Актуально
22680 переглядів
|
Сабіне Лойтгойзер-Шнарренберґер |
Deutsche Welle: Пані федеральний міністр юстиції, Україна 16-го вересня згадує про убивство критичного журналіста Георгія Гонгадзе рівно 10 років тому. Ви добре знаєте цю справу як колишня доповідач Парламентської асамблеї Ради Європи. В одному інтерв’ю Ви сказали, що справу Гонгадзе буде завершено тоді, коли стане відоме прізвище замовника. Два дні тому Україна дізналася про це прізвище. Убивство Гонгадзе нібито замовив нині покійний екс-міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Чи це означає, що справу Гонгадзе розкрито?
Лойтгойзер-Шнарренберґер: У мене є великі сумніви. Я знаю, за яких не зовсім з’ясованих обставин пан Кравченко помер насильницькою смертю (за офіційною версією він застрелився – ред.). І що генерал Олексій Пукач (підозрюваний у безпосередньому вбивстві Гонгадзе – ред.) завжди говорив, що він діяв на замовлення міністра внутрішніх справ. Але розслідування мало дати відповідь на питання, чи міністр був один причетний до цієї справи, чи були інші замовники, які діяли в тіні. Тому я не бачу якоїсь справжньої новини по суті питання. Це було відомо раніше.
– Тобто Ви б не радили Раді Європи припинити моніторинг у справі Гонгадзе?
– Я раджу Раді Європи, наскільки я можу це робити, скористатися справою Гонгадзе як приводом на тлі ще одного зникнення журналіста в Україні в серпні, дуже уважно стежити за подіями в Україні. Я думаю, що зараз, коли до 10-ї річниці смерті Гонгадзе намагаються остаточно закрити цю справу, варто продовжувати стежити за можливими іншими відповідальними політиками того часу. Я думаю, це дуже важливо. Справа Гонгадзе була лише одним епізодом, Рада Європи займалася багатьма іншими справами, в тому числі нападами на регіональних депутатів та іншими випадками. Це треба не забувати і стежити за подіями.
– Критики закидають українським органам гальмування розслідування вбивства Гонгадзе. Яке у Вас склалося враження – це справді так?
– Під час мого перебування в Україні й багатьох розмов у мене склалося враження, що на початку справи, коли Гонгадзе було викрадено, а потім були знайдені рештки тіла, не все було зроблено для того, щоб надійно зберігати ці знайдені частини тіла… Розслідування відбувалося дуже повільно. Пан Пукач зміг спочатку втекти, а потім, значно пізніше, він був затриманий. Були періоди, коли складалося враження, що не все робиться для якомога швидшого розслідування.
– І все ж усіх підозрюваних у вбивстві затримано. Троє з них уже засуджені, четвертий – Пукач, який нібито безпосередньо вбивав Гонгадзе, чекає початку суду над ним. Чи це не є успіхом?
– Це успіх, я про це сказала, коли трьох виконавців злочину було засуджено. Звичайно, я на це звернула увагу. Те ж саме стосується і затримки Пукача. Але проти померлого (Кравченка – ред.), я думаю, справу не порушуватимуть.
– Президент України Віктор Янукович каже, що дуже зацікавлений у остаточному розслідування справи Гонгадзе. Чи Ви йому вірите?
– Це добре, що він так каже, але треба довести, що для цього справді все робиться. Особливо це стосується одного елементу розслідування - записів (у кабінеті президента Леоніда Кучми, на яких нібито президент критично відгукується про Гонгадзе – ред.), про які роками велися суперечки і були численні спроби провести їхню незалежну експертизу і долучити їх до розслідування. Я сама намагалася сприяти цьому шляхом активного посередництва. Тоді це не увінчалося успіхом. Отже, треба прибрати всі перепони. Якщо сьогодні зникають журналісти, треба, щоб за повною підтримки держави все було зроблено для розслідування. Я думаю, це дуже важливо для довіри українців до державних органів.
– Ви згадали про записи, що нібито таємно велися в кабінеті тодішнього Президента Кучми. В Києві виходять із того, що ці записи не будуть використані як докази на суді. Як це розцінювати?
– Це багаторічна юридична суперечка. Ішлося про те, наскільки ці записи справжні. Були різні експертизи, існують копії цих записів, які тоді зробив колишній охоронець Кучми. Звичайно, є потужні спроби не допустити появи цих записів серед доказів на суді, хоча той, хто їх робив, був би не проти. Я думаю, було б добре, щоб проблему правових застережень проти використання записів у кабінеті Президента було вирішено, і щоб ці записи були враховані.
– Наскільки важлива справа Гонгадзе для Заходу сьогодні – через 10 років після вбивства журналіста?
Я думаю, що цей випадок не слід забувати. Свого часу він дуже сильно сколихнув і схвилював, у тому числі через брутальні обставини. Адже було знайдено частини тіла без голови. Гіршого й зневажливішого ставлення до людини не може й бути. Тому цей випадок і викликав тоді політичні заворушення. Тоді говорили, що це лакмусовий тест, багато політичних партій в Україні переймалися цією справою. Якщо згадати всі ці слідчі комісії, то ця справа не втратила свого значення і зараз. Це був символ тодішнього часу, але й початку нового етапу в Україні.
– Українське керівництво сподівається, що після того, як буде названо замовника убивства, відносини України з Заходом покращаться. Чи ці сподівання виправдані?
– Відносини з Заходом складаються з багатьох компонентів. Наприклад, проведення реформ в Україні у галузі юстиції, боротьби з корупцією, незалежності прокуратури. Це завжди було значною частиною доповідей моніторингового комітету ПАРЄ, які я сама складала. Я думаю, що вирішальну роль відіграватиме, чи справді буде проведено правові реформи з метою посилення правової держави… Тому я думаю, що треба розглядати це у великому контексті. Є бажання підтримати Україну, але її керівництво має проявити політичну волю й робити конкретні кроки.
- Пані федеральний міністр юстиції, дякуємо за інтерв’ю.
Публiкацiї за темою «Світ про Україну»:
