Над замками Закарпаття нависла загроза приватизації |
Подив у наукового співробітника музею викликали останні повідомлення представників влади про те, що варто рятувати пам’ятки архітектури. За його словами, міністр навіть проговорився, що їх треба продавати з аукціонів. «І що, скажімо у замках, побудують інвестори? Черговий ресторан чи клуб ігрових автоматів? У нас їх вже тисячі. А як бути з культурною спадщиною? – обурився Йосип Кобаль. – Та й нестиковка виходить: виділяються кошти для збереження пам’яток і тут же йдеться про їх приватизацію».
Йому також незрозумілі заклики про те, що пам’ятки треба рятувати терміново: «Замки Закарпаття пережили і природні катаклізми, і військові кампанії, однак простояли століттями. А тепер що, завтра впадуть? Про яку терміновість мова?»
Є ще юридична проблема. Всі замки області розташовані на пагорбах, де раніше були поселення людей. Зокрема, на території Ужгородського замку жили ще неандертальці. Тобто мова йде вже не тільки про пам’ятки архітектури, а про археологічну спадщину. Закон же забороняє приватизовувати пам’ятки археології. Однак, на думку Йосипа Кобаля, ті, хто готував програму, такого нюансу не врахували.
Він взагалі розкритикував обласну програму збереження пам’яток архітектури, відзначивши її низький фаховий рівень: «Чомусь при її підготовці чиновники не звернулися до науковців».
Йосип Кобаль впевнений, що замки Закарпаття не можна не тільки приватизовувати, а й реставрувати. «Який саме період реставрувати? Той, коли, скажімо, в Мукачівському замку існувала тюрма, чи той, коли там жили князі Ракоці? Не можна так ставити питання. Замки слід законсервувати і включити їх у програму турів для туристів. Кожна з дев’яти фортець, які збереглися, має свою родзинку.
В Мукачівському замку, наприклад, можна дійсно відродити середньовічну в’язницю для любителів екстріму. А от Середнянський найбільше підходить для проведення там фестивалів вина, оскільки поруч розташовані турецькі винні підвали 16 століття. Для кожного замку можна підібрати свою програму. Тоді і туристи прийдуть, і спадщина збережеться», – впевнений Йосип Кобаль.