X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

29 липня 2021, четвер

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Україна і приречена Росія. Путін із року в рік говорить одне і те саме

Політика 10396 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 26.12.2019 | Всі публікації | Версія для друку

Під час акції «Нічна варта на Банковій» біля Офісу президента з вимогою не поступатися національними інтересами України на «нормандській зустрічі» в Парижі. Київ, 8 грудня 2019 року
Під час акції «Нічна варта на Банковій» біля Офісу президента з вимогою не поступатися національними інтересами України на «нормандській зустрічі» в Парижі. Київ, 8 грудня 2019 року
Російська забетонована стабільність ‒ це саме те, що має балансувати український хаос. Будь-які риторичні кремлівські ляпаси ‒ на зразок заяв про штучність української ідентичності ‒ мають виконувати роль ліків.

Ця музика буде вічною

У мене дежавю. Це все вже було. У 2017-му Володимир Путін говорив про те, що передача Україні контролю над кордоном «спровокує різанину на Донбасі». Сьогодні він говорить про те саме і згадує Сребреніцу.

Раніше він говорив про те, що розвал Союзу був розвалом Росії ‒ і скаржився на втрату країною територій і людей. Цього року ‒ твердив про те, що Причорномор’я та схід України ‒ це споконвічно російські території.

У березні 2018 року дорікав Леніну за створення національних республік у складі імперії ‒ і робив це саме у грудні 2019 року.

Російський керівник не змінюється. Його позиція незмінна, його погляди забетоновані. Навколишні країни можуть зачаровуватися та розчаровуватися у своїх політиках. Можуть давати їм мандат і можуть його забирати. Але Росія приречена залишатися все тією ж країною, погляди якої визначаються світоглядом радянського підполковника. Який не буде змінюватися ‒ через вік та інерцію.

Будь-який політик завжди скутий межами своєї каденції. Його вікна можливостей невеликі ‒ вони залежать від настрою виборців. А російський президент не залежить ні від кого, окрім своїх помилок ‒ і вільний наполягати на них, скільки йому заманеться. Його політичне довголіття залежить лише від довголіття реального ‒ і тому він може продовжувати сидіти на березі в очікуванні відповідних умов.

Або ж ці умови спробувати створити.

Власне, він і створює. І спостерігає попутно за тим, як у таборі його ціннісних опонентів назріває розкол і хаос. Як втомлені від протистояння лідери інших країн намагаються оголосити Європою простір від Лісабона до Владивостока. Або як вони намагаються налагодити простір торгівлі ‒ переконуючи себе в тому, що раз торгівля ‒ форма комунікації, то нехай краще така, ніж ніяка. І чекає того моменту, коли вони будуть готові повернути йому всі права на «споконвічні території», які через брак мислення та недогляд втекли з імперії тридцять років тому.

Ми можемо тішити себе будь-якими ілюзіями. Вірити в те, що нам під силу самим переписати Мінські угоди. Сподіватися на те, що переговори про кордон увінчаються успіхом. Запевняти себе в тому, що головне завдання ‒ знайти в бюлетені правильного переговірника. Але всі ці ілюзії ‒ вони лише від нездатності зрозуміти головне. Дипломатична війна виграється в той момент, коли виграна фронтова. В іншому випадку потрібно лише готуватися до оборони.

Російська забетонована стабільність ‒ це саме те, що має балансувати український хаос. Будь-які риторичні кремлівські ляпаси ‒ на зразок заяв про штучність української ідентичності ‒ мають виконувати роль ліків. Які мають виліковувати від невиправданої миролюбності. Проблема не в тому, хто саме займає президентське крісло в Києві.

Проблема в тому, хто займає його в Москві.

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Політика»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Є речі, котрі неможливо пояснити. Є голос, що керує нами...”
Микола Гоголь

 
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2021.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.