Актуально
55479 переглядів
|
Перше число видання «Український Тиждень» вийшло з красномовною обкладинкою... |
Панове — Андрій Іллєнко, Микола Томенко, Володимир Яворівський, Олександр Доній, Богдан Бенюк, Олег Тягнибок, Петро Порошенко, Олександр Бригинець, Андрій Парубій, Мирослав Попович. Виходячи з контенту в ефірі українських телеканалів, можна зробити висновки, що український ефір існує тільки для розповсюдження іноземних телепрограм і фільмів.
Власники утримують телеканали лиш тому, щоби вони не перейшли до рук інших. Їм досить логотипу в куті екрану і новин. Якщо в Україні зрідка щось і робиться, то під російську кальку і за російські гроші або, у кращому випадку, з розрахунку на російськомовний телеринок. Це теж правда.
Чи можна реанімувати діючі українські телеканали? Напевно, що ні. І не треба цього робити, бо за останні 10-15 років туди набрали людей з відверто антиукраїнським світоглядом, які демонстративно хизуються своєю антиукраїнськістю. Наприклад, чимало телеведучих з так званих "провідних українських каналів" у соцмережах хизуються незнанням української мови, не сприймають України, як держави, матюкають патріотично налаштованих дописувачі. Все це робиться системетаично і послідовно. Бо все, що пов’язане з Україною, україно- чи російськомовне, для них є чужим…
Якщо такому контингентові долучити щось проукраїнське, то вони підступно творитимуть хитрі підлості…
Нове українське телебачення має розпочатися з нових, незаангажованих людей, як це у свій час зробив Олександр Роднянський. В ту пору телеканал «1+1» став флагманом розвитку українських телемедій, взірцем для наступних телепроектів.
Теперішні «телемонстри» часто створювалися не професіоналами, а будь-ким, хто мав можливість створити собі таку забавку або потрапити туди на роботу. Там ведуться війни за будь-що, але тільки не в площині творчого розвитку і пошуку креативу. Такі професії, як режисер, сценарист, оператор, журналіст, тощо, які є визначальними для будь-якого телеканалу в світі, в Україні стали другорядними, майже непотрібними. Щоби не платити професіоналам, на такі посади набирають молодих людей, і вони виконують свої обов’язки формально. Насправді, псевдотворчим процесом керують зовсім інші. Бо домінують генеральні директори і продюсери, часто без профільної освіти і без поняття про те, чим керують. Головний їх аргумент — “я вже давно тут працюю”, головний стимул — переконати власника каналу виділити на створення телеформату якомога більшу суму.
До теми:
