Актуально
52661 перегляд
|
Бідзіна (Борис) Іванішвілі - грузинський «Льоня Космос» |
Грузинський народ сам віддав перемогу опозиції і зробив те, що не встиг зробити Путін.
Грузія знову дала Росії урок і відповіла, цілком вичерпно, на питання: чи сумісні в бідній країні демократія і загальне виборче право з радикальними реформами економіки і держави?
Дев’ять років тому назад, в 2003 році, в Тбілісі не було світла, тепла і світлофорів. Дев’ять років тому в Тбілісі не можна було знайти людину, у якої не пограбували б її саму, її машину, родича, друга або знайомого. Десять років тому в Сванетії поруч з крупною ЛЕП жила чудова сванська сім’я, яка, коли їй не вистачало грошей, просто піднімала автомат і починала стріляти по дротах, після чого президент Шеварднадзе видавав особливий указ про виділення грошей, з тим щоб така-то родина перестала стріляти по дротах. Десять років тому в Грузії було півдюжини силових відомств, включаючи абхазьку поліцію у вигнанні, і всі вони займалися тим, що викрадали людей та торгували наркотиками; а очільник МВС їздив в аеропорт проводжати злодія в законі.
Зараз рівень злочинності в Грузії найнижчий у світі. Зараз рівень довіри до поліції в Грузії - один з найвищих у світі. Зараз при відповіді на запитання: «Чи відчуваєте ви себе вночі в безпеці на вулиці?» - Грузія опинилася на першому місці в світі.
З жахливої мафіозної розваленої держави, де першими особами були злодії в законі та корумповані мільярдери, які заробили в Росії гроші тими способами, якими вони зароблялися в Росії на початку 90-х, де держава не працювала, а якщо працювала, то тільки для того, щоб її представник міг безкарно стріляти, вбивати і грабувати, - Грузія перетворилася на одну з кращих держав світу за ступенем прозорості державної інфраструктури.
І виявилося, що для грузинського виборця це нічого не значить. Більше половини - або, принаймні, близько половини грузинських виборців віддали голос опозиції, яка, не криючись, представляє все тих же злодіїв у законі (чого тільки варта одна зустріч пана Хаїндрави з десятком злодіїв в законі у Франції - біном Ньютона, що вони там обговорювали перед виборами), все тих же російсько-грузинських мільярдерів початку 90-х і всю ту ж бандитсько-чиновницьку знать часів Шеварднадзе, що згрупувалися навколо партії з разюче інфантильною назвою «Грузинська мрія».
«Мрія», розумієте? Грузинська мрія - лежати на дивані, і щоб тобі подарували пральну машину. А ще краще - квартиру. А ще краще - літак. Тільки це, звичайно, не грузинська мрія - це мрія люмпена.
Грузинський експеримент, за великим рахунком, закінчений. Не так уже й важливо, хто переможе на наступних - президентських - виборах. Якщо переможе правляча партія, то, щоб зберегти владу, вона піде на соціальні поступки, розтрачуючи невеликий грузинський бюджет не на створення прозорої державної інфраструктури, а на підгодівлю залежних від держави утриманців; якщо переможе Іванішвілі - буде те саме, тільки в кубі.
Чим більше грошей буде йти на прокорм утриманців - тим менше буде бажання виборця працювати. Чим більше виборець буде вважати, що йому винні, - тим більше буде чиновників, які розподіляють це належне. Чим більше буде чиновників, які розподіляють належне, - тим більше буде корупції. Чим більше буде корупції - тим ширше буде клієнтський прошарок людей, залежних від чиновників.
Ось існування цього клієнтського шару і є ключовою проблемою, яка погубила реформи і в єльцинській Росії, і у вільній Грузії.
У реформі, як на війні, - всі кроки дуже прості, але кожен простий крок дуже важкий. Грузинське суспільство в цілому виграло від реформ Саакашвілі, але наймогутніші його класи і найбагатші групи інтересів (злодії в законі, корумповані чиновники, тбіліська інтелігенція) - програли. Прозорість держави і рівність правил гри не дозволили Саакашвілі створити навколо себе групу клієнтів, які йому зобов’язані всім (як тонтон-макути зобов’язані були Дювальє або російські силовики - Путіну) і які будуть викручуватися, брехати, чинити насильство, промивати мізки - робити все що завгодно, лише б довести, що ось саме цей вождь і ця партія - найчудовіші з вождів.
Саме тому, що держава була прозорою, Саакашвілі був змушений позбавлятися - і від колишніх соратників, які розглядали державу як спосіб набити кишеню - і ці соратники переходили до лав опозиції і починали нести чорт знає що; саме тому, що держава було прозорою, Саакашвілі посварився з Кремлем, який сприймав державу як спосіб набити собі кишеню, а Грузію - як бунтівну вотчину. Як там сказав Путін при першій зустрічі з Саакашвілі? «У вас відмінний міністр держбезпеки, Хабурдзанія. Не звільняйте його». Хабурдзанія був, зрозуміло, звільнений. Не в піку Путіну. А тому, що в прозорій державі на чолі держбезпеки не може перебувати злодій та іноземний агент.
Можна зробити за вісім років прозорою державу - але не можна за вісім років зробити притямною юрбу, яка хоче вождя.
Грузинський виборець зробив те, що не зміг зробити Путін: знищив майбутнє Грузії. Загальне виборче право і радикальні реформи економіки і держави в бідній країні несумісні. Або сумісні погано. [...]
Публiкацiї за темою «Цивілізаційні процеси»:
