Актуально
74725 переглядів
 |
...За вікном рання осінь. Точно така як рік тому, перед відправкою на фронт. Навіть ті ж чоловіки біля сусіднього під’їзду грають в доміно. Ті самі і з тими ж думками. Рік тому вони чекали Росію, рахуючи свої пенсії в рублях. І нині чекають в надії не стільки вже на пенсії, як на покарання неслухняних. От тільки стук кісточок раніше був просто звук. Тепер він здається гучніший, зліший і в унісон йому чую відлуння вибухів і розривів.
Нині багато хто запитує - що таке війна. Довго думав як пояснити. Можливо, - це гра в шахи. Пару чоловік в ній грає повну партію, багато хто зайшов на одну чи декілька комбінацій, ще більше на один хід. Хтось навіть фігурами грає в шашки і “чапаєва”. Над шаховою дошкою величезна кількість рук. Навколо багато порадників маючих зиск і тих котрі зиску з порад не мають. І цими фігурами, гравцями, порадниками хтось ще грає в покер. Самі ж фігури - розмінна монета. У новій партії будуть нові фігури.
Ці люди за столиком перестали жити по Божим законам, вони стали прикриватись ними. Виправдовувати свої бажання та діяння. Ці люди за столиком перестали жити по людським законам. Не задумуються, що виганяють з країни внуків, котрі повинні утримувати їх в старості. Ерудити і бібліофіли радянських часів не розуміють, що з тих часів вони несуть гірше, а не краще. І що нове покоління, котре писало листи на фронт, замете їх думки як двірник осіннє листя.
Під ще зеленими кронами перший жовтий лист. Осінь в нашому дворі. Двірник навколо столика з гравцями пише мітлою рядки своїх думок. Пише, змітаючи звуки кісточок у небуття.
Публiкацiї за темою «Україна - це Я!»:
