Актуально
2664 перегляди
 |
Литовська влада називає їх "знаряддям гібридної агресії" і робить усе, щоб показати Лукашенку, світу і контрабандистам, що Литва - найгірше місце для в’їзду в ЄС.
"Подивіться на нього. Він же не тварина, він людина. У нього немає ані душу, ані питної води, - Ваїл показує на свого брата з іншого боку паркану з залізного дроту, обтягнутого білим поліетиленом. Він живе у старій сільській школі в селищі Веребяй Алітуського району на півдні Литви. - Він прийшов до Литви без рушниці або ножа. Він просто хоче працювати, жити, будувати майбутнє. Він не може зробити це в Іраку".
"Це моє право - приїхати в ЄС"
Брат Ваїла - один з майже трьох тисяч мігрантів, які перетнули кордон між Білоруссю та Литвою за останні два місяці. Щодня литовська влада затримує від 20 до 150 нелегалів з Близького Сходу й Африки. Майже всі вони згодом подаються на статус біженця.
Ваїл каже, що його сім’я не може залишатися в Іраку, тому що вони суніти і бояться за своє життя через протистояння з шиїтами. Сам Ваїл живе на півночі Італії вже п’ять років. Шість років тому він виїхав з Багдада до Туреччини, потім перетнув Сербію, Угорщину, Австрію, Німеччину, дістався до Фінляндії, а звідти - до Італії, де в результаті отримав статус біженця.
"В Італії все було не так [як у Литві]. Ми жили по чотири людини в кімнаті, у нас була їжа, нам давали по 75 євро на місяць, ми могли ходити в школу, у нас був квиток на громадський транспорт, - згадує Ваїл. - Зараз у мене два ресторани в Італії, машина, будинок, все є. Якщо хочеш будувати майбутнє, ти можеш це зробити. Якщо хочеш тільки спати, їсти і ходити в туалет - то це теж можна. Але я працюю щодня, у мене три роботи".
І Ваїл, і його брат, і більшість мігрантів, з якими говорила ВВС, думали, що в Литві на них чекає приблизно те ж, що чекало на Ваїла в Італії. Вони були впевнені, що, перейшовши кордон Євросоюзу, отримають повну свободу пересування і документи, а потім почнуть будувати життя в будь-якій країні, "де поважають права людини і не вбивають людей". Жоден громадянин Іраку не розуміє, чому він в результаті виявився за парканом.
"Я думаю, це [перетин кордону з Литвою] було легально. Напевно, нас затримали, бо ми тут чужі", - міркує один з мігрантів з Іраку, розміщений в сільській школі в селищі Веребяй.
"Адже це ж мої права людини - приїхати в ЄС", - говорить інший, розміщений в наметовому містечку поряд з прикордонною заставою в литовському місті Друскінінкай.
Ті з мігрантів, з ким вдається поспілкуватися, розповідають, що ані литовська влада, ані правозахисники не можуть пояснити людям, що з ними відбувається і що конкретно вони порушили. А це загострює ситуацію.
"Їм треба розуміти: якщо ізолюють, то на скільки? Якщо влада розглядає їхнє прохання про статус біженця, то яка процедура? Якщо [щодо їхньої заяви буде] негативне рішення, то що далі? Якщо люди не поінформовані, серед них росте роздратування, а це в підсумку може створити ризики заворушень", - говорить ВВС голова литовського Червоного хреста Егле Самучовайте.
Заворушення спалахнули 23 червня в міграційному центрі в литовському місті Пабраде, коли одному з мешканців відмовили в наданні статусу біженця. Група з кількох десятків осіб спробувала прорватися через живий ланцюг охорони. Прикордонники кілька разів вистрілили гумовими кулями в повітря і застосували сльозогінний газ, на місце прибули спецпідрозділи поліції.
26 липня в селищі Веребяй мігранти організували протести і вимагали випустити їх. На місце прибули співробітники Служби громадської безпеки Литви, 16 осіб затримали і відправили на допит. Того ж дня вже місцеві жителі селища Руднінкай перекрили дорогу до військового полігону, де влада збирається розбити наметове містечко для мігрантів. Поліція розганяла протестувальників силою, а голова МВС Литви Агне Білотайте назвала акцію "антидержавною діяльністю" і зажадала розслідування.
"Гібридна агресія"
За даними Європейської агенції з охорони кордонів Frontex, за останні десять років максимальна кількість нелегалів, які перетинають увесь східний кордон ЄС, не перевищувала 280 людей на місяць - найвищі показники припадали на 2015 рік, коли Європа прийняла понад мільйон біженців, переважно з Сирії та Іраку.
Що стосується Литви та Білорусі, то за весь попередній 2020 рік кордон перетнули 74 нелегальних мігранти. До середини липня 2021 року їхня кількість зросла до 2400 осіб. За оцінками заступника голови МВС Арнольдаса Абрамавічуса, за чинної динаміки до кінця року їхня кількість у Литві може досягти 15 тисяч.
За словами голови Литовського Червоного хреста Егле Самучовайте, в Литві бували сплески нелегальної міграції, коли за рік кордон переходили по 300-600 людей. А цього року за один день на кордоні можуть затримувати понад сто людей.
Зростання нелегальних перетинів кордону почалося у травні 2021 року - після інциденту з літаком Ryanair.
23 травня борт Афіни-Мінськ посадили в Мінську, журналіста Романа Протасевича і його подругу Софію Сапегу, які перебували на борту, затримали білоруські силовики. А 25 травня Олександр Лукашенко, виступаючи перед білоруськими депутатами, прокоментував інцидент і реакцію європейських країн: "Ми зупиняли наркотики і мігрантів - тепер будете самі їх їсти й ловити", - цитував слова Лукашенка Інтерфакс.
Через місяць почалися нові погрози. "Сьогодні вони [країни Заходу] завили. Ах, білоруси їх не захищають. У Литву, Латвію і в Польщу кинулися тисячі й тисячі нелегальних мігрантів. Вони вимагають від нас захистити їх від контрабанди, від наркотиків, - цитував Інтерфакс слова Лукашенка, сказані на церемонії, присвяченій 80-річчю початку Великої Вітчизняної війни. - Ви проти нас розв’язали гібридну війну і вимагаєте, щоб ми вас захищали, як і раніше?"
28 червня Білорусь офіційно оголосила про початок припинення дії договору про реадмісію з Євросоюзом. На практиці це означало, що білоруська влада відмовлялася від своїх зобов’язань щодо повернення громадян третіх країн, які нелегально перетнули кордон і яких затримали на території Євросоюзу.
"Я чесно сказав, що ми не будемо більше тримати тих, кого ви гнобили в Афганістані, Ірані, Іраку. У нас немає на це ані грошей, ані сил в результаті ваших санкцій", - говорив Лукашенко 2 липня. Того дня литовські прикордонники затримали 150 людей.
Офіційний Вільнюс називає дії Білорусі "актом гібридної агресії проти Литви та ЄС", а мігрантів - знаряддям цієї агресії.
Повний туристичний пакет
Заступник голови МВС Литви Арнольдас Абрамавічус розповів ВВС, що наразі литовська влада виявила три основні шляхи мігрантів до литовського кордону. Найпопулярніший - прямий рейс Багдад-Мінськ. Квиток можна придбати на сайті Iraqi Airways за 426 доларів з усіма податками. Польоти - чотири рази на тиждень: вівторок, середа, п’ятниця, неділя.
Іракська туристична агенція Jood Land пропонує семиденні туристичні пакети в Білорусь вартістю від 540 до 870 доларів. Групову візу можна купити заздалегідь за 75 доларів, індивідуальну - за 300 доларів, а можна придбати візу відразу в аеропорту Мінська за 20 доларів.
Частина мігрантів прилітає до Мінська з Туреччини. За словами міністра закордонних справ Литви Габріелюса Ландсбергіса, Литва вже почала переговори з турецькою владою, в розпорядженні якої мають бути щонайменше списки пасажирів відповідних рейсів.
Третя категорія мандрівників - іноземці, які проживали в Білорусі задовго до початку міграційної кризи на різних легальних підставах. "За один тиждень прийшли 500 осіб, переважно африканців. Деякі говорили, що вони робітники, інші назвалися студентами. Зрозуміло, що вони жили в самій Білорусі. Хтось просто вивіз їх на кордон і показав, куди йти", - розповідає Арнольдас Абрамавічус.
За його словами, мігранти, що вилітають з Іраку або Туреччини, крім самої "путівки" купують послуги контрабандистів, які супроводжують їх уже на території Білорусі. Неофіційно відомо, що повний "пакет" з перельотом, візою і "гідами" коштує від двох до 15 тисяч доларів.
А за словами міністра оборони Литви Арвідаса Анашаускаса, контрабандисти не тільки забезпечують дорогу до кордону, а й проводять інструктаж.
"Ми визначили як організаторів, так і виконавців. Ці люди, я б сказав, якось користуються прихильністю [білоруської] влади, кордони відкривають з дуже докладними інструкціями. Мігранти самі кажуть, що люди в камуфляжі дають їм інструкції: як знищувати документи, як проводять опитування, які відповіді давати", - розповідав міністр оборони Литви в інтерв’ю Литовському громадському мовнику.
"Сам прийшов. За GPS"
Жоден з мігрантів, з якими розмовляла ВВС, не пам’ятає, щоб він комусь платив за якусь допомогу. "Я йшов усю дорогу з Іраку пішки за GPS. Нікому не платив, в Іраку ми бідні, у нас немає грошей", - говорить мігрант з табору в селищі Веребяй.
Брат Ваїла теж говорить, що довелося викликати таксі з Мінська до білоруського міста Ліда, а до самого Мінська, за його словами, йшов пішки. Якщо подивитися на карту, то виходить, що піша прогулянка з Багдада до Мінська займе щонайменше 25 днів і проходитиме або через Грузію, Росію і Україну, або через Туреччину, Болгарію і Румунію. При цьому в першому випадку найкоротший маршрут GPS вибудовує через Крим або самопроголошену ДНР і українську лінію розмежування - обидва варіанти на практиці вкрай малоймовірні. У другому випадку не зовсім зрозуміло, навіщо треба було б спочатку зайти в Євросоюз (в Болгарію), потім вийти, а потім знову зайти через Литву.
Інший мігрант, який втік з Афганістану, розповів, що йому допомогли перетнути Росію, а потім - дістатися до Литви через Білорусь. Ті люди, які його супроводжували, за його словами, заборонили говорити і ставити питання, тому він точно не пам’ятає, через який кордон він потрапив у Литву.
"Я думаю, що не з Росії, думаю, що Білорусь", - говорить він ВВС.
У жодного мігранта, з якими спілкувалася ВВС, не виявилося паспорта. Один з них стверджував, що у нього взагалі ніколи не було паспорта.
За словами Арнольдаса Абрамавічуса, це стандартна практика: контрабандисти традиційно радять своїм "клієнтам" знищити документи. Що відбувається з цими документами, невідомо - неофіційно озвучуються версії перепродажу на чорному ринку. Крім того, як вважають литовці, це допомагає приховати реальний маршрут - немає паспорта, немає й офіційної білоруської візи і штампів.
Що стосується самого кордону, то один з мігрантів прямо сказав, що перейти його вкрай просто. "Кордон відкритий з того боку, я це бачив, охорони взагалі немає", - каже мігрант, розміщений в Друскінінкаї.
"Нехай відпустять до Німеччини"
Ще одне туманне питання - кінцева мета мігрантів. Литовські прикордонники і чиновники розказують, що, за їхніми даними, "путівка", як правило, включає переміщення з Іраку в одну з країн Західної Європи.
У бесіді з ВВС усі мігранти стверджували, що їм все одно, в якій країні Європи вони в результаті опиняться. "В Європі, де завгодно, де поважають людей. В Іраку не поважають людей, там не знають, що таке любов, там тільки вбивства", - говорить мігрант із сільської школи в південній Литві.
Литовська влада наполягає, що їхня країна - лише транзитний пункт.
Теоретично, мігрантам, які хочуть потрапити до Німеччини, вигідніше отримати офіційний статус біженця в Литві, щоб далі подорожувати вже на легальних підставах.
Однак, згідно із законодавством ЄС, в разі отримання статусу біженця людина повинна на якийсь час залишитися саме в тій країні, через яку вона зайшла до Євросоюзу. Легально працювати і отримувати допомогу можна тільки там. З огляду на те, що Литва не є кінцевою метою більшості мігрантів, чекати офіційного статусу в Литві хочуть не всі.
За даними литовської прикордонної охорони, понад 100 осіб зникли з місць розселення в невідомому напрямку. Йдеться про людей, які почали процедуру отримання статусу біженця, отримали дозвіл залишати табір на кілька годин, пішли і не повернулися. Проте сховатися вдається небагатьом. За даними прикордонної охорони, 86 осіб спіймали на кордоні з Польщею - або польські, або литовські прикордонники.
Якщо влада не буде перешкоджати вільному переміщенню мігрантів, а ті в будь-який момент зможуть покинути Литву і вирушити в Західну Європу, це стане очевидним сигналом для контрабандистів: система працює, треба продовжувати. Литовська влада в цьому не зацікавлена. До того ж, зростання кількості мігрантів, які незаконно перетнули кордон, стає фактором внутрішньополітичного ризику для Литви і сильно турбує місцевих жителів. Останні вже провели кілька пікетів з вимогами перемістити табори подалі від їхніх сіл.
"Ну так, боїмося. Там такі чоловіки і такий хиткий паркан. Захочуть піти, звичайно, підуть, - каже Ірена, яка живе на хуторі за кілька десятків метрів від місця тимчасового розміщення мігрантів. - Може, вони ще й ковідом хворіють, цього теж боїмося. Нехай їх до Німеччини відпустять. Нам вони не потрібні. Або в Білорусь назад".
Місцеві переважно налаштовані щодо мігрантів досить негативно, якщо не вороже. І відкрито говорять про свої страхи перед чужинцями, перебираючи варіанти від зґвалтувань до терактів.
"Я вважаю, що якщо нормальна людина, то вона не бігатиме туди-сюди. Значить, людина не знаходить собі місця", - міркує Людмила, яка живе неподалік від міграційного центру в Пабраде, згадуючи, як 23 червня до міграційного центру стягнули поліцію.
Начальник міграційного центру в Пабраде Олександр Кислов розповідає, що 23 червня, коли тут пройшли заворушення, прикордонники озброїлися вінчестерами і стріляли в повітря гумовими кулями, потім застосували сльозогінний газ. Тоді кілька десятків мігрантів намагалися прорватися за межі табору. За його словами, зброя - крайній захід, тому що в таборі є і діти, і вагітні жінки, а навколо - житлові будинки.
Міграційний центр у Пабраде - найбільше місце розселення мігрантів у країні. Зазвичай тут одночасно проживали до 200 людей, ще 350 осіб можна розмістити в нещодавно обладнаному наметовому містечку. З огляду на всі вимоги гігієни, безпеки та карантину, табір може прийняти 500 людей. Зараз там живе близько 450 людей. Одна зміна охорони - 15 осіб.
"Наше завдання - протриматися до прибуття підкріплення, - каже Олександр Кислов ВВС. - Станом на зараз можу констатувати, що кількість охорони недостатня. Ми отримали підкріплення, але кількість затриманих теж збільшується".
Санітарна криза
Однією з причин ескалації 23 червня стали умови утримання в Пабраде, хоча цей центр і вважають одним із найбільш забезпечених.
Наразі 2 730 мігрантів розселені по всій країні: люди живуть у наметових містечках, сільських школах, адміністративних будівлях. "Деякі тимчасові місця розселення насилу дотягують до гігієнічних стандартів, - розповідає Егле Самучовайте з Червоного хреста. - Тут у держави ще багато роботи".
Червоний хрест забезпечує людей гуманітарною допомогою: дитячим харчуванням, одягом, засобами гігієни. НКО надають соціальних працівників і перекладачів, дають мігрантам можливість зв’язатися з рідними телефоном. Однак ресурсів Червоного хреста не вистачає.
"Ось ви могли б спати з дев’ятьма людьми [в одній кімнаті]? А вони могли б? - Ваїл показує на поліцейських, які охороняють місце тимчасового розміщення мігрантів. - У мого брата всередині немає туалету, води, душу. Я привіз питну воду, молоко - у нього і цього немає. А вийти не можна".
Мігранти надіслали ВВС відео, на яких видно, що з крана тече рідина білого кольору і дивної консистенції, замість туалетів - дірки в підлозі, а сміттєві контейнери завалені сміттям.
"У нас немає душу, у нас немає зв’язку, нас не випускають з табору і годують раз на день", - говорить інший мігрант з Іраку, розміщений недалеко від прикордонної застави литовського міста Друскінінкай.
"У нас немає питної води. Я не був в душі десять днів. Кажуть, що тут ковід, а ліків не дають", - говорить ще один мігрант, розміщений у сільській школі в південній Литві. Людей, які відбувають обов’язкову самоізоляцію після прибуття з третіх країн, формально ізолюють, проте в деяких місцях вони можуть вільно контактувати з іншими мешканцями.
Литва запросила фінансову допомогу в Єврокомісії. За словами Арнольдаса Абрамавічуса, Єврокомісія підтвердила виділення 10 мільйонів євро. "Сподіваюся, нам цього вистачить на літо і осінь", - говорить заступник голови МВС ВВС.
Буде складніше. Буде гірше
Але найближчим часом умови життя мігрантів, здається, стануть іще гіршими. Литовський парламент терміново прийняв поправки, згідно з якими усіх, хто перетнув кордон нелегально, можна буде позбавити можливості виходити за межі табору.
Наразі вийти з табору не можуть ті, хто проходить обов’язковий десятиденний карантин, а також затримані за порушення. Ті, хто вже подав прохання про статус біженця і пройшов усі бюрократичні процедури, можуть залишати табір на час від двох годин до трьох днів.
Мігранти використовують цей час зокрема для походів в магазин за продуктами, тому що не можуть звикнути до місцевої кухні, а деяким харчування виявляється недостатнім. Як правило, за продуктами ходять по кілька людей, у яких є право залишати табір.
Згідно з новими поправками, всіх, хто перетнув кордон нелегально (а це абсолютно всі мігранти в пунктах розміщення), можна буде позбавити свободи пересування.
У литовському Червоному хресті вважають, що ці поправки можуть порушувати і законодавство ЄС, і міжнародні норми. "Обмеження руху викликає питання, там немає винятку для вразливих людей, там немає можливості оскаржити рішення про обмеження руху, немає судового нагляду за цим обмеженням, - каже Егле Самучовайте ВВС. - [У місцях розміщення] є і вагітні жінки, і діти, і люди, яким потрібна допомога".
Нові поправки містять іще один спірний пункт.
Наразі бюрократична процедура розгляду цього клопотання про надання статусу біженця може тривати до року. Спочатку людина подає документи в Міграційний департамент, потім отримує відповідь. Відмову можна оскаржити в тому ж міграційному департаменті. Другу негативну відповідь можна оскаржити в суді.
Досі на весь період розгляду документів прохач міг залишатися в Литві. Згідно з новими поправками, людину можна буде депортувати на батьківщину, не чекаючи рішення щодо апеляції. Егле Самочувайте каже, що ця норма може порушувати права людини.
"Ми повинні робити так, щоб система працювала, щоб людина, яку переслідують, мала можливість прийти на кордон і попросити притулок з дотриманням усіх процедур, щоб ми не відправляли назад людей, яким загрожує небезпека. А тепер це стає можливо, тому що всі процедури дуже короткі, і я не розумію, як можна оцінити індивідуально кожен випадок з усіма інтерв’ю і перекладами", - говорить голова литовського Червоного хреста, вказуючи на те, що Литва зобов’язана дотримуватися процедури як держава ЄС.
Мігранти, які поговорили з ВВС, розповідають різні історії. Хтось, як Ваїл і його брат, не може повернутися в Ірак через релігійне переслідування. Мігрант з Афганістану розповів, що він і його сім’я зазнають переслідування з боку талібів: "Вони вбили батька і дядька, в мене стріляли, у мене немає ноги, дружина втекла в Пакистан, тепер живе там нелегально". Серед жителів тимчасових таборів є єзиди, яких масово переслідували бойовики ІД. Є й люди, які тікають від "убивств честі".
Усіх їх, згідно з новими поправками, Литва зможе відправити на батьківщину на підставі рішення міграційного департаменту. І навіть якщо через пів року литовський суд винесе позитивне рішення, людина до того моменту буде в Іраку, і не факт, що жива.
"Шкода, але не настільки"
Наразі литовські політики публічно висловлюють співчуття біженцям. "Ці люди, як правило, жертви режиму та бізнесу, якому начхати на людей та їхні права, - цитує портал Delfi прем’єр-міністра Литви Інгріду Шимоніте. - Їх часто обманюють, розповідаючи історії про те, що в ЄС потрапити дуже просто, треба лише заплатити велику суму. (...) З людської точки зору, це трагедії, тому підхід повинен бути відповідальним".
Разом з тим, литовська влада прямо або натяками дає зрозуміти, що шансів на отримання статусу біженця у прохачів мало. Згідно із законодавством ЄС, такий статус надають тим, хто проживав у країні, де йде війна, а також тим, кому загрожує режим. А якщо військові дії ведуться тільки в окремих регіонах країни постійного проживання, то в статусі біженця можуть відмовити. Розгромлена війнами економіка також не є автоматичним приводом для надання притулку.
"Деякі мігранти, які перетинають кордон нелегально, просять притулок, але ще нікому цей статус не надали, тому що вони не потрапляють під дію системи міжнародного захисту. Деякі мігранти залишають місце розміщення взагалі без будь-яких процедур", - сказали ВВС у пресслужбі МВС Литви.
"Їх насилу можна назвати біженцями від військових дій, раз вони витрачають тисячі євро на ці нелегальні способи потрапити до ЄС. Сподіваюся, процедури будуть суворими", - підтверджує заступник голови МВС Литви Арнольдас Абрамавічус.
Теоретично, в разі негативного рішення міграційних служб, мігрантів можна було б повернути в ту країну, з якої вони прийшли, тобто в Білорусь. Однак вона вийшла з договору про реадмісію з ЄС, а білоруські прикордонники не йдуть на контакт з литовськими колегами.
Литовська влада заявляє, що намагається повернути людей до країн, звідки вони почали свою подорож. Однак і це зробити непросто, тому що, наприклад, дипломатичних контактів між Литвою і Іраком майже немає. Переговорами наразі займається ЄС.
У результаті виходить замкнене коло: люди продовжують прибувати, їх продовжують замикати за парканом в антисанітарних умовах, а повернути в Білорусь або відправити додому їх неможливо.
Олександр Лукашенко тим часом продовжує погрожувати Литві та Європі, тепер уже збройними ісламістами.
"Те, що люди туди рушили, - це тільки початок. Я вже вам сьогодні сказав: далі туди підуть люди озброєні, щоб захистити ось таких ось скривджених людей (інших мігрантів). Якщо така людина, що пройшла через війну, туди потрапить зі зброєю, не факт, що вона буде захищати тільки вагітних жінок, які поїхали з Близького Сходу та Афганістану. Ви знаєте, що там буде коїтися. Ми це бачимо на прикладі західних держав і бачимо, як вони на це реагують", - заявив Лукашенко 20 липня на зустрічі з послами.
Публiкацiї за темою «Політика»:
