Аратта - На головну

25 квітня 2024, четвер

 

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Курс валюти:
 урси валют в банках  иЇва
 урси валют в обм≥нниках  иЇва
 урси валют в рег≥онах ”крањни

Погода в Україні:

Наш банер

Наш банер


Сенсація будь-якою ціною, або як розкрутити подію

Медіа 29085 переглядів

Опубліковано - 11.07.2007 | Всі публікації | Версія для друку

Сенсація будь-якою ціною, або як розкрутити подію
У російських ЗМІ вже стало звичкою щось приховувати або недоговорювати. Режим влади вже настільки видресирував журналістів, що одразу правду сказати їм доволі важко. Все починається, як завжди з малого, а потім виходить за всі прийняті рамки.

Якщо в Росії трапляється теракт, деякі радіостанції просто випадково не можуть вийти у ефір, коли вбивають журналістів інформація видається малими порціями. Чи то в Росії такій могутній країні, просто не може щось траплятися, чи то перед тим, як повідомити якісь новини, випускаючі редактори по десять разів перечитують: чи не може ця інформація зашкодити, чи то каналу, чи то газеті.

Новини, які швидко набувають розголосу у сусідній країні, - так це досягнення Президента або шоу-бізу. Звісно, що більшу частину аудиторії, яка «поважає» свого лідера, такі новини влаштовують. А що робити тим, хто ще хоч трохи вірить у свободу слова?

Якщо брати до уваги те, що український народ вже настільки розбещений оперативними новинами, і, що не дивно, частіше незаангажованими, то ситуація з російськими ЗМІ просто виходить за всі рамки поняття свободи слова.

Останній випадок, який трапився не зовсім стосується політичних діячів, але напряму стосується колег по журналістській “кухні”.

Нещодавно з російським шоу-меном та телеведучим Валдісом Пельшом стався прикрий випадок: він у тяжкому стані, з панкреонікрозом, потрапив до реанімації. Всі ЗМІ ще ввечері повідомили цю новину, а вже зранку наступного дня цю інформацію - спростували. «Всі, як завжди, розмухали страшну паніку» - зазначила у коментарі директор телеведучого Катерина Соколова, і пояснила, що у ведучого трапився невеличкий приступ. «Зараз уже підключили найкращих лікарів, і все у порядку», - повідомила вона. А наступного дня ЗМІ знову рясніли інформацією про те, що стан Пельша значно погіршився і шансів уникнути оперативного втручання навряд чи вдасться.

Здавалося б, що уникати розповсюдження інформації приводу не має, але ж звичка залишається. Зрозуміло, що кожне видання на свій розсуд подає ситуацію і починає вигадувати будь-які “цікаві подробиці” події і, які, найчастіше, зовсім не співпадають із реальністю.

Та й родину можна зрозуміти, що після деяких публікацій про те, що Валдіс наркоман і це вплинуло на розвиток хвороби, навряд чи захочеться подальшого висвітлення подій. Бо журналісти дуже часто, у гонці за сенсацією і рейтингами серед глядачів та читачів, прагнуть переступити всі норми етичної поведінки.

Ця ситуація дуже схожа з нашими подіями кількарічної давнини. Родині Гонгадзе настільки вимотали душу, своїми здогадками і можливими та неможливими сценаріями вбивства Гії, що іноді здавалось, що нерви не витримають не тільки у родини, а у багатьох колег, від “задоволення” читати матеріали сенсаційних репортерів, які полюбляють копирсатися у чужій білизні. Щодо таких ситуацій мені дуже сподобався вираз сучасного письменника Сергія Мінаєва у книжці «Media Sapiens»: «… журналісти, як коршуни, які годуються катастрофами сучасного світу. Ці ж завжди напоготові! Будьте впевнені, якщо вам, не дай Боже, трапиться зриватися з гори або топитися у морі, першими, кого ви побачите, будуть не рятівники Малібу. Ні, ні. Першими опиняться журналісти, які протягнуть замість руки допомоги мікрофон або відеокамеру. Вони зроблять таке собі співчуття на обличчі і наповнять очі брехливими сльозами, для того, щоб задати вам єдине запитання: «Розкажіть телеглядачам, що ви зараз відчуваєте, знаходячись на порозі загибелі? Так, і будь-ласка, скоріше, ми в прямому ефірі, у нас мало часу»».

Дуже прикро, що деколи доводиться червоніти за наших колег. Іноді здається, що етика і журналістика настільки віддалилися один від одного, що хочеться нагадати, що свобода слова – це не тільки копирсання у бруді, це не тільки заробляння грошей і це не тільки гра з людьми. Хочеться вірити, що забагато свободи не зруйнує повністю мозок колег і залишить хоч краплю етичного ставлення, як до своїх колег так і до народу, який отримує цю порцію інформації. Та і чи варта будь-яка сенсація людського життя?

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Медіа»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

В цілому, люди працюють більш напружено й більш інноваційно, якщо їх не примушують. Зовсім інша картина там, де їм жорстко вказують, що робити”
Соічіро Хонда

 
Реклама на порталі
 

 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на aratta-ukraine.com обов`язкове.