Актуально
22871 перегляд
 |
На початку грудня в Каїрі відбувся черговий раунд україно-єгипетських переговорів про співробітництво в нафтогазовій галузі, якій засвідчив ревізію зовнішньоторговельних пріоритетів у цій сфері. За уряду Юрія Єханурова Київ декларував наміри брати участь у будівництві Трансарабського газопроводу (ТАГ), що у найближчі роки має зв’язати Східну Європу з арабськими країнами Перської затоки.
Нині ж, видно, боячись зіпсувати взаємини зі своїми російськими друзями, київські нафтогазові чиновники вирішили обмежити українське проникнення на нафтогазовий ринок Єгипту лише спільним освоєнням невеликих родовищ нафти у цій країні.
Київ відмовився від труби
Проект ТАГ, до якого Україна нині явно збайдужіла, покликаний зменшити залежність Туреччини й молодих східноєвропейських країн ЄС від імпорту газу з Росії. Ініціатори проведення нової газової труби — Єгипет, Йорданія, Ірак і Ліван, які в 2005 році виділили на це левову частку коштів (загальна вартість проекту оцінюються в $560 млн).
Уже до 2008 року ці держави планують об’єднати свої нині роз’єднані газотранспортні системи, щоби почати експорт або транзит до 35 млрд м3 єгипетського газу в Туреччину, Болгарію й Румунію. Разом із аналогічним проектом Nabucco, який країни ЄС із 2004 року реалізують для розширення імпорту газу з країн Каспійського басейну, проект ТАГ дозволить Східній Європі до початку наступного десятиліття позбутися небезпечної залежності від Росії й сформувати ринок поставок газу з альтернативних джерел в обсязі до 60 млрд м3.
Спочатку й Україна готова була брати участь у цьому масштабному газотранспортному проекті. Перший протокол про відповідні наміри був укладений екс-головою НАК «Нафтогаз України» Олексієм Івченком улітку 2005 року під час його візиту в Каїр. Тоді ж єгипетська влада оголосила про перемогу «Нафтогазу» у тендері на право спільного освоєння перспективного єгипетського родовища нафти Алам Ель-Шавіш Іст.
Трохи згодом тодішній український віце-прем’єр Анатолій Кінах відвідав ще одну країну—ініціатора будівництва — Сирію, де був озвучений намір Києва свою участь у будівництві сирійської ділянки ТАГ реалізувати разом із Росією. Як видно, арабам ця ідея не припала до смаку, і на цьому етапі переговори були дипломатично припинені.
Адже в арабському світі Росію й Ізраїль вважають відвертими супротивниками проекту ТАГ. Ще в 2004 році, на зорі його становлення, вони поставили за мету будь-яким способом відсунути строки будівництва Трансарабського газопроводу. Єгипту було запропоновано разом із російським «Газпромом» побудувати газопровід не через Йорданію, а через окуповані Ізраїлем арабські території, зокрема, через розташований біля ізраїльсько-єгипетського кордону палестинський Сектор Газа.
Висунувши цю альтернативу, Тель-Авів і Москва відкрито поєднали альтернативний Трансарабський російсько-ізраїльський газовий проект із масштабною програмою економічного розвитку окупованих територій Палестини, що внесло розлад у досі міцні кола ініціаторів ТАГ. Від можливості взайве виявити солідарність із арабським населенням Палестини й Сектору Газа більшість арабських країн просто не могли відмовитися. Вибір йорданської частини маршруту ТАГ, укупі з термінами завершення проекту, почав неодноразово переноситися через політичну полеміку. Ще більше сум’яття в процес внесла Україна зі своїм парадоксальним наміром разом із Росією будувати сирійську ділянку газопроводу, аби зменшити частку «Газпрому» на ринку Східної Європи.
Знаючи про наміри росіян домагатися проходження Трансарабського газопроводу через райони постійної громадянської війни в Палестині, нинішній уряд України воліє взагалі уникати обговорення цього проекту.
Не останню роль у зміні позиції влади відіграло й зміцнення становища Росії на українському газовому ринку після приходу на нього швейцарсько-російсько-української газової монополії RosUkrEnergo, що зараз контролює 100% імпорту газу в нашу країну. Незважаючи на те, що Єгипет завдяки ТАГ має намір уже найближчими роками збільшити свій видобуток газу з нинішніх 34 млрд до 75–78 млрд м3, акцент в україно-єгипетському нафтогазовому співробітництві м’яко зміщений від важливої для Каїру газотранспортної сфери до сфери спільних проектів у видобутку.
Публiкацiї за темою «Політмаразми»:
