2 квітня 2025, середа

Головна

Новини

Публікації

Згадай себе!

Книги

Соціоніка

Оберіть рубрику:
Тест »
Статті »
Книга »

Медіа-банк

Генератор QR-кодів

Актуально

Українські мультфільми

Хто ти?

Чи знаєте Ви, що:

- в Україні знаходиться унікальний міст, що пролягає між правим берегом однієї річки. Не вірите? Можете переконатися на власні очі, якщо відвідаєте Кам’янець-Подільську фортецю, що на Хмельниччині. Стара фортеця розташована на скелястому острові, охопленому петлею каньйону річки Смотрич. Таким чином, міст, що веде до фортеці, пролягає між двома точками правого берегу однієї річки. Крім того, ми не знайшли більше прикладів у світі, коли б міст тримався без усіляких підпор, а спирався б тільки на скелі. За однією з гіпотез, цей міст було зведено римлянами ще у II столітті під час походу Траянового війська на Дакію. Нині Кам’янецька фортифікація включена до переліку ЮНЕСКО

Курс валюти:

Погода в Україні:

Наш банер

Статті, публікації, лекції

Шматочки Душі (епізод для кіносценарію)

Україна - це Я! 47289 переглядів

Опубліковано - 31.07.2014 | Всі публікації | Версія для друку

Юрій Фоменко, «Земля Мамаїв»

Під однією з яблунь саду, за столом, вели бесіду дві людини. Одна людина літнього віку, а друга майже ніякого віку, одним словом на початку віку. У бесіді переплітались теми садівництва та філософії, так як ці дві теми окремо, як не розділяй, жити не можуть...

...І вже та бесіда, серед обтяжених гілок груш і яблунь врожаєм, велась з годину. Людина, віку ще ніякого, щось розуміла, а щось вдавала, що розуміє. А людина літнього віку говорила повільно і розважливо, в надії передати набуте і нажите.

- Душа для того дана, щоб її віддавати. Будуєш дім, вирощуєш пшеницю, вчиш дітей, конструюєш механізм чи виготовляєш деталь до нього, то ти відриваєш від своєї Душі частинку і передаєш її жити в добрій справі. От ти, Юрко, посадив грушу і частинку душі віддав їй. Вона росте, родить. І частинку Душі своєї і твоєї віддає людям - плодами, затишком, красою. Твоя душа іде через добре діло до інших людей.

- Так душа може скінчитись? (із посмішкою)

- Ні. Вона не скінчиться. Бо та груша посаджена віддасть натомість свою частинку душі тобі. Збагачення Душі відбувається. Ти і там і тут, і в тобі Світ живе.

- А коли людина не віддає частинки своєї Душі?

- Тоді Душа її не знаходить притулку і блукає світом.

- Як привид?

- Як привид. Вона злість і заздрість родить, бо ні в чому хорошому її немає.

- Ви, Карповичу, закінчили лісову школу, а як філософ говорите розумні речі.

- Тобі треба Явтуховича послухати. Він знатний мислитель.

Іларіонович дістає з-під скатертини на столі лист. Розгортає його, одягає окуляри.

- От послухай, що мені в останньому листі Карпович написав. У нього закладений дослід на винограднику не вийшов ,так він у філософію перевів це питання. Де ж це місто в листі? Знайшов, слухай : “ … на старість років дійшов до виснову, що чужий розум - не свій. Скільки його не позичай, а він заточений під інших. Так що, Іларіоновичу, свій розум треба заточувати об чужий….”

Під однією з яблунь саду, за столом, вели бесіду дві людини. Одна людина літнього віку, а друга майже ніякого віку, одним словом на початку віку.

(Описана подія мала місце в житті і відбулася на станції Пантаївка, де і жив Донченко Іларіон Карпович, товариш його Кузнєцов Леонід Явтухович мешкав в селі Веселий Кут сусіднього району. Освіту вони мали вищу філософську, закінчили В Чорному лісі лісову школу за фахом бухгалтер-лаборант. Ну а людина ніякого віку то я.)