![]() |
Поширення бурушаскі на півночі Пакистану показано зеленим. Зображення c сайту http://llmap.org |
Роботі присвячений останній випуск журналу
Дослідження очолив професор Ілля Чашуле (Ilija Casule) з сіднейського університету Маккуорі, який займався проблемою мови упродовж останніх двадцяти років.
Незважаючи на інтенсивні дослідження, достовірно встановити походження бурушаскі до цих пір не вдавалося. Існує гіпотеза, що зв’язує мову з гіпотетичною сино-кавказькою макросім’єю, що об’єднує деякі інші ізольовані мови, яка, однак, не є загальновизнаною. За іншою версією, бурушаскі пов’язана з єнісейськими мовами, єдина представниця яких - кетська мова, збереглася до наших днів.
Австралійський дослідник аргументує, що лексико-граматичний аналіз мови говорить на користь її індоєвропейського походження. За його словами, предки носіїв прийшли на північ Пакистану з давньої Фрігії (нині - територія Туреччини), і найбільш близьким родичем бурушаскі є фрігійська мова, що входить до палеобалканської групи. Побічно цю гіпотезу підтверджують і перекази бурішей, які вважають себе нащадками Олександра Македонського.
У прес-релізі університету стверджується, що з аргументами Чашуле на користь індоєвропейського походження бурушаскі погодилося велика кількість відомих лінгвістів (на момент написання замітки випуск журналу з обговоренням теорії не був доступний на сайті).
Зараз індоєвропейська мовна сім`я є найпоширенішою в світі. Мовами цієї групи розмовляють 2,5 мільярда чоловік. Гіпотетична