Актуально
8001 перегляд
 |
Вчора у столиці вшановували пам'ять загиблих журналістів. Вперше - без політиків |
Її учасники констатували, що працювати репортером в Україні досі небезпечно.
За роки незалежності десятки працівників пера були вбиті або ж зникли без вісти, і ці злочини досі не розслідувані. Про це нагадував голос із магнітофона. Його програвали протягом півгодини. При цьому присутні, ставши колом, тримали в руках запалені свічки.
Сюди прийшли здебільшого не журналісти, а учасники минулих акцій протесту - «Україна без Кучми» в 2001 році та „помаранчевої” революції в 2004-му. Вони не задоволені ситуацією з розкриттям гучних злочинів.
Євген Гудзь каже, він прийшов нагадати про себе «тим покидькам, які все ще ходять по цьому світу і хочуть повернутися в українську політику».
Ще один учасник акції, журналіст Валерій Павлов каже, репортерів «б‘ють і продовжують бити». Відсутність нових трагедій, на його думку, є це тимчасовою. Кожен, хто намагається зачепити навіть не можновладців, а якихось незначних людей, відчуває, що „за ним стоїть якась каменюка”, підкреслив репортер.
Від “Аратти”: ми вчергове наголошуємо: політикани, які випадково й тимчасово опинилися біля владного керма в Україні епізодично використовують тему свободи слова в Україні лише для унутрішньо-тусовочних розборок.
Саме про це свідчить безнадійний глухар у справі про звіряче вбивство Гонгадзе і очевидний глухий кут у закритому судовому засіданні над “виконавцями”, причетність яких до цього злочину збудована за системою Вишинського - виключно на їхніх показах.
Про це свідчить те, що у справі про вбивство Александрова не названо і не притягнуто жодного замовника. Чи ви повірете, що дрібний “бізнесмен” Рибак, який мав торгівлю на місцевому базарі міг замовити вбивство співласника та головного редактора ТРК? Та й попри вердикт суду у цій справі, залишилися сумніви щодо виконавців. Які мотиви мали нещасні гепетеушники щоб серед білого дня забити бітами живу людину? Гроші? То чому слідство так і не встановило у звинувачених наявності солідних грошових сум?
Про це свідчить вперте небажання прокуратури розслідувати вбивство дніпропетровського журналіста Єфремова, який так і не доїхав у столицю, щоб засвідчити американським слідчим факти політичного переслідування із боку структур Пінчука.
Проте, Президент вже сказав своє слово “у справі його честі” - розслідуванні вбивства Гонгадзе, нагородивши державним орденом Михайла Потебенька. Того самого, який у 2000 році свідомо брехав із парламентської трибуни, що Георгій живий і просто десь поїхав. Того самого, який зробив усе можливе, щоб слідство ніколи не встановило імена справжніх злочинців: замовників і виконавців.
Більше новин за темою «За право людини»:
