Атака негативом: як телевізійні новини деморалізують українців

Автор/джерело -  © Мирослав Ліскович, Сергій Тихий, “Укрінформ” 

Новини найвпливовіших українських каналів щоденно навіюють суцільний негатив, відчуття зневіри, мало не приреченості. Що з тим робити?

Фільми жахів програють у нас випускам новин. “Коктейль негативу”, який щоденно ллється з телеекранів, формує в пересічного українця таке враження, що в країні узагалі нічого позитивного не відбувається.

Недавній приклад – реальний набір сюжетів у наведеній послідовності: На Донеччині дітей привалила бетонна плита; Діти з української футбольної команди потрапили у смертельну ДТП в Білорусі; Бойовики на Донбасі вдвічі збільшили кількість обстрілів, є втрати; У центрі Луцька чоловік підпалив сам себе; На Львівщині жінку, патрульну поліції, штрикнули ножем у живіт – велика втрата крові, реанімація, Київщиною прокотився сильний буревій, є руйнування...”, - йдеться у ранковому випуску одного з топових українських телеканалів «1+1» за 14.05.18. Насамкінець випуску – «крапля позитиву» – качка з каченятами переходили дорогу, їх помітили добрі водії – і не задавили!..

Можете нам повірити: це не збіг, це щоденна картина – результат впровадження редакційної політики, яка на кожному з каналів сформульована у вигляді конкретних інструкцій і підлягає виконанню без зайвих слів. Тобто всі ці інформаційні приводи відбираються цілком свідомо, згідно затвердженої редакційної політики.

А може, дійсно - в нашому житті просто не вистачає позитиву? І тому й доводиться за вуха тягти у випуск «мімішні» історії «про качку з каченятами»? Та ні, позитиву, якщо дивитися неупереджено, вистачає з головою! От вам набір новин з України цього ж самого тижня - просто по пам’яті: Американці збираються інвестувати 150 млн. доларів (це спочатку) у відновлення виробництва в Україні, в Харкові, на підприємстві, яке проходить процедуру банкрутства, унікальних вантажних літаків Ан-74; У Києві на метро Лівобережна передано з балансу Нафтогазу – Національній поліції 40-річну (!) «знамениту» небудову, яка намуляла очі уже не одному поколінню киян. А тепер з’являється шанс нарешті вирішити цю проблему, а разом з нею – багато інших; В Україні розроблено програму стимулювання вирощування гречки, Це ж наша каша №1!; Розроблено 18 (!) варіантів нового Буквара для першокласників. Усі вони проходять тестування; Середня тривалість життя в Україні зросла на 2 роки – американське (не наше!) дослідження… Це, як кажуть, навскидку. Насправді, таких новин щодня – море. І вони цілком природні, не притягнуті за вуха, вони просто засвідчують, що не таке вже темне, криваве й безпросвітне життя в Україні, як комусь хотілося б його бачити. А у ЗМІ, між тим, крім інформаційної та розважальної, є й інші функції – соціальна, зокрема.

Випуск новин чи кримінальна хроніка?

А як відбирають новини інші провідні телеканали України, не лише «1+1»? Ми провели моніторинг інформаційних програм у вечірній прайм-тайм того ж дня - 14 травня 2018 року.

“Вікна-новини” на СТБ

1) Батькова звірячість: на Рівненщині п’яний батько завдав 10 ножових поранень дворічному синові.

2) З ножем на патрульну: на Львівщині водій штрикнув поліцейську ножем у живіт.

3) Смертельна автотроща: лікарі боряться за життя українських школярів, котрі потрапили в ДТП.

4) Гарячий Схід: на Донбасі посилилися обстріли бойовиків

“ТСН” на 1+1

1) Смертельний рейс українських школярів.

2) Діти в розтрощеному авто.

3) Плита вбивця. 8-річну дівчинку з Добропілля придавила бетонна стіна.

“Подробиці” на ТРК “Україна”

1) ДТП з дітьми

2) Вибух на столичному складі: з травмами різної важкості госпіталізували шістьох охоронців.

3) Українського консула в Гамбурзі Василя Марущинця відсторонили від виконання обов’язків через начебто антисемітські висловлювання у соцмережі Фейсбук.

4) Правоохоронці затримали викрадача мотоцикла Масі Наєма - брата Мустафи Наєма.

5) Нові деталі загадкового вбивства української мільйонерки в Чорногорії: Анастасію Лашманову міг заколоти ревнивий залицяльник.

6) У Надії Савченко новий адвокат. Цього разу — державний.

“Факти” на ICTV

1) 63 обстріли: бойовики не припиняють активні обстріли наших позицій. На передовій є поранені;

2) В Ізраїлі сутички. Палестинці протестують проти перенесення посольства США в Єрусалим.

3) Як вчити дітей, щоб запам’ятали надовго - унікальна система освіти Фінляндії.

4) Дощі, грози і холод - циклон протримається в Україні ще тиждень.

5) Євросоюз ще розширив санкційний список проти Росії, світові обмеження вже відчувають російські олігархи.

Що у підсумку?

“ТСН”, “Вікна-новини”, “Подробиці” - в усіх критична маса повідомлень, які здатні викликати пригнічений настрій і у здорової людини. Такі сюжети складають основу новинних випусків (нерідко сягають 80-90 відсотків з усіх пропонованих аудиторії)…

Щодо “Фактів”. Тут картина дещо інша. Простежується відносна пропорційність у доборі сюжетів, здатних викликати як позитивні, так і негативні емоції. Утім, і це наша суб’єктивна точка зору, баланс у подачі новин виглядає якось штучно. Чому?.. Може, через те, що практично весь позитив з закордону? По-друге, після позитивної новини різко подається шокуюча. Після перегляду все одно залишається певне емоційне пригнічення.

«Барбосизація», або Шість “С” і одне “Г”

Що з тим робити? Адже час нині такий, що телебачення не може бути просто приватною сферою чиїхось комерційних або політичних інтересів чи знаряддям пропаганди певних економічних чи політичних угруповань. Як мотивувати керівництво телеканалів змінити установки і технологію підготовки новинних випусків? Для цього спочатку треба дізнатися, яким цей процес є зараз.

За словами колишнього редактора новин на телеканалі СТБ, Олексія Мустафіна, добірка інформації для майбутнього випуску новин у більшості виробників формується традиційним способом: на планірці журналісти і редактори пропонують найактуальніші, на їхню думку, теми дня. (Про те, що для організації цього процесу служать спеціальні документи, складені згідно певних принципів, сказано вище. - Ред.) То чому в результаті виходить те, що виходить, з погляду професіонала?

Олексій Мустафін

Мустафін: “Невеличкий лікнеп. У 2008 році на “Студії “1+1” змінився топ-менеджмент. Канал перейшов під оруду виконавчого директора, румуна Адріана Сирбу. Перший приїзд пана Сирбу на канал викликав справжній фурор: новий куратор привіз румунських тренерів-наглядачів та оголосив колективові “Плюсів”, що відтепер чекає від них більш “жовтих”, розважальних новин, назвавши бажаний формат “новинами для барбоса”. Пізніше цю ідею було конкретизовано в концепції шести “С” (скандал, секс, сенсація, смерть, страх, сміх) і одного «Г» (гроші), на які мають орієнтуватись новинарі. Невдовзі інші українські ЗМІ, а особливо телебачення, перехопили згадану модель, і потихеньку робили те саме. Тобто, почали шукати новини, які знаходять емоційний відгук у глядачів. Звичайно, емоції бувають різні, але найсильнішими вважаються негативні. Власне, тут і відповідь на запитання, чому в добірці інформації до випусків новин перевага віддається саме негативним темам.

А як же соціальна функція ЗМІ? – запитує в експерта Укрінформ.

Мустафін: «Будемо відвертими, скільки б не скаржилися люди на “чорнуху”, яка ллється з телеекранів, більшість все одно віддаватиме перевагу саме таким новинам. Свого часу велася дискусія щодо альтернативи “негативним новинам”. Приміром, телеканал ICTV навіть створив проект під назвою “Добрі новини”. Але ці проекти себе не виправдали, бо, по-перше, виглядали усі досить штучно, а по-друге, мали дуже низькі рейтинги. Відтак їх просто згорнули”.

Як негативні новини впливають на людську психіку

На думку психолога Павла Фролова, якщо на телеекранах домінують теми крадіжок, вбивств, насильства, то новини подібного характеру можуть викликати не лише стурбованість, роздратування і втому, а власне, провокувати злочини.

Фролов: “Негативу в новинах справді багато. Утім, спеціально дозувати “темне” і “біле” або розповідати лише про “позитив” - також не вихід. Журналісти повинні зображати світ таким, яким він є насправді. І взагалі, не варто й перебільшувати вплив ЗМІ. Нині чимала кількість людей самостійно формує порядок денний: що варто дивитися, слухати, читати, а що — не варто. Звичайно, частка цих людей поки що не домінуюча, але тих, хто знаходить потрібну інформацію в Інтернеті, постійно більшає”.

Думки експертів:

Отар Довженко, журналіст та письменник, викладач Школи журналістики УКУ:

Отар Довженко

“Повідомляти про кожну аварію і кожне вбивство – це нездорово”

“Думаю, що дихотомії «добрі/погані новини» насправді не існує – це велике спрощення. По-перше, добре і погане – поняття суб’єктивні. Наприклад, новина про зростання попиту на м’ясні продукти в Україні добра для фермерів і виробників ковбаси, але жахлива для ідейних веганів і борців із м’ясоїдством. Новину про успішно проведений у Києві ґей-прайд одні люди назвуть пропагандою содомії та класифікують як «погану», а інші – свідченням європейського вибору України, і назвуть «доброю» Є певні більш-менш універсальні маркери того, що дослідники називають «патогенним текстом»: насильство, агресія, кров.

По-друге, медіа орієнтуються на аудиторію. Британські вчені підрахували, що на «негативні» заголовки клікають на 60% частіше, ніж на «позитивні». І якщо ви думаєте, що якби медіа повідомляли лише «хороше», то люди би споживали такі новини, то помиляєтесь.

Якщо машина збила людину втретє за місяць на тому самому неосвітленому пішохідному переході, це важлива новина, бо є системна проблема, її треба вирішувати. Якщо з неба впав метеорит і вбив той-тер’єра на прогулянці в Маріїнському парку, це не важлива, але цікава новина – її теж можна повідомити. Але, звісно, повідомляти про кожну аварію і кожне вбивство – це нездорово. Не тому, що ці новини «погані», а тому, що це зайва інформація для аудиторії”.

Остап Дроздов, журналіст, ведучий ток-шоу DROZDOV і «Прямим текстом» на телеканалі ZIK:

Остап Дроздов

“Я б радив апелювати до особистої відповідальності людини: вмикаючи телевізор, будьте ласкаві ввімкнути ще й мозок”

“Істина зарита набагато глибше, і справа не лише в медіа-гігієні. Річ у тім, що наша країна ментально присаджена лише на стрес і негативне поле. Національне ДНК – катастрофічне. Весь історичний досвід кількох століть – це суцільний хоррор. Журналістика, якою б патогенною вона не була, насправді відтворює суспільне замовлення. Навіть позитивні сюжети подаються як сльозогінне розчулення.

Заниження планки свого глядача було і є філософією телевізійників. Тож нема чого дивуватися, з цим треба змиритися: традиційна телеаудиторія є потужним замовником чорнухи в ефірі. Телевізійники навчилися зневажати свою аудиторію і думати про неї як про чернь. Альтернативної журналістики майже немає, тому що попит на неї мізерний. Усі мислячі люди – не «телевізійні», вони і є мислячими якраз тому, що відрізані від телепростору. Майбутнє журналістики – в боротьбі за «нетелевізійного» громадянина. А балансу між позитивом і негативом не буде ніколи, тому що центральні ЗМІ не зацікавлені руйнувати свою базову аудиторію,. Я б радив апелювати до особистої відповідальності людини: вмикаючи телевізор, будьте ласкаві ввімкнути ще й мозок. І я закликаю бойкотувати телевізор, якщо він отруйний. Потреба робити все це вже давно перезріла”.

Дмитро Бачевський, політтехнолог:

Дмитро Бачевський

“Негативна новина завжди краще продається”

“Існує кілька причин, які перетворюють інформаційний простір України на суцільне пекло. Найперша - полягає в тому, що негативна новина завжди краще “продається”. Журналісти це чудово знають, як і багато хто з них усвідомлює руйнівний вплив таких новин на моральне здоров’я нації. Але, на жаль, у конфлікті особистих інтересів та суспільних — найчастіше перемагають професійні. І журналіст автоматично обирає заголовок і подачу, щоб максимально вразити глядача. А реакція на позитивні новини є менш потужною. І майже зовсім немає реакції на нейтральні новини, які не сигналізують про небезпеку і не обіцяють ніякої особистої користі.

А ще зазначимо, що проти чинної влади працює опозиція, яка володіє медіа-ресурсами, а ще - потужна пропагандистська машина Російської Федерації, яка веде проти нас інформаційну війну. І всі вони будуть підкреслювати негатив в усіх сферах життя — економіці, соціальній сфері, медицині, освіті, криміногенній ситуації. Так само вони будуть замовчувати позитивні новини, які можуть додати балів владі та продемонструвати покращення в якихось напрямках.

І все це спрацьовує, у суспільстві шириться зневіра, розчарування та апатія. І перешкодити цьому демократичними методами надзвичайно важко. Навіть багаті західні країни поки що не винайшли гарантованої протидії російській пропаганді”.

Від редакції

Як підсумуємо? По-перше, і це основне, новинний продукт – плід редакційної політики. Поки не зміниться вона, годі й чекати на закриття цього «телефіліалу пекла». Чи можна вплинути в цьому плані на власників і топ-менеджмент телеканалів? Хіба що в рамках рекомендацій професійних журналістських організацій та співтовариств: іноді до них прислуховуються.

А потреба у тому, щоб тональність наймасовіших ЗМІ стала таки більш збалансованою, світлішою, якщо хочете – колосальна. Практично всі наші експерти наполягають на тому, що спрямований добір «добрих новин» - це не правильно, життя треба показувати таким, яким воно є. Але ж воно не є і таким, яким його показує абсолютна більшість провідних українських телеканалів! Просто не треба створювати для позитиву якісь «резервації» на кшталт не один раз пом’янутих тут “Добрих новин” на ICTV. Все, чого було б достатньо – адекватна корекція редакційної політики. І справа тут уже не стільки професійна, скільки громадянська.