Актуально
23830 переглядів
 |
DW: Пане Сімон, 23 травня німці святкують ювілей – 60 років заснування ФРН. Українська редакція Deutsche Welle запитувала слухачів, що вони вважають головним досягненням за ці шість десятиліть. Більшість написали – об’єднання ФРН і НДР. А яка ваша думка?
З моєї точки зору, головне досягнення – це те, що Німеччина змогла посприяти миру в Європі, і що жахлива спадщина нацистського панування залишилася позаду.
60 років тому був проголошений Основний закон ФРН. Відтоді німецька Конституція зазнала відносно мало змін. Чим ви це пояснюєте – вона справді була такою вдалою від самого початку?
Так. Німеччині пощастило з Основним законом. Думаю, що дехто в Європі нам може позаздрити. Основний закон мало змінювали, тому що тодішні «батьки» Конституції написали дуже хороший Основний закон. Це не означає, що змінювати нічого не треба. Дрібні зміни відбуваються. Але цікаво, що основні політичні сили в тодішній Західній Німеччині від самого початку визнали цей Основний закон. Не було великих дискусій про те, щоб змінити, замінити чи взагалі його скасувати. Виняток був лише, коли об’єднувалися ФРН і НДР майже 20 років тому.
Українська Конституція значно молодша – їй незабаром виповниться 13 років. Чому Україна могла б повчитися в Німеччини?
Німецький досвід важко переносити на Україну. Німецька Конституція 1949 року була написана в час, який вимагав почати все з чистого аркуша. Українська Конституція теж постала в перехідний період від радянського до пострадянського часу. На жаль, тоді не вдалося написати Конституцію, яку б визнавали основні політичні сили. Проблема в тому, що відразу після підписання 1996 року почалися розмови про зміни української Конституції. Але найгірше, що ті, хто вимагають таких змін, мають рацію. Справді, в ключових питаннях українська Конституція потребує змін, але немає єдності, в який бік. Конституцію, як правило, найкраще писати в часи радикальних змін. Так було в США, у Франції і в Німеччині. Тому так складно міняти Конституцію в Україні зараз.
Що саме ви пропонуєте поміняти?
В українській Конституції немає чіткого розподілу повноважень між прем’єр-міністром і президентом. Це велика проблема, що веде до нескінченних конфліктів усередині України. Зрештою, не так важливо, хто з них буде першим номером – президент чи прем’єр. Важливо, щоб це був хтось один. Інший пункт – українська Конституція, як мені здається, надає парламенту повноваження, якими він не може відповідально користуватися. Наприклад, Верховна Рада може призначати і звільняти окремих міністрів. Це заходить дуже далеко, в Європі такого немає. Ми бачимо, що це призводить до хаосу. Якщо говорити про те, чому українська Конституція могла б навчитися в німецької, то думаю, що дуже позитивний інструмент – це так званий конструктивний вотум недовіри. Бундестаг може зняти канцлера, але за передумови, що буде відразу обрано нового. Це запобігає виникненню вакууму влади.
23 травня в Німеччині обирають і нового президента. Рішення ухвалюють Федеральні збори у складі депутатів бундестагу, представників земельних парламентів та окремі громадяни. В Україні теж є пропозиції в майбутньому обирати президента в парламенті. Як вам така ідея?
Це можливо, але за передумови, що президент не є першим номером виконавчої влади. Тобто як федеральний президент у Німеччині, де він має обмежені повноваження. Але це не головне. Набагато важливіше, щоб українська Конституція визначила повноваження, щоб не було сумнівів за ким останнє слово – за президентом чи прем’єр-міністром.
Коли має сенс міняти українську Конституцію – до виборів президента чи після?
Має сенс поміняти її якомога швидше, але я побоююся, що це нереально. До виборів президента залишається півроку – це дуже мало. Конституційні зміни не можна робити нашвидкуруч.
На завершення нашої розмови, пане Сімон, прошу вас трохи помріяти. Німеччині виповнилося 60 років. А якою ви бачите Україну, коли вона досягне такого поважного віку?
Я сподіваюся, що коли Україні виповниться 60, вона буде нормальним членом Європейського союзу, що її визнають у Європі. Мені б також хотілося, щоб водночас було знайдено баланс інтересів з Росією. Росія, напевне, не буде формальним членом ЄС, але варто мріяти про інтеграцію Росії в родину європейських країн і народів. Передумовою цього є зникнення великої недовіри між Росією і Україною, яка ґрунтується на проблемах у минулому. Німецький досвід показує, що минуле можна залишити в минулому. Німці здолали своє нацистське минуле в першу чергу завдяки інтеграції Західної Німеччини в європейські структури. Час і політична рішучість іти цим шляхом відіграю вирішальну роль, але успіх можливий.
Публiкацiї за темою «Світ про Україну»:
