Позитиви, негативи та українська дійсність

Ми пишаємося своєю державою!

Українська історія, політична реальність, економіка і духовність завжди зображувалися і продовжують зображуватися лише в негативному світлі, лише у вигляді трагічних невдач і розчарувань.

З шкільних підручників, писаних вже в період незалежності, Україну зображують як нещасну жертву, усіма скривджену і обмануту, і вся історія нашої землі – це безкінечні ворожі напади, руїни, голодомори, окупації, геноциди, диктатури, безладдя і кризи.

Наші національні свята, пам’ятні історичні події, зокрема день пам’яті Голодомору, річниці УПА, Крути і Полтава, символізують і нагадують про поразки, невдачі і катастрофи. Популярним стало говорити про негативні ментальні риси українського народу, які не дозволяють нам мати нормальну державу, зокрема, зрадливість, відсутність єдності, недисциплінованість, неорганізованість, індивідуалізм, меркантильність і конфліктність, які нібито притаманні на всій планеті з тисяч народів і етносів лише українцям.

Українська політика і економіка подається нам у ЗМІ наче жахлива картина апокаліпсису без жодної надії на кращу перспективу. Нам не кажуть майже нічого позитивного про українську реальність, про наші перемоги та здобутки, які безумовно є, як історичні, так і сучасні політичні та економічні. Українці майже нічого не знають про міжнародну співпрацю України з іншими державами, про український економічний вплив в Європі, про якість української зброї, яка визначає перемогу в гарячих точках, про переваги української політичної системи над багатьма відсталими сусідами.

Нам розповідають лише скільки НАК Нафтогаз винен Газпрому, і на скільки мільярдів його можуть оштрафувати, але нічого не розповідають про діяльність того ж Нафтогазу в Лівії, чи про економічну експансію України на аграрному світовому ринку.

Все це великою мірою невигідно розповідати через свої газети і телеканали олігархам, які часто є в опозиції до діючої влади. Вихваляючи з патріотичною гордістю успіхи України, вони можуть раптом додати кілька відсотків електоральної підтримки діючому Президенту, прем’єр-міністру, партії чи коаліції. Олігархам опозиції потрібно показувати до якої убогості і ослаблення довели країну сьогоднішні керівники, потрібно показати що країна підійшла до прірви, краху, дефолту, колапсу. Саме тому багато кандидатів в президенти в своїх передвиборчих ролика зображують сучасну Україну в чорно-сірих тонах із гнітючою музикою.

Такий аспект висвітлення української дійсності домінує достатньо давно, і в багатьох наших співвітчизників сформувався образ України, як слабкого державного утворення, якогось вже навіть не Третього, а Четвертого світу, гіршого за інші держави, поглинутого корупцією, брехнею, зрадами, проблемами, кризами, виборами, переділами, без жодної світлої перспективи. Особливо, такі думки зароджуються, коли політики ставлять Україні в приклад Казахстан, Білорусь, Молдову, Росію, Китай, В'єтнам, Туркменістан та інші неблагополучні країни, поглинуті безпросвітною бідністю, відсталістю, воєнними конфліктами та диктатурами.

Нам люблять розповідати, які чудові реформи проводяться в цих «зразкових» державах, лицемірно замовчуючи, що Україна за багатьма критеріями розвиненіша та ефективніша за країни Третього світу. Українська свободолюбна нація не допустила на своїй землі диктатури і ми маємо свободу слова та вільні вибори, на яких самі визначимо, кому довірити керівництво країною, свідченням цього, є десятки мільярдів, витраченні олігархами на агітацію серед народу. Українські олігархи знають, що обирає владу в Україні лише народ. В Білорусі ж чи Туркменістані жодного вибору немає, там найвищих посадових осіб призначають диктатори, а їх народи лише покірно ставлять позначки в бюлетенях. То в чому ці народи випередили українців?

Олігархи мають свій гешефт з негативного іміджу України

Українські силові органи та спецслужби вже 18 років в розділеній різними мовами, релігіями, конфесіями, культурами та ідеологіями державі, не допускають громадянської війни, реального сепаратизму та іредентизму, тероризму та етнічних чисток. Українська влада, якою б не була, завжди вміла домовитися і з донбаським шахтарями, і з кримськими татарами, і з львівськими націоналістами і з етнічними росіянами, і з комуністами і з закарпатським сепаратистами, і переконала їх жити мирно в одній, єдиній державі, з пануючою 18 років єдиною державною мовою.

Випускаючи «пар» - мітинги, сутички та галас в газетах про мову, автономію чи церкву, різні народи, раси і конфесії все-таки мирно живуть в єдиній українській державі.

«Сильна і мудра» Російська Федерація, зі своїм «порядком» пережила дві кровопролитні чеченські війни, сепаратизм ряду регіонів, зокрема Татарстану, громадянську війну, обстріл парламенту з танків, а сьогодні живе під диктатурою клану фсбешників, які повністю зіпсували міжнародний імідж своєї країни, безглуздою грузинською війною. Україна не допустила на своїй території жодного масового міжетнічного насильства, ні війни, ні тероризму, то чого Росія може навчити Україну?

Російська влада та спецслужби мали б довго вчитися в українців, мирно жити в демократичній багатомовній, багатонаціональній, багатоконфесійній державі, з 300 тисячами кримських татар, і забезпечувати стабільність і мир, розумно контролюючи і дозуючи агресивні настрої. Після проголошення Незалежності України, ЦРУ прогнозувало в Україні в 1994 році громадянську війну, з огляду на поділ Схід-Захід.

Пізніше, очікували, що українці стрілятимуть один в одного в 2004, але мудрість українського народу + поміркований контроль українського керівництва жодних війн, насильницьких заворушень та кривавих революцій не допустили, на відміну від інших незграбних народів та держав, які нам дехто намагається виставити як еталон.

Це їм треба повчитися в нас жити в єдиній, мирній, демократичній державі, яка з кожним роком економічно розвивається, незважаючи на певні збої та труднощі. Україна займає лідируючі позиції не лише по корупції та хворобах, а по експорту олії, зерна, металу, зброї, хімічних речовин.

Ми маємо потужну економічну систему, одні з небагатьох в світі, сьогодні виробляємо продукцію, яка завтра стане синонімом могутності і розвитку – космічні ракети, високоточні озброєння, які користуються шаленою популярністю на планеті.

Українська освіта є кращою за європейську, а українські учні та студенти за рівнем знань, в кілька разів перевищують німців чи французів, не кажучи вже про американців. Українські спортсмени змагаються нарівні і перемагають спортсменів розвинених держав. І довгий список українських успіхів, всього на 18 році незалежності, можна довго продовжувати.

Нашій економічній потужності заздрить лідер Білорусі, а російські генерали стверджують, що воювати з Україною це самогубство. Ми живемо в чудовій цивілізованій державі, і хоча є величезний ряд недоліків та труднощів, мільярди людей на планеті мріють жити хоча б так як Україна. Олігархічна та російська пропаганда не повинна заважати нам усвідомлювати своє місце в Європі та світі, бо прагнучи кращого, ми не можемо жити одними негативами, і не можемо забувати, яких позитивних успіхів досягли і порівнянні з іншими народами та країнами.

18 квітня 2024, четвер

utmx_section("Headline")Позитиви, негативи та українська дійсність

Позитиви, негативи та українська дійсність