Актуально
64465 переглядів
 |
Навіяло враженнями знайомого від "фешенвіку", що минулих вихідних відбувся у Львові.
Так ось, оцей львівський "фешн" один молодий колєґа охарактеризував одним словом - "звіринець". Звіринець у заповіднику рагулів.
Рагуль не образа - це явище. І далеко не галицьке, хоча тут найбільше відоме саме під такою назвою. Дехто хибно ототожнює рагуля з мешканцем села, який надто хоче видавати себе за міщанина. Це далеко не так. Причина глибше, а історія давня.
До прикладу, за перших совітів, дружини офіцерів радянської армії, які заявилися у Львівську оперу в пеньюарах польських пань, котрі надто поспішно втікали від "асвабадітєлєй", та ті ж пані, розьцяцьковані як пави на прийомі в якихось графів конєцпольських - явище одного порядку.
Коли совіти укріпилася у власті, їм потрібні були мєстні, для антаружу. Рагулі тут як тут. Моє покоління - згадайте своїх комсоргів в інститутах та на підприємствах. В комсомол всі вступали, а ось вожаками на ідеологічному фронті ставали лише кращі. З Рагулів.
Про культурно-чиновницьку інтєліґєнцію часів розвинутого соціалізму просто промовчу - бракує слів...
Рагулізм явище абсолютно протиприродне. Пляж для правдивого Рагуля - це просто жах. Рятують золоті ланци, брендові плавки та окуляри. Зате рагуляче стадо кінчає від усіляких модних двіжух у закритих приміщеннях, на яких воно може продемонструвати свій статус та статки.
Витоки рагулізму сягають середньовіччя.
"Одіяння дам і кавалерів дивовижно подібні! Тільки дамський костюм красивими складками спадає до самої підлоги, а чоловічий - значно коротший; тільки дамські рукави незвично широкі, і нижні кінці їх дуже довгі, а чоловічі щільно охоплюють руку та доходять до кисті.
Різнокольоровий шовк, хутро, галуни та дорогоцінне каміння - у тих та інших.
Особливо багаті пояси. У дам їх кінці звисають до самого низу і щедро розцяцьковані топазами, агатами та іншими камінчиками...
У багатьох із присутніх, особливо дам, голови прикрашені золотими обручами, на яких сяє дорогоцінне каміння. Блиск золота, срібла та дорогоцінних каменів, приємне співвідношення кольорових матерій, серед яких домінують синій та червоний кольори різноманітних відтінків, незвично пожвавлюють дійство, що розгортається перед нашими очима." - так описував ще в позаминулому столітті середньовічні бали один придворний московського царя (Константин Алексеевич Иванов. «Средневековые замок, город, деревня и их обитатели»).
Публiкацiї за темою «Духовність»:
