![]() |
2013-й показав: українці не піддані і не байдужі |
Тим часом інші експерти, опитані Радіо Свобода, констатують: у 2013-му українці найбільше змінились в аспекті громадянського суспільства – стали активнішими та почали інтенсивніше цікавитись суспільним життям. Натомість особливих змін у їхньому ставленні до більш буденних речей цього року не сталось.
Свого ставлення до речей, пов’язаних із повсякденним життям, українці у 2013 році особливо не переглянули, констатує соціолог Євген Головаха. Щоб побачити такі трансформації, потрібен термін щонайменше у 5-10 років, зауважує він.
Водночас експерт наголошує: за 2013-й щонайменше на 12 відсотків побільшало тих, хто підтримує євроінтеграційний вектор країни, і значно зросла кількість людей із активною громадянською позицією.
«Психологічна складова стала більш виразно пов’язана із гідністю людей, їх бажанням брати участь у суспільному житті. Подивимось, як воно далі, у наступні роки буде, тоді можна буде говорити, що це не зміни, викликані ситуативними подіями, а реальні зміни у свідомості, психології. Бо ми таке вже спостерігали і у 2004-2005 році, але тоді все повернулось на свої місця», – наголошує Головаха.
У ніч на 11 грудня українці змінилися раз і назавжди – Кокотюха
У тому, що українці не регресуватимуть, а й надалі розвиватимуться як нація запевняє письменник Андрій Кокотюха. На його думку, Врадіївські події (жорстоке побиття і зґвалтування молодої жінки міліціонерами), а особливо Євромайдан цього року значно активізували суспільство і показали: цей процес – невідворотний.
«Українці змінилися кардинально навіть не 30 листопада, навіть не 1 грудня. У ніч на 11 грудня українці (принаймні ті, що були в Києві) – ті, хто був ці 5 годин на Майдані, стримуючи натиск «Беркуту», – змінилися раз і назавжди. Такими, як ми були, ми вже не будемо», – каже він.
Прогрес у свідомості українців Кокотюха пов’язує і з дедалі більшим відкиданням ними радянських цінностей. Зокрема, важливим вважає демонтаж пам’ятника Леніну у столиці і тим, що українці чи не вперше за 22 роки почали пишатися своїми державними і національними символами.
Водночас письменник визнає, що значної кількості українців зміни все ще не торкнулися. Головним чином через не усвідомлення ними важливості своєї громадянської позиції внаслідок страху чи недостатньої поінформованості.