Акт вандалізму, чи…? |
26 листопада минулого року помпезно, за участю Президента України, обласного та районного керівництва, поблизу Борисполя було відкрито величний меморіал пам’яті жертвам Голодомору 1932-1933 років.
Тоді говорили, що вартість його становить близько 9 мільйонів гривень. Та мова не про це.
Прямуючи минулого вівторка надвечір до райцентру, автор цих рядків був дуже здивований, помітивши в сутінках, що ніби зник один із головних елементів того пам’ятника – бронзова фігура помираючої української дівчини із затиснутим у руці колоссям пшениці.
Аби пересвідчитись, що так воно є насправді, довелось пригальмувати авто і дати задній хід. Дійсно, лише витоптана місцина залишилась від тієї скульптури.
Найперше виникла думка, що це – черговий акт вандалізму. Бронзу ж бо можна вигідно здати закупівельникам металобрухту. Однак, відразу сам собі і заперечив, оскільки у кишеню таку здобич не покладеш. А скористатись посеред дня та ще в такому місці якимсь механізмом не кожен наважиться.
Спробував зателефонувати кільком районним керівникам, щоб дізнатись якісь подробиці, але їхні телефони мовчали і того вечора, і наступного ранку. Народ же, як завжди, уже має кілька власних версій неординарної події.
За однією з них, ніби хтось чув, що ту скульптуру забрали на якусь реставрацію. Дивно, що можна реставрувати у металевого витвору мистецтва на третьому місяці його існування?
Друга версія більш правдоподібна і до гіркоти банальна. Її прихильники стверджують, що скульптору – автору меморіалу – елементарно не заплатили за роботу. Тому він, доведений до відчаю, і вдався до такого неординарного кроку, аби захистити свої законні права.
Що ж, у нашій державі все можливо.