Мамонти: і їжа, і житло
За межею віків
28619 переглядів
Опубліковано - 5.01.2007 16:59 | Всі новини | Версія для друку
|
Реконструкція палеолітичного житла періоду пізнього палеоліту (15 тис. до н.е.) з території теперішнього села Межиріч Черкаської області |
Стародавні люди поїдали трупи мамонтів, а з кісток загиблих тварин будували собі житла. До такої версії все більше схиляються учені, спираючись на аналіз багаторічних досліджень. Суперечка про те, чи здобували первісні люди м'ясо мамонта полюванням або поїдали в основному загиблих і замерзлих тварин, ведеться вже впродовж ста років. Прихильники гіпотези споживання померлих тварин ставлять питання, як первісна людина могла здобути таку кількість гігантських тварин, використовуючи примітивні знаряддя полювання?
Проте гіпотеза використання в їжу загиблих тварин була категорично знехтувана археологами-марксистами.
На міжнародному симпозіумі, що недавно відбувся в Ростові-на-Доні Артур Чубур із Брянського державного університету (Російська Федерація) представив огляд даних, які красномовно указують на правоту прихильників версії експлуатації мамонтових кладовищ
палеолітичною людиною. Перше згадуване ним відкриття - знахідка в 1947 році К. Полікарповичем у містечку Юдіново (Брянська обл., Росія) слідів кістково-земляного житла людини, на споруду якого пішли останки 30 мамонтів. Саме це сенсаційне відкриття зажадало відмови від уявлень, що всі мамонти на стоянках палеоліту були з'їдені. Очевидно, що частина кісткового матеріалу могла бути результатом збирача. Пізніше були відкриті природні мамонтові кладовища, виявлені зони їх концентрації і встановлено, що частина стоянок первісної людини розміщувалася якраз на території або поблизу кладовищ мамонтів.
Кладовища мамонтів, що формувалися між розширеннями і звуженнями річкових долин, давали мешканцям їх околиць не тільки будівельний матеріал, але й сировину для ремесел та їжу (мерзлі частини туш). На думку А. Чубура, саме завдяки цій обставині людина епохи палеоліту могла вести осілий спосіб життя. Ці ж ділянки долин були привабливими і для проживання мамонтів, що створювало людині повноцінну базу мисливської економіки.
Дослідники упевнені, що кладовища мамонтів особливо інтенсивно формувалися в періоди масової загибелі тварин. Така загибель була найбільш вірогідна під час гігантських повеней, які були компонентом епохи екстремальних затоплень (Потопу), що послідувала в результаті танення льодовикового щита і вічної мерзлоти на величезних євразійських просторах. Пік Потопу припав на період 16-13 тисяч років назад - епоху розквіту кістково-земляної архітектури в центрі Східно-Європейської рівнини. У цей історичний період на споруду будинку для однієї сім'ї використовувалися останки 14-30 мамонтів, і таких будинків на поселенні було 2-4 і більше. З останків тварин будувалося не тільки житло, але й інші споруди. Про це говорять знахідки «вітрових заслонів» із кісток мамонта, які призначалися для захисту жител від «піддування вітром, а також стічних вод».
Близько 13 тисяч років назад, з настанням кінця активної фази Потопу, поселення з житлом, побудованим із кісток мамонта, зникають, оскільки джерело будматеріалів - кладовища мамонтів - перестають активно поповнюватися.
А. Чубур вважає, що вирішальним чинником власне вимирання мамонтів виявилося руйнування звичних для них ландшафтів і різке зменшення об'єму кормів через екстремальні затоплення. Мамонти центру Східно-Європейської рівнини вимерли, і людям довелося змінювати систему господарювання. Саме в цей час різко знизилася осілість населення, повідомляє журнал
“Наука і життя”.
Східно-Європейська рівнина (Російська рівнина), - одна з найбільших рівнин земної кулі, розташована в більшій, східнішій частині Європи. На півночі омивається водами Білого і Баренцевого, а на півдні - Чорного, Азовського і Каспійського морів. На північному заході - обмежена Скандинавськими горами, на заході і південному заході - горами Центральної Європи (Судети й ін.) і Карпатами, на південному сході - Кавказом, на сході - Уралом і Мугоджарамі. В межах Кримського півострова межа Східно-Європейської рівнини проходить по північному підніжжю Кримських гір.
Актуально
До теми:
