Актуально
5078 переглядів
 |
Вона - яскравий представник того тонкого прошарку заможних пенсіонерів, які отримують місцеву та українську пенсії, та попри вік, ще працюють. І якщо обставини сприятимуть, цю смугу везіння вона продовжуватиме якомога довше, бо на відміну від її молодих колег із середньою зарплатою в 10 тисяч рублів (3731 гривня), вона може дозволити собі влітку виїхати в український санаторій чи лікуватися у місцевих спеціалістів.
Я уважно слухаю розповідь знайомої, у ній про все - про страх втратити українську пенсію, про дітей, які живуть по обидва боки кордону, про проблеми зі здоров’ям... І ні слова про можливу війну, про яку ось уже який день повідомляють всі українські та західні ЗМІ.
Це чиста правда - тут, у безпосередньому епіцентрі військового конфлікту, про війну не говорять.
"Росія не наступає першою"
Причин декілька. У місцевих новинах, здається, говорять про все, крім можливого вторгнення Росії в Україну, а в російських новинах - єдиних, що доступні тут серед "офіційних" ЗМІ, - про війну говорять як про "черговий припадок безумства України, що навіть в комарі може розгледіти чорта".
"Росія не наступає першою. Росія захищає свої кордони. Росії немає діла до України. А для України підтримування страху війни не більш ніж політичний хід, вигідний Зеленському".
Коли я звично спілкуюсь зі своїми знайомими, ніхто з них не піднімає тему війни. Подруга-аніматорка скаржиться, що втомлюється, у неї зараз багато роботи, подруга-вчителька нарікає на великі обов’язки, подруга в декреті жаліється на дитячий нежить і відсутність хорошого лікаря.
Втома від війни
Все це легко пояснити. За майже вісім років всі дуже втомилися від війни. Війна виснажила тих, хто живе на ті самі 10 тисяч рублів стандартної зарплати, і тут вона одна з основних причин багатьох бід.
Всіх, хто живе в "республіці", можна поділити на дві групи. Перша і найбільша - це ті, хто живе тут вимушено. Жити їм просто більше немає де, виїжджати нікуди, на від’їзд немає грошей. Фатальність відчувається і в настроях, і в розмовах.
"Кому ми там треба", "Мій дім тут", "Краще погано, але вдома". У багатьох не вистачило рішучості виїхати, у когось, хто виїхав, залишитись там. І тут погано та важко, але тут не виженуть з дому, якщо не заплатити комуналку, й тут можна знайти роботу на ті самі 10 тисяч рублів, яких ні на що не вистачає.
Другу групу складають ті, яким жити тут вигідно. Це як хвиля в серфінгу, яку вдалось піймати. Бізнесмени нової формації, ділки на пенсіях, власники обмінників, спекулянти та місцеві "політики". Серед цієї другої групи є і декани місцевих вишів, і завідувачі відділень у лікарнях, і "заслужені" артисти. Всім їм у чомусь простіше, ніж першій групі - кожен має кошти на від’їзд і частіше за все їхні діти дуже непогано живуть як в Росії, так і в Україні.
Ніякого ажіотажу з гречкою чи скуповуванням туалетного паперу немає і близько. Ті, хто мають гроші, зможуть собі купити це будь-коли, а коли виїжджаєш - запаси не треба. А ті, хто має мізерний дохід, не мають можливості витрачатись на надмірності, навіть у вигляді запасів для себе.
Про що говорять?
Якщо говорити про те, що зараз на піку обговорень, то це подорожчання, що має фатальний характер і особливо гостро відчувається напередодні свят. Усі вісім років одна торговельна марка, що піднялась якраз у період бойових дій та славилась як виробник доступного "соціального" хліба, тримала справді доступну ціну в 12,76 рубля (4,76 гривні) за булочку в 650 грамів.
Без гучних оголошень цей хліб, який часто брали пенсіонери, злетів у ціні майже удвічі. Тобто з підняттям цін зникло і поняття дешевого хліба. Така ж ситуація сталася з найдешевшою олією. Без всяких офіційних оголошень ціна на місцеву олію піднялась на 30%. І все це набагато страшніше за імовірну війну, до якої тут вже просто звикли.
При цьому з телеекранів весь час говорили, що подорожчання не буде. Це зомбує - адже "на відміну від України, ми живемо стабільно".
Публiкацiї за темою «Інший погляд»:
