Зброя Путіна може спричинити холодну війну

Автор/джерело -  © Bronwen Maddox, The Times 



Дата публiкацiї - 8.01.2009 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=1196

У Європі мало хто має ілюзії щодо справжніх намірів прем’єра Путіна, який улаштував газову війну і проти України, і проти ЄС. Із огляду на це, будь-яке посилання на те, що мовляв, причиною конфлікту є господарська суперечка – виглядає просто смішно.

Не важно помітити, що газова війна, улаштована Путіним, не приносить йому бажаних результатів. Учора, віддаючи наказ Газпрому перекрити європейські газогони, він зробив виклик не тільки українському керівництву, яке безперервно чубиться, а й країнам ЄС. Російський прем’єр не робить аж ніякої таємниці із того, що використовує державну газову монополію у якості зброї. Із огляду на це, будь-яке посилання на те, що мовляв, причиною конфлікту є господарська суперечка – виглядає просто смішно.

Мета Путіна очевидна. По-перше, він карає український уряд за його бажання приєднатися до НАТО та ЄС та вийти з зони впливу Росії. По-друге, продемонструвати східноєвропейським країнам що їм не варто надто орієнтуватися на Захід, не озираючись на Москву. Це чергове нагадування для тих, хто вже забув перше – російську агресію проти Грузії.

Зараз важко прогнозувати, як діятиме Україна у відповідь. Однак, якщо брати до уваги надто високі цінові пропозиції Москви за російський газ, Путін продемонстрував, що карає Україну за її амбіції щодо вступу у НАТО та ЄС. Ціни, які Росія завищила вдвічі, у разі згоди на те України, повністю б поглинули $16 млрд. кредиту МВФ, який український уряд отримав два місяці тому. Зрозуміло, що на такі умови не пристане жоден український політик.

Але, якби українська сторона погодилася б на ці умови, то це б мало наслідком падіння уряду Юлії Тимошенко та Віктора Ющенка. Зараз Україна переживає війну за владу між олігархічними кланами, які цим руйнують країну. І спровоковане Путіним загострення цього зіткнення повністю б унеможливило будь-які реформи, необхідні для вступу до НАТО і ЄС. Це загострення збільшило б внутрішній розкол українського суспільства між тими, хто є прихильником європейського шляху і тими, хто досі вважає Україну і Росію однією державою.

Виклик Путіна також спрямовано країнам, які активно намагаються позбутися російського впливу на їхню політику, стати незалежними від Москви. Наприклад, Болгарія, яка постійно конфліктує із Брюсселем з-за неспроможності приборкати корупцію, має власні, далеко не ідеальні, газові угоди із Росією. Проте вони дають можливість підживлювати політиків, які постійно ставлять під сумнів європейський вибір країни, штовхаючи у обійми Сходу і міфічних дешевих цін.

Реальний авторитет Росії у Європі падає. Хоча, Путіну вдалося розколоти ЄС на тих, хто є прихильником жорсткої позиції проти його уряду і на тих, хто прагне не дратувати його уряд. Як результат, одноосібно, як тільки того забажав Путін, Ангела Меркель, німецький Канцлер, заблокувала на саміті НАТО ініціативу США про надання Україні і Грузії ПДЧ. Це надало йому впевненості і менш ніж за рік він почав претендувати на лідерство у ЄС, хизуючись перед телебаченням, виключати газ у холодну зиму, при чому, – не вперше.

ЄС, безперечно, не може надалі мовчки споглядати загрозу його власному енергопостачанню. Звичайно, Путін умовив декого із європейських керівників у необхідності пом’якшити або замаскувати його справжні наміри. Проте, він сьогодні насправді об’єднав опонентів із обох таборів у їхньому прагненні якомога скоріше позбутися залежності від російського газу.

Переклад Аратта-Україна

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.