що стала на відміну від Македонії, членом НАТО.

— Щоб ви зрозуміли, що таке албанське лобі в Македонії, скажу тільки, що в Македонії всюди висять два прапори — македонський і албанський, - сказав "Ъ" член македонської делегації.

Примітно, що, коли генсекові НАТО Яапу де Хоопу Схефферу поставили на брифінгу питання, чи може відмова Македонії спровокувати нову війну на Балканах, він пішов від відповіді, повідомивши тільки, що відмова в прийомі Македонії — це реальність, яку треба прийняти.

Цікаво, що відношення до Греції, що заблокувала вступ Македонії до Альянсу, на цьому саміті було майже таким же, як до Росії, що не пустила в НАТО Грузію і Україну. У неофіційних бесідах європейські чиновники говорили, що рішення відносно Македонії, як мінімум, несправедливе, але ніхто не в змозі змінити правила гри в НАТО, які часто дозволяють одній країні маніпулювати цілим блоком.

Совок - гарматне м'ясо в Україні

Козир в руках у Москви

Власне, найважливішим підсумком саміту в Бухаресті стали домовленості з афганського питання. Генсек НАТО Яап де Хооп Схеффер і генсек ООН Пан Ги Мун пообіцяли Афганістану не тільки військову, але й фінансову допомогу. Головний акцент нової афганської політики НАТО зроблений на формування в Афганістані власних сил безпеки, які й воюватимуть з талібами. Втім, щоб цей проект було здійснено швидко і ефективно, без допомоги Росії альянсу – не обійтися.

Проте, Росія до останнього дня тягнула з рішенням з питання про надання дозволу на транзит до Афганістану для НАТО і погодилася "домовитися про транспортування вантажів для забезпечення армії НАТО в Афганістані" тільки напередодні саміту. Це рішення оповістив вже в Бухаресті глава департаменту МЗС по європейських зв'язках Сергій Рябков, який констатував, що Росія може співробітничати з НАТО, "навіть попри суперечності".

Втім, переговорний процес ще продовжується. Належить укласти угоду про повітряний транзит вантажів до Афганістану і приступити до переговорів про дешевший наземний транзит. Зрозуміло, що, поки ці питання не вирішені, у Москви залишається могутній важіль впливу на НАТО.

Здійснюючи транзит, Росія також отримує прямий вплив на афганський політичний проект, який виключно важливий для американців і всього НАТО. А заразом можливість контролю над військовою присутністю НАТО і США в Центральній Азії.

Втім, вже до наступного саміту НАТО, через рік, афганське питання може бути в цілому вирішене за рахунок формування боєздатної афганської армії, і для НАТО потреба в російському транзиті відпаде. Тоді у Росії залишиться значно менше можливостей впливати на НАТО. Можливо, усвідомлюючи це, Володимир Путін на прес-конференції в Бухаресті привів вирішальний аргумент, призначений для членів альянсу: він нагадав, що Росія залишається могутньою ядерною державою.

Переклад - Аратта-Україна