|
Глєйба Павловський |
Вперше світ почув заклики до війни, до антиукраїнської мобілізації російського політичного класу... Звернення «Про небезпеку розвалу Росії»...Ідеологічні гончаки Кремля Глєб Павловський і Михайло Леонтьєв одержали пропагандистське завдання «закопати Україну». Хоча я й підозрюю, що, можливо, вони неправильно зрозуміли вказівки прем`єр-міністра ракетно-ядерної Росії Путіна про те, що він «не допустить українізації Росії».
Цю фразу «великого і страшного» Володимира Володимировича слід трактувати і розуміти правильно: «Путін не допустить демократизації Росії» – ну, там розділення влади, вільних виборів і ЗМІ, зборів, мітингів, багатопартійності та інших (з точки зору, наприклад, того самого Павловського) «шизоїдних дурниць».
А зараз про інформаційний привід написання рядків, з якими ви, читачу, зараз знайомитеся.
Редакція одіозного «РуССкого журнала» – видання, ідейним натхненником і власником якого є «герой Майдану» Павловський, колишній одеський дисидент і наш земляк, а нині «той, хто зробив Путіна», присвятила весь останній номер Україні. Більш того, до дискусії: чи можна передчасно хоронити українську державу, редакція залучила багатьох продажних європейських псевдоінтелектуалів, у тому числі й українських політологів. Правда, «наші компрадори» вже давно (з чуток) служать не істині, а проклятому жовтому металу.
Головна ідеологічна зброя, найважливіший російський месидж укладається в наступну фразу (цитую
«РуССкий журнал»):
чи можна керуватися правовим принципом збереження територіальної цілісності держав, що не відбулися, – failed states – відносно України? Наші російські друзі безапеляційно стверджують: «Не слід світовій спільноті боротися за територіальну цілісність Української держави». Тобто дозвольте Росії роздерти на шматки Україну.
 |
Михайло Леонтьєв |
Мабуть, вперше від кремлівських ідеологів світ почув заклики до війни (політичної, економічної, інформаційної) проти України, войовниче гасло знищення України як держави, антиукраїнську мобілізацію російського політичного класу.
Михайло Леонтьєв з сердечної душі або через недомисел так сформулював кремлівську стратегію:
«Росія зацікавлена в тому, щоб Україна як проект перестала існувати, оскільки проект Україна є проект, спеціально заточений проти Росії».
Спочатку я подумав, що треба б написати відкритий лист російським колегам і філософськи, шанобливо вказати на те, що зло завжди повертається до тих, хто його ініціює. Так пишуть отці християнства, так у Біблії, втім, і (спеціально для Михайла Леонтьєва і Глєба Павловського) у Святій книзі іудеїв Торі теж.
А потім вирішив написати проект звернення, як говорили за радянських часів, до прогресивного людства, лідерів держав, до народів. Коротше: до «URBI ET ORBI», як каже Папа Римський, «місту і світу», «на весь світ, всьому світу, всім і кожному».
Звернення «Про небезпеку розвалу Росії»
Світ висловлює глибоке занепокоєння розвитком внутрішньополітичних процесів у Росії у зв`язку з цілком очікуваним розвалом цього величезного геополітичного багатонаціонального простору.
Корупція пронизує всі гілки російської влади – законодавчу, виконавчу і судову. Президент Дмитро Медведєв так і сказав сьогодні «у нас в Росії рівень корупції - поза всіма межами».
У Росії не працює принцип розділення влади, немає вільних, демократичний виборів, фактично існує однопартійна політична система, владою забороняються будь-які протестні акції.
Росія стала поліцейською державою, де всі силові структури і спецслужби виконують внутрішні функції зі збереження влади нинішньої політичної кліки.
Російський політичний клас (майже за Володимиром Леніним) страшно далекий від народу. У Росії відбувся жахливий соціальний розрив між елітою і багатонаціональним населенням країни. І ось-ось справдиться велике пророцтво російського робітника-революціонера Петра Алексєєва початку ХХ століття: підніметься м`язиста рука мільйонів робітничого люду в Російській Федерації, і ярмо путінсько-медведєвського деспотизму, захищене солдатськими багнетами, розлетиться вщент!
Головною тенденцією внутрішньополітичних процесів у Росії стала конвертація державної влади в приватну власність і перерозподіл великих капіталів і нерухомості на користь спецслужб, які сьогодні в Росії втілюють владу і фактично стали державною владою.
Сировинний характер російської економіки став визначальним. Росія сидить на нафтовій і газовій голці, стала країною-рантьє, яка проживає і проїдає ресурси майбутніх поколінь. Бідність і вбогість російської глибинки відображає політику геноциду і канібалізму влади до власного народу. Багата Росія – рай для чиновників, пекло для народу.
У Росії не проводяться реформи. Російська влада старанно «зачищає» політичне поле країни, вихолощує будь-які легальні форми політичної активності, позбавлила сенсу інститут виборів у Росії.
У Росії запанували тенденції авторитаризму і політичного тоталітаризму, торжествує політичний культ однієї людини. Національні й соціальні конфлікти в Росії досягли безпрецедентних розмірів і небувалої гостроти. На Північному Кавказі йде багаторічна громадянська війна, в якій вже загинули сотні тисяч людей, перш за все мирних жителів. Терористичну інфраструктуру розгорнуто (за повідомленням російських ЗМІ) більш ніж у п`ятдесяти містах Росії.
У російському суспільстві торжествує націоналізм, антисемітизм, ксенофобія, нетерпимість до інших народів і рас.
У зовнішній політиці в Росії запанувала ідеологія месіанства. Головною зброєю проти Європи, України, Білорусії став нафтовий і газовий шантаж.
Правилом російської влади стала практика втручання у внутрішньополітичні справи країн колишнього СРСР, в першу чергу держав Прибалтики, Молдови, Азербайджану, України. Росія воювала проти суверенної Грузії і погрожує Україні.
Росія здійснює міжнародний військовий атомний шантаж, юридично закріпила можливість здійснювати превентивні ядерні удари по тих районах світу, де є «російські національні інтереси».
В Росії стали практикою політичні вбивства бізнесменів, депутатів Державної думи, діячів науки й культури.
В Росії тисячі політичних увязнених, серед них Михайло Ходорковський, Платон Лебедєв.
Російські ЗМІ повністю деморалізовані. З країни тікають кращі журналісти, опозиційні газети й журнали закриваються. Скрізь іде політичне й кримінальне переслідування журналістів, особливо в російських провінціях.
Цим зверненням ми бажаємо попередити, що Росія – «країна, що падає», де влада, тільки військовими, поліцейськими, тоталітарними методами контролює політичну ситуацію.
Ми бажаємо попередити народи, що російська імперія найближчим часом може розвалитися, і тоді виникнуть сотні тисяч проблем, які загрожуватимуть життю мільйонів людей на пострадянському просторі, в Європі і у всьому світі.
Ми звертається до народів світу, до ОБСЄ, до політичних лідерів розвинених держав негайно вжити заходів, які б попередили глобальну катастрофу, пов`язану з гіпотетичною, легко прогнозованою катастрофою Росії.
Ми пропонуємо обговорити проблему стабілізації Росії на позачерговому засіданні Організації Об`єднаних Націй, Раді Європи.
Пропонуємо створити в ООН із найбільш авторитетних і компетентних світових і європейських політиків і фахівців уряд Росії, який би запобіг катастрофі на одній шостій суші світу.
У своїх порадах ми керуємося лише міжнародним правом і загальнолюдськими гуманітарними принципами взаємин держав і народів і дуже просимо не чинити перешкод роботі світового уряду, який покликаний зберегти російську державність, культуру і російський народ.
... Від себе додам, що на відміну від Глєба Павловського, ми в Україні дуже зацікавлені в тому, щоб проект Росія не тільки існував, але й процвітав. Запевняємо, що «проект Україна» жодною мірою не направлений проти РФ і – керуючись методологією провокатора Михайла Леонтьєва: ми (Україна) не заточені на те, щоб Росію розрізати на шматки і роздати її світовим капіталістичним акулам.
Віктор Тимошенко, прихильник Львівської філософської школи
Від "Аратти": Ми свідомо змінили написання назви "дєтіща" Глєйби Павловського на «РуССкий журнал», щоб продемонструвати справжню його суть. Що, власне, відповідає й синтаксису його інтернет-адреси: ru
ss.ru
Актуально
22256 переглядів
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
