Актуально
37191 перегляд
|
Зображення рала на уламку трипільського горщика |
Земля Волині є дуже цінною для дослідників давньої історії України. Цей регіон був частиною контактної зони між Прибалтикою і Подунав’єм, завдяки чому в давніх пам’ятках цієї землі переплелися елементи великого спектру культур півдня і заходу, півночі і сходу Європейського континенту.
Одна з таких пам'яток, що розташована на березі Хринницького водоймища, унікальна своїми розмірами, насиченістю і різноманітністю культурних нашарувань. Тут є поселення широко відомої сьогодні трипільської культури, поселення лісостепових племен скіфського часу і культурні шари давньослов'янських племен. Дуже цікавими видаються археологічні матеріали давньогерманских племен, що відомі з історичних джерел як готи і гепіди.
Сенсацією стала знахідка в одній з будівель пізньотрипільскої громади, яка проживала в цій місцевості на рубежі IV-III тис. до н.е., фрагмента горщика із зображенням рала. Уламком кістки на ще не обпаленій глині на диво точно передані всі його деталі. По малюнку був відновлений зовнішній вигляд найдавнішого в Європі орного знаряддя праці. До цієї знахідки були відомі по розкопках хіба що примітивні мотики-копалки, для яких пристосовували роги тварин та сучки дерев.
Аналогії цій знахідці в європейських синхронних культурах невідомі. Усі знахідки цього типу відносяться до кінця III-II тис. до н.е. і є примітивнішими. Знайдене на Волині зображення рала дозволяє говорити, що орне землеробство в Україні з'явилося на тисячоріччя раніше, ніж вважається.
Найбільше щільно берега водоймища були заселені наприкінці II – IV ст., коли тут існувала торгово-реміснича факторія готських громад. Тут відкрито більше п'яти десятків житлових, ремісничих і господарських будівель. На сьогодні це найбільш повно досліджене поселення готських племен у Європі римського часу.
Готи прийшли сюди зі Скандинавії. Убогі природні ресурси змусили їх на початку I ст. залишити батьківщину і переселитися в райони польського Помор'я. Більш сприятливі природні умови на початку II ст. призвели до демографічного вибуху в готському суспільстві і пошуку нових земель. Основним напрямком експансії гото-гепідских племен стали східні райони Польщі, Волинь і Поділля.
Перші готські переселенці з'являються на Волині наприкінці II століття. До середини III ст. готи цілком освоїли Волинь і Поділля, а в другій половині III в. зайняли домінуюче положення на правому березі Дніпра. Розділившись на дві великі групи (остготи і вестготи), вони прийшли в Північне Причорномор'я і встановили контроль над торгівлею між римськими провінціями і народами, що заселяли лісостепові та степові регіони України.
Одним з центрів, що контролював торгівлю племен на території Волині, було поселення на березі Хринницького водосховища. Судячи зі знахідок, тут жили купці, ремісники, ювеліри, а також воїни-вершники, яким належали знайдені предмети зброї, шпори. Тут залишили свої сліди (кераміку, прясла, прикраси) фракійці, слов’яни-венеди, вандали, балтські племена.
Можливо, розмаїттям етнічного складу поселенців можна пояснити різні типи жител, виявлених в ході розкопок. У декількох з них знайдені срібні монети, римське скло, срібні прикраси, гребені з рога тварин. Можна припустити, що в таких розкішних для того часу будинках жили купці з римських провінцій або багаті представники готських громад.
Вдалим для експедиції був 2005 рік, коли знайшли житлову будівлю, що відноситься до культури раннього залізного віку (VII – V cт. до н.е.). На підлозі житла окрім великої кількості глиняного посуду і двох бронзових шпильок, що служили жіночими прикрасами, був знайдений елегантний, не бойовий, наконечник стріли, виготовлений зі сплаву свинця, олова і срібла, що міг належити вождю місцевого племені і бути атрибутом влади.
Цікаві матеріали отримані при дослідженні одного з жител готов першої половини III ст. Тут знайдена голівка бронзової фігурки греко-єгипетського божества Сараписа, культ якого був широко поширений на території провінцій Римської імперії. Сарапис був покровителем Александрії, де розташовувався присвячений йому храм — Сарапеум. В образі Сараписа об’єднувалися популярні єгипетські боги Осирис й Апис. Він був богом плодючості і зображувався з калафом з мірою зерна.
На всій території римських провінцій відомі зображення Сараписа на монетах, у вигляді теракотових статуеток, фігур в різних іпостасях, вирізаних на кам’яних стелах, мармурових скульптурах, бронзових фігурках. В Ольвії існував храм, присвячений цьому богу, йому поклонялися жителі Тіри, Боспору, інших античних міст Північного Причорномор’я. Але фрагмент бронзової фігурки Сараписа з розкопок поселення на березі Хринницького водохранилиша є поки що єдиною знахідкою на території України поза районами концентрації античних центрів.
Він свідчить про наявність тісних контактів населення, що проживало на Волині в ІІІ-ІV ст., з римськими провінціями. Ці контакти здійснювалися, мабуть, завдяки торгівлі та в результаті військових походів. Можливо, в дослідженому житлі жив купець або воїн, який був на території Римської імперії і привіз додому зображення божества. Про його зв'язок з римською культурою свідчать також знахідки в житлі уламків античного скла і парадного червонолакового посуду. Але чи була ця фігурка об’ектом його таємного або явного поклоніння чи була просто військовою здобиччю сказати складно.
Не менш результативними стали дослідження шарів періоду раннього середньовіччя, що належали слав’янам-дулібам. Знайдені археологічні матеріали зв’язують в один ланцюг окремі періоди розвитку слов'янської історії, зокрема культуру дулібів празького типу (V-VІІ ст.) з культурою літописних племен (Лука-Райковецька, УІІ-ІХ вв.), культурою русичей княжої доби.
В одному з жител дулібів відкрито унікальне обігрівальне спорудження. Замість типової для того часу печі в куті житла було зроблено два поглиблення, у які вміщалися глиняні горщики. В них клали дрова, процес горіння яких давав тепло і світло. Подібних конструкцій в інтер'єрі давніх слов'янських жител до цього виявлено не було.
Публiкацiї за темою «Археологія»:
