Розділ 6. Сучасні теорії мотивації праці
6.2. Змістовні, процесійні теорії мотивації праці та їхнє застосування
Для успішного управління персоналом кожен менеджер має, хоча б у загальних рисах, знати, чого хочуть і чого не хочуть підлеглі, які основні мотиви їхньої поведінки, в якому стані вони перебувають, як можна на них вплинути і яких результатів очікувати. Виходячи з цього, він або змінює мотиваційну структуру їхньої поведінки, розвиваючи бажані мотиви і послаблюючи небажані [6; 10], або здійснює пряме стимулювання їхніх дій.Глибоке і всебічне знання мотивів праці є ключовою запорукою професійної придатності та успішної діяльності сучасного менеджера.
На початку XX ст. у 1923 р. [63] професор Гарвардської школи бізнесу Д. Старч, фахівець у галузі бізнес-психології, склав список мотивів людей стосовно тендерних особливостей - чоловіків і жінок, - який виглядає таким чином (табл. 6.1).
У 1938 р. Г. Меррей визначив список психологічних потреб, які використовували як базові конструкції для особистісного тестування (табл. 6.2).
Даний список було складено на підставі класифікації потреб людини відповідно до чотирьох аспектів:
1. Первинні й вторинні потреби, залежно від того, мають вони психологічне походження чи ні.
2. Позитивні й негативні потреби, залежно від того, приваблює об'єкт індивіда чи відштовхує.
3. Явні чи латентні потреби, залежно від того, зумовлює потреба дійсну або уявну поведінку.
Усвідомлені й неусвідомлені потреби, залежно від того, пов'язані вони з інтроспективними процесами індивіда чи ні.
Відомий економіст Дж. Кейнс установив суттєву відміну між абсолютною та відносною потребою. На його думку, існують "потреби абсолютні в тому сенсі, що ми відчуваємо їх безвідносно до того, в якій ситуації опиняються люди, що ми відчуваємо їх лише тоді, коли задоволення потребою возвеличує нас, примушує почувати нас вище за інших людей". Насичення абсолютних можливостей можливе, а відносних ні. Відносні потреби не можна наситити, адже чим вищий їх загальний рівень,тим більше прагнення цей рівень перевищити. З економічної точки зору, за таких умов, виробництво з метою задоволення відносних потреб еквівалентно їх розвитку. Ось чому люди, чий життєвий рівень в абсолютному вимірі зріс, схильні вважати, що їхнє становище погіршилось, якщо ті, кого вони вважали об'єктом для порівняння, стали жити краще.