Кожен водій знає, що, окрім правил дорожнього руху, схвалених, підписаних і обов’язкових до виконання, існує ще одне фундаментальне правило, яке не входить до офіційних ПДР, але дуже рекомендується для виконання. Це правило - «Три Д». Тобто Дай Дурню Дорогу.Також є попередження, яке слід було б вигравіювати на кожному лобовому склі автомобіля, щоб водії про нього не забували: «Обережно, лосі!».
На жаль, знання правила «Три Д», а також прийняття до відома попередження про лосів не надто допомагає водіям позбутися від першого і другого. Дурні й лосі буквально заповнюють наші дороги. Тому дуже важливо навчитися їх розпізнавати по найпершим ознаками, не чекаючи, поки вони зроблять щось таке, що дозволить їх з упевненістю віднести до вищевказаних категорій.
Біда в тому, що це «щось» зазвичай називається «дорожньо-транспортна пригода». А ось саме її й слід уникати всіма можливими силами.
Отже,
дурні на дорозі.
Чим вони відрізняються від звичайних водіїв? Основна відмінність дурня на дорозі у тому, що він вважає себе найголовнішим. Не просто ще одним учасником дорожнього руху, але - королем дороги. Правила дорожнього руху написані для кого завгодно, тільки не для нього. Недарма ж кажуть, що дурням закон не писаний. І поводиться такий дурень відповідно.
Тобто, якщо ви побачили, що якийсь автомобіль занадто часто перешиковується зі смуги в смугу, то це цілком може бути дурень. Ознака не стовідсоткова, так як в деяких випадках навіть часті перешикування виправдані, тому слід поспостерігати: якщо в результаті зміни рядності практично немає виграшу, то ви спостерігаєте за дурнем.
А вже якщо при зміні смугу підрізаються інші автомобілі, якщо кермування йде, що називається, на межі фолу - в повній впевненості, що інший учасник дорожнього руху встигне пригальмувати або перешикуватися - то перед вами або ас водіння, який вміє передбачати дії інших водіїв, оцінюючи їх за кольором автомобіля або вихлопу, або дурень. Скоріше - останнє.
Прикро, але дурні на дорозі трапляються куди частіше, ніж аси. Також дурні вважають необов’язковим вмикати покажчик повороту. Причому це стосується не тільки перестроювання, але і власне повороту праворуч або ліворуч. Наприклад, дурень впевнений, що якщо він знаходиться в крайній лівій або крайній правій смузі, то цього достатньо, щоб всі знали - він збирається повертати. При цьому його абсолютно не хвилює, що з цих смуг можливий рух у двох напрямках (прямо і праворуч, прямо і ліворуч), що водії, які збираються їхати прямо, орієнтуються саме за вказівниками повороту - якщо автомобіль, що їде попереду сигналить поворот, то ті, хто збирається їхати прямо, починають перешиковуватися, якщо ж сигналу немає, то спокійно залишаються в своїй смузі.
Але, як вже було сказано, дурня найменше хвилює зручність інших людей. Особливо красивий старт дурня від світлофора. Не встигає перемкнутися червоне світло на зелене, як уже лунає вереск шин, а часом звуковий ефект супроводжується і чарівним димком - і дурень несеться стрімголов до наступного світлофора (зазвичай палаючого червоним світлом).
Ще одна безпомилкова ознака, за якою можна розпізнати дурня на дорозі - невмотивована агресія по відношенню до інших водіїв. Подібна агресія включає в себе подачу звукового сигналу без необхідності (дурневі може здатися, що інші учасники дорожнього руху не надто поспішають стартувати від світлофора), а також відповідна жестикуляція і те, що називають образою словом.
Дурні бувають не лише агресивні. Існує різновид щодо мирних дурнів - водіїв, які не надто впевнені у своїх водійських якостях, погано відчувають автомобіль, не відчувають габаритів і так далі. Ці не жестикулюють, але з тим же успіхом, що й агресори, можуть створювати аварійнонебезпечні ситуації. Вони відрізняються невпевненою манерою їзди, покажчики повороту вмикаають або занадто рано, або занадто пізно, часто перешиковуються зі смуги в смугу, залишаючи за собою занадто великий або занадто маленький габарит (вони не особливо впевнені в тому, яка саме відстань при обгоні буде безпечною). Загалом, метушаться на дорозі приблизно так само, як довгохвоста кішка в кімнаті з кріслами-гойдалками. Від світлофора такі водії стартують зазвичай з солідним запізненням, і мати їх в якості автомобіля, що їде попереду, - чисте покарання.
До того ж ніколи немає впевненості, що, зупинившись на червоний сигнал світлофора, такий дурень буде продовжувати стояти струнко до зміни сигналу. Він може подумати, що заїхав на «зебру», і здати назад, щоб стати «за правилами». Зазвичай подібне закінчується як мінімум підім’ятими бампером (дурень може думати тільки одну думку за один раз, і, з’їжджаючи з пішохідного переходу, не думає, що позаду стоїть інший автомобіль, якому нікуди подітися!).
Якщо вам на дорозі трапився дурень, то необхідно відразу починати дотримуватися правила «Три Д». Тобто дати дурневі дорогу тим чи іншим чином: відстати або обігнати його. Відстати простіше, так як багато дурнів обожнюють влаштовувати дорожні гонки, і спроба обгону може призвести до створення аварійно небезпечних ситуації.
Оптимально - пропустити дурня вперед і спокійно їхати у своїх справах. Обганяти можна тільки мирних дурнів, тих, що не впевнені в собі, - вони не влаштовують перегонів, а навпаки, навіть щасливі, коли їх обганяють, - не доводиться думати, як же дати дорогу, зберігши при цьому власну мінімальну швидкість.
Лосі на дорозі являють собою небезпеку чи не більшу, ніж дурні.
Хоча б тому, що дурні захищені корпусом автомобіля, а от лосі бігають самі по собі, без усілякого захисту, і в разі ДТП страждають найсильніше.
Лось неадекватно сприймає дорожню обстановку і може кинутися з тротуару на проїжджу частину в будь-який момент. Лосі не читають правила дорожнього руху і тому не знають, що трамвай обходять спереду, а тролейбус і автобус - ззаду. Вони обходять так, як їм уявляється зручним, тому лось може виринути з-під тролейбуса чи автобуса в найнесподіваніший момент - від водія потрібна особлива пильність поблизу зупинок громадського транспорту.
Пішохідні переходи - справжня лосина вотчина. Так, ніхто не сперечається, що на «зебрі» пішохід має перевагу, що водії зобов’язані його пропустити. Але лось - пішохід незвичайний. Він може спокійно стояти на узбіччі, роблячи вигляд, що пішохідний перехід його абсолютно не цікавить, а коли автомобіль під’їде до «зебри» на відстань, що утрудняє гальмування (особливо взимку), лось негайно кидається на перехід. Та ще й в повній впевненості не тільки у своїй правоті, а й у своїй безпеці.
Поблизу від пішохідних переходів слід враховувати ймовірність появи лосів, і скидати швидкість краще починати заздалегідь. А то мало що ...вискочить.
Але пішохідний перехід - далеко не єдине місце, де можна зустріти лосине стадо. На переходах, регульованих світлофорами, ці тварини водяться практично в необмеженій кількості. При цьому вони схильні не звертати уваги на колір сигналу світлофора. Зміна зеленого сигналу на червоний ні про що не говорить лосям. Вони страждають оригінальною формою порушення кольоросприйняття. Тому не варто надто жваво стартувати від світлофора - на проїжджій частині можуть виявитися неквапливі лосі.
|
Спробуйте кваліфікувати обидві сторони ДТП... Недосвідчений водій на швидкості 150 км/год на Броварському проспекті в Києві розірвав пішохода, який знаходився в забороненому місці на проїжджій частині... 14 червня 2013 року. |
Від «Аратти». Про ту частину ПДР, яка вимагає від пішоходів у темну пору доби виділити себе світлоповертальними елементами (флікерами), не здогадується більшість законослухняних пішоходів, не кажучи про лосів.
4.4. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
То ж пам’ятайте себе - побачивши непозначеного пішохода у світлі фар, водій рідко встигає загальмувати перед пішоходом, а не на ньому... І це на дозволеній швидкості 60 км/год!!!
При швидкості 60 км/год. на дорозі з сухим покриттям гальмівний шлях автомобіля у середньому складає 40 м, з мокрим - 52 м, то на обмерзлій дорозі – 86 м. Але це з моменту роботи гальм. Додайте ще секунду на реакцію водія, який помітив пішохода і натиснув на гальма. За цей час відстань між авто і пішоходом скоротиться ще на десяток метрів.
При їзді з ближнім світлом відстань, при якій можна помітити пішохода 25—30 метрів, а якщо у людини є флікер, то вона збільшується до 130—140 метрів. А водій, що їде в машині з увімкненим дальнім світлом, може побачити флікер з відстані 400 метрів, а без нього - лише 100!
Водії! Будьте пильні! Поступайтеся дорогою дурням і лосям! І нехай ваш автомобіль не знає аварій, поломок і стертої гуми. Хай вам щастить на дорогах!
Актуально
91004 перегляди
Публiкацiї за темою «Власна безпека»:
